Копія
Справа №788/1/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко
Номер провадження 22-ц/788/326/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О.
Категорія - 5
10 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Сибільової Л. О.,
суддів - Дубровної В. В., Криворотенка В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_3,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2007 року
у справі за позовом приватної фірми «Будтехмонтаж» до відкритого акціонерного товариства «Сумиагропромбуд», відкритого акціонерного товариства «Сумиагроспецмонтаж», приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Наса», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного підприємства закритого акціонерного товариства ПМК «Спецмонтажналадка», приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Агро-1» про припинення права спільної часткової власності та визнання окремим об'єктом нерухомості,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2007 року позов приватної фірми (далі - ПФ) «Будтехмонтаж» задоволено частково.
Припинене право спільної часткової власності ПФ «Будтехмонтаж» на не житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, у відповідності до договорів купівлі-продажу.
Визнано не житлові приміщення, а саме: сходову клітину №Х площею 15,1 кв. м; сходову клітину №ХІІ площею 15,1 кв. м; сходову клітину №ХVІІІ площею 15,9 кв. м; кабінет №67 площею 17,3 кв. м; кабінет №68(42) площею 17,7 кв. м; шафу №68а площею 0,5 кв. м; кабінет №69(43) площею 16,0 кв. м; кабінет №70(44) площею 15,6 кв. м; кабінет №71 площею 17,9 кв. м; душову №72 площею 5,4 кв. м; комору №72а площею 1,4 кв. м; вбиральню №72б площею 1,9 кв. м; вбиральню №72в площею 0,9 кв. м; коридор №72г площею 3,0 кв. м; кабінет №73 площею 34,8 кв. м; кабінет №73а площею 32,1 кв. м; кабінет №73б площею 13,4 кв. м; шафу №73в площею 0,3 кв. м; комору №73г площею 1,6 кв. м; кабінет №73 д площею 17,9 кв. м; архів №74 площею 10,3 кв. м; коридор №76 площею 45,0 кв. м; кабінет №77 площею 17,1 кв. м; сходову клітину №ХІV площею 15,1 кв. м; загальною площею 331,3 кв. м, технічні характеристики яких визначені в технічному паспорті на не житлове приміщення по АДРЕСА_1, складеному КП «Сумське МБТІ» 12 січня 2007 року, окремим об'єктом нерухомості, які належать на праві приватної власності ПФ «Будтехмонтаж».
Визнано нежитлове приміщення, а саме: кабінет №15 площею 24,2 кв. м, технічні характеристики якого визначені в технічному паспорті на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, складеному КП «Сумське МБТІ» 08 березня 2004 року, окремим об'єктом нерухомості, яке належить на праві приватної власності ПФ «Будтехмонтаж».
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за безпідставністю (а.с 57-60).
ОСОБА_2 23 липня 2012 року оскаржив рішення суду в апеляційному порядку. Ухвалою судді апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2012 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження (а.с. 66-67).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року скасовано ухвалу судді апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2012 року, а справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Після поновлення строку апеляційного оскарження та залишення апеляційної скарги без руху, в уточненій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати (а.с.66-67, 128-129).
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, який підтримав скаргу з викладених в ній мотивів, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У вересні 2007 року ПФ «Будтехмонтаж» звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що в АДРЕСА_1 знаходиться адміністративна будівля. ПФ «Будтехмонтаж» відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 11 березня 2004 року між ВАТ «Сумиагропромбуд» та позивачем, набула у власність 13/1000 частин нежитлового приміщення площею 24,2 кв. м на першому поверсі вказаної будівлі. На підставі договору від 13 червня 2005 року, укладеного між ПП «Істар» та позивачем, останній набув у власність 19/100 частин нежитлового приміщення площею 341,3 кв. м на п'ятому поверсі (включаючи сходи).
