Єдиний унікальний номер 722/443/13-ц
Номер провадження 2/722/223/13
10 квітня 2013 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Унгуряна С.В.
при секретарі: Рябій Ф.О.
з участю позивачки: ОСОБА_1
представника позивачки: ОСОБА_2
та відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільній частковій власності,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом до відповідача ОСОБА_3 про стяг-нення грошової компенсації вартості частки у спільній частковій власності.
Посилалася на те, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії АА №251961, виданого органом приватизації державного житлового фонду при виконкомі Новодністровської міської ради Чернівецької області, їй та ОСОБА_4 належала на праві спільної сумісної власності однокімнатна квартира №35 в будинку №17-А в мікрорайоні «Діброва» м.Новодністровськ Чернівецької області, яка була передана їм у власність рішенням виконавчого комітету Новодністровської міської ради від 09.11.2006 року №272/13.
З 2002 року вона знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, що встановлено рішенням Сокирянського райсуду від 06.12.2012 року, та проживала разом з ним у спірній квартирі по день його смерті, яка мала місце 25.02.2012 року.
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається з 1/2 частини вказаної квартири. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом спадкового майна ОСОБА_4 є його мати ОСОБА_5, яка отримала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, що складається з 1/2 частини вказаної квартири, та в подальшому оформила договір дарування вказаної частки відповідачу ОСОБА_3
Вважає, що на підставі ч.1 ст.356 та ч.1 ст.357 ЦК України, власність на спірну квартиру стала спільною частковою і враховуючи, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, тому вона також являється власником 1/2 частини цієї квартири.
Між нею та відповідачем ОСОБА_3 існувала усна домовленість про продаж належних кожному із них часток квартири і поділ між ними в рівних долях, отриманих за це коштів. Однак, відповідач в подальшому повідомив її, що він зі своєю сім'єю має намір проживати в їхній квартирі, так як не має іншого житла. Вона погодилась на вказану пропозицію відповідача за умови, що останній сплатить їй вартість належної їй частини спірної квартири.
На даний час відповідач категорично відмовляється сплатити їй вартість належної їй частини квартири, без її погодження замінив замок на вхідних дверях квартири та не впускає її в приміщення квартири, у зв'язку з чим вона вимушена орендувати житло та нести відповідні витрати.
У відповідності до вимог ч.1 ст.364 ЦК України, бажає, щоб їй була виділена в натурі належна їй частка у вказаній квартирі.
Відповідно до звіту №18/13 про незалежну оцінку вартості спірної квартири, складеного 25.02.2013 року оцінювачем ОСОБА_6, ринкова вартість спірної квартири складає 98725 грн., а 1/2 її частини - 49362,50 грн.
При цьому, оцінювач вказав, що існуючої жилої площі (18,84 м.кв.) в однокімнатній квартирі недостатньо для виділення 1/2 частини в натурі, у зв'язку з тим, що норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 м.кв. на одну особу, тобто виділ у натурі її частки у вказаній квартирі є неможливим.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч.2 ст.364 ЦК України, бажає одержати від відповідача ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості належної їй 1/2 частини спірної квартири в сумі 49362,50 грн.
Просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь 49362,50 грн. грошової компенсації вартості на-лежної їй на праві спільної часткової власності 1/2 частини квартири №35 в будинку №17-а, мікрорайону «Діброва» в м.Новодністровськ Чернівецької області, а також понесені нею судові витрати: судовий збір в сумі 493,60 грн., витрати за оцінку вартості квартири в сумі 700 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному об'ємі та просили його задовольнити, підтвердивши викладені у ньому обставини. При цьому, позивачка ОСОБА_1 пояснила, що на виконання усної домовленості з відповідачем про продаж квартири вона неодноразово телефонувала до останнього з проханням показати можливим покупцям приміщення спірної квартири, на що відповідач повідомляв, що відсутній вдома і не повинен підлаштовуватися під її візити з можливими покупцями квартири. Вважає, що спільне використання спірної однокімнатної квартири є неможливим, оскільки у ній фактично проживає відповідач з членами своєї сім'ї. Оскільки виділ її частки є неможливим, наполягає на сплаті їй відповідачем грошової компенсації.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що дійсно він разом зі своєю сім'єю проживає у спірній однокімнатній квартирі. При цьому стверджував, що замок на вхідних дверях квартири він не замінював і будь-яких перешкод позивачці не створював. Підтвердив про наявність усної домовленості з позивачкою щодо сплати ним останній вартості її частки квартири, яка не відбулась через те, що позивачка значно завищила вартість її частки. Крім цього, між ними існувала усна домовленість про продаж квартири і поділ між ними в рівних долях коштів, отриманих від її реалізації, що також не відбулось в силу різних причин. Погоджується із визначеною Звітом №18/13 ринковою вартістю спірної квартири та неможливістю виділу позивачці у натурі її частки у спірній квартирі. В добровільному порядку сплатити позивачці, визначену вказаним Звітом, вартість належної їй частки у спірній квартирі він в силу свого матеріального стану не має можливості.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 проживає в її квартирі, винаймаючи для житла одну із кімнат, за що сплачує їй частину коштів на оплату комунальних послуг. Підтвердила, що один раз у її присутності та присутності депутата міської ради позивачка не могла відчинити своїм ключем вхідні двері до спірної квартири, оскільки був замінений замок, а іншого разу двері до квартири відчинила дружина відповідача.
Заслухавши пояснення учасників процесу та покази свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 вимоги до ОСОБА_3 є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, правовий режим спільної часткової власності визначається Главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками квартири №35 в будинку №17-а, мікрорайону «Діброва» в м.Новодністровськ Чернівецької області, кожному із них належить право на 1/2 частку квартири.
Статтею 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Таким чином, виходячи із змісту вказаної норми закону та характеру спірних правовідносин, законом не вимагається наявності обов'язкової згоди інших співвласників на такий виділ.
Виключними підставами, які надають право співвласнику на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки є неможливість виділу у натурі частки із спільного майна, або якщо такий виділ не допускається згідно із законом.
Судом встановлено, що поділ спірної однокімнатної квартири є неможливим, виходячи із планування вказаної квартири та її технічної характеристики виділ частки позивачки ОСОБА_1 у натурі неможливий, сторони не мають можливості та бажання проживати разом у зазначеній квартирі.
Відповідно до положень ст.364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності.
Виходячи зі змісту зазначеної норми та положень ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.316, 317, 319, 358, 361 ЦК України, право власника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду справи судом. Обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи наведені вище обставини та вимоги закону, оцінивши доводи позивачки та надані нею на їх підтвердження докази щодо неможливості спільного використання спірної квартири, неможливості виділу позивачці її частки в натурі, а також із урахуванням того, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_8 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 грошової компенсації вартості належної їй на праві спільної часткової власності 1/2 частки спірної квартири.
З наведених підстав суд вважає необґрунтованими доводи відповідача на підтвердження своїх заперечень про-ти вимог позивачки в частині його незгоди сплатити грошову компенсацію через відсутність матеріальної можливості.
При визначенні розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню, суд виходить із роз'яснень, що містя-ться у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року, згідно якого при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.
Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Відповідно до Звіту №18/13 від 25.02.2013 року, ринкова вартість спірної квартири складає 98725 грн., а 1/2 її частини - 49362,50 грн. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні погодився із визначеною Звітом ринковою вартістю квартири, в тому числі і її 1/2 частки.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, на її користь з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути 49362 грн. 50 коп. в якості грошової компенсації вартості належної позивачці на праві спільної часткової власності 1/2 частки квартири №35 в будинку №17-А мікрорайону «Діброва» в м.НоводністровськЧернівецької області.
Враховуючи те, що наслідком отримання компенсації за свою частку є припинення права власності позивача, суд, виходячи з вимог ч.2 ст.364 ЦК України, вважає, що право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку спірної квартири підлягає припиненню з дня отримання нею від відповідача вказаної грошової компенсації в розмірі 49362 грн. 50 коп.