Співвласниками адміністративної будівлі по АДРЕСА_1, відповідно до правовстановлюючих документів, є: ВАТ «Сумиагробуд» - 253/1000 частини; ВАТ «Сумиагроспецмонтаж»- 39/1000 частин; ПВКП «Наса» - 188/1000 частин; ОСОБА_4 - 8/1000 частин; ОСОБА_5 - 53/1000 частини; ОСОБА_6 - 23/1000 частини; ОСОБА_7 - 22/1000 частини; ОСОБА_9 - 25/1000 частин; ЗАТ «Спецмонтажналадка» - 30/1000 частин; ПВКП «Агро-1» - 156/1000 частин; ПФ «Будтехмонтаж» - 203/1000 частини (19/100 частин на 5 поверсі + 13/1000 на першому поверсі).
Приміщення, придбані позивачем, потребували ремонту. Внаслідок здійснених ремонтних робіт площа нежитлових приміщень, розташованих на п'ятому поверсі, зменшилась з 341,3 кв. м до 331,3 кв. м. Відповідно до довідки управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 25 грудня 2006 року №527/0110 згадане перепланування виконано без порушення вимог Державних будівельних норм. На замовлення позивача виготовлений технічний паспорт належних йому вказаних нежитлових приміщень.
У позивача виникла потреба скористатися банківським кредитом під заставу належного йому майна - вказаних нежитлових приміщень, розташованих в АДРЕСА_1, але предметом іпотеки може бути лише окремий виділений в натурі об'єкт права власності, зареєстрований як окремий об'єкт нерухомості.
Нежитлові приміщення, належні позивачу, визначені за площею в зазначених договорах купівлі-продажу, визначені за конфігурацією та площею і на відповідних планах, що містяться в технічних паспортах, виготовлених КП «Сумське МБТІ», повністю відокремлені від нежитлових приміщень, належних відповідачам - іншим співвласникам будівлі по АДРЕСА_1, мають окремі комунікації та можуть використовуватися окремо позивачем без завдання перешкод іншим співвласникам.
Позивач звертався до відповідачів з пропозицією укласти договір про поділ майна нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.
Листом №5 від 25 липня 2007 року відповідач звертався до ВАТ»Сумиагроспецмонтаж» та до інших відповідачів з пропозицією укласти договір. У відповідь ВАТ «Сумиагроспецмонтаж» повідомило позивача про те, що вважає укладення такого договору недоцільним.
Посилаючись на те, що поділ нерухомого майна не буде порушувати права інших співвласників та третіх осіб, в тому числі і держави, позивач просив поділити між співвласниками ВАТ «Сумиагропромбуд», ВАТ «Сумиагроспецмонтаж», ПВКМП «НАСА», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ДП ЗАТ ПМК «Спецмонтажналадка», ПВКП «Агро-1» належні їм на праві спільної часткової власності нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1; припинити право спільної часткової власності вказаних співвласників на належне їм майно - нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1; визнати нежитлові приміщення площею 331,3 кв. м, розташовані на першому, другому та п'ятому поверхах будинку АДРЕСА_1 та зазначені в технічному паспорті на нежитлові приміщення в цьому будинку, складеному КП «Сумське МБТІ» 12 січня 2007 року, окремим об'єктом нерухомості, який належить на праві приватної власності ПФ «Будтехмонтаж»; визнати нежитлові приміщення площею 24,2 кв. м, розташовані на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 та зазначені в технічному паспорті на нежитлові приміщення у вказаному будинку, складеному КП «Сумське МБТІ» 08 березня 2004 року, окремим об'єктом нерухомості, який належить на праві приватної власності ПФ «Будтехмонтаж» (а.с.3-6).
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приміщення, які належать за правовстановлюючими документами позивачеві, є відокремленими від приміщень будівлі, належних іншим співвласникам, і є обгрунтованими вимоги позивача про припинення його права спільної часткової власності на його приміщення з іншими співвласниками та визнання вказаних конкретних приміщень окремими об'єктами його права власності.
Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи, зокрема, довідки КП «Сумське МБТІ» від 01 жовтня 2007 року (а.с. 28), вбачається, що будинок по АДРЕСА_1, площею 1833, 6 кв. м, належав «Облміжколгоспбуду» на підставі акту прийомки, виданого Сумським міськвиконкомом.
Згідно вказаної довідки, станом на 1 жовтня 2007 року право власності на вказану будівлю належало на праві спільної часткової власності у наступних частках:
- ВАТ «Сумиагропромбуд» - 253/1000, площею 464,9 кв. м;
- ВАТ «Сумиагроспецмонтаж»- 3/100, площею 54,5 кв. м (договір купівлі-продажу від 24 травня 2001 року) та 9/1000, площею 17,0 кв. м (договір купівлі-продажу від 12 січня 2004 року);
- ПВК МП «Наса» - 17/100, площею 303,5 кв. м (договір купівлі-продажу від 12 квітня 2002 року) та 18/1000 площею 33,0 кв. м (договір купівлі - продажу від 12 січня 2004 року);
- ОСОБА_4 - 8/1000 площею 14,2 кв. м (2-й поверх)(договір купівлі-продажу від 19 лютого 2003 року);
- ОСОБА_5 - 53/1000, площею 97,8 кв. м (договір купівлі-продажу від 12 січня 2004 року);
- ОСОБА_7 - 14/1000, площею 25,3 кв. м (договір купівлі-продажу від 02 березня 2004 року) та 8/1000, площею 15,2 кв. м (договір купівлі-продажу від 31 березня 2004 року);
- ОСОБА_9 - 25/1000, площею 46,3 кв. м (договір купівлі-продажу від 02 березня 2004 року);
- ОСОБА_6 - 10/1000 площею 18,0 кв. м (договір купівлі-продажу від 10 березня 2004 року);
- ПВКМП «Агро-1» - 156/1000, площею 284,7 кв. м (договір купівлі-продажу від 25 жовтня 2005 року);
- ОСОБА_2 - 30/1000, площею 54,1 кв. м (договір купівлі-продажу від 28 квітня 2006 року);
- ОСОБА_10 - 13/1000, площею 23,3 кв. м (договір дарування від 23 квітня 2007 року) (а.с. 29-32);
- ПФ «Будтехмонтаж» - 13/1000 площею 24,2 кв. м (договір купівлі-продажу від 11 березня 2004 року) та 19/100 площею 341,3 кв. м (договір купівлі-продажу від 13 червня 2005 року).
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 липня 2007 року за ПФ «Будтехмонтаж» на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2004 року зареєстроване право власності на 13/1000 частини нежилого приміщення площею 24, 2 кв. м.
Згідно аналогічного витягу від 17 липня 2007 року за позивачем зареєстроване право власності на 19/100 частини будівлі площею 331,3 кв. м (а.с.9-10).
Відповідно до довідки управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 25 грудня 2006 року №527/0110 перепланування позивачем приміщень на п'ятому поверсі виконане без порушення вимог ДБН. (а.с.11).
Згідно виготовлених позивачеві на підставі його правовстановлюючих документів технічних паспортів на конкретні, належні саме йому, нежитлові приміщення, та поповерхових планів будівлі по АДРЕСА_1, приміщення № 15 (кабінет) площею 24, 2 кв. м знаходиться на першому поверсі будівлі а інші приміщення - повністю на п'ятому поверсі. У площу придбаних ним приміщень ввійшли і чотири сходові клітини з 1 по 5 поверх (а.с.12-18).
Позивач звертався в липні 2007 року до ВАТ «Сумиагроспецмотаж» з пропозицією укласти договір про поділ нерухомого майна, на що отримав відповідь про недоцільність та непотрібність поділу (а.с.19-20).
З наданих відзивів відповідачів на позов вбачається, що співвласники, в тому числі і ОСОБА_2 (а.с.43), погодились з позовом (а.с.33-53).
Стаття 367 ЦК України передбачає, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з факту набуття позивачем права власності на конкретні відокремлені приміщення, суд прийшов до вірного висновку про те, що його вимоги про припинення права спільної часткової власності є обґрунтованими, а для поділу будівлі між всіма співвласниками на підставі вказаної норми закону підстави відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, згідно якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права або обмежений у його здійсненні, крім у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 356, ст. 358 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, є спільною частковою власністю; право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Враховуючи ту обставину, що позивач набув права власності на частки в спільній частковій власності, які складають конкретні приміщення, фактично володіє своєю часткою майна в натурі, суд прийшов до вірного висновку, що він має право на виділ у натурі своїх часток, що