У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені останньою та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 493 грн. 62 коп.
Разом з тим, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги в частині стягнення витрат за виготовлення звіту про оцінку вартості спірної квартири в розмірі 700 грн. задоволенню не підлягають, оскільки виготовлення такого звіту здійснювалось виключно з ініціативи позивачки поза межами судового розгляду даної цивільної справи, а тому сплачені останньою вказані вище грошові кошти не є одним із видів судових витрат в розумінні ст.79 ЦПК України.
Крім цього, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позивачкою вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Так, судом встановлено, що 04.02.2013 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в установ-леному законом порядку був укладений та підписаний договір №07 про надання правової допомоги, винагорода за яку сторонами визначена в розмірі 2000 грн.
Як вбачається із акту виконаних робіт від 26.02.2013 року, які оплачені згідно квитанції №07 від 26.02.2013 року, адвокатом ОСОБА_2 були надані ОСОБА_1 наступні юридичні послуги: надання юридичної консультації (1 год., вартість послуги 400 грн.), вивчення законодавства та судової практики (2 год., вартість послуги 600 грн.), підготовка позовної заяви (3 год., вартість послуги 800 грн.), участь у судовому розгляді (2 год., вартість послуги 200 грн.).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивіль-них та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Таким чином, за змістом вказаної норми закону така компенсація витрат на правову допомогу виплачується стороні в трьох випадках, а саме: в разі участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні; під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Як встановлено із журналів судових засідань, які є належними доказами, представник позивачки ОСОБА_2 брав участь у судовому засіданні як особа, яка надавала правову допомогу, зокрема: 21.03.2013 року - з 11.07 год. по 11.47 год., тобто 40 хвилин; 10.04.2013 року - з 11.49 год. по 12.31 год. (час видалення суду до нарадчої кімнати), тобто 40 хвилин, а всього 1 год. 20 хв.
Отже, виходячи із порядку нарахування компенсації, зазначеного у ст.1 вказаного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, за 1 год. 20 хв. участі у судовому засіданні особи, яка надавала правову допомогу, складає 611 грн. 74 коп. (мін. з/п станом на 01.01.2013 року - 1147 грн.; 40% від 1147 грн. складає 458,80 грн., тобто за 1 год. участі особи, яка надає правову допомогу; 20 хв. від 1 год. складає 1/3; відповідно 1/3 від 458,80 грн. складає 152,94 грн.; 458,80 грн.+152,94 грн. = 611,74 грн., тобто за 1 год. 20 хв.).
В решті вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням або під час ознайомлення з матеріалами справи в суді з відповідним погодинним розрахунком.
Керуючись ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст.316, 317, 319, 358, 361, 364 ЦК України, ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст.3, 10, 11, 58, 60, 61, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, мікро-район «Діброва»АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: м.Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_2, і.н.2932722215, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Діброва»АДРЕСА_3, зареєстрованої за адресою: м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва»АДРЕСА_1, і.н.1972105960, грошову компенсацію вартості належної їй на праві спільної часткової власності 1/2 частки квартири №35 в будинку №17-А мікрорайону «Діброва» в м.Новодністровськ Чернівецької області в розмірі 49362 грн. 50 коп.
Право ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві спільної часткової власності - у квартирі №35 в будинку №17-А мікрорайону «Діброва» в м.Новодністровськ Чернівецької області, припинити з дня отримання нею від ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі 49362 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, мікро-район «Діброва»АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: м.Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний»АДРЕСА_2, і.н.2932722215, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, мікрорайон «Діброва»АДРЕСА_3, зареєстрованої за адресою: м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва»АДРЕСА_1, і.н.1972105960, судовий збір в розмірі 493 грн. 62 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 611 грн. 74 коп., а всього судові витрати в розмірі 1105 грн. 36 коп.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі через Сокирянський районний суд Чернівецької області в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Сокирянського районного
суду Чернівецької області ОСОБА_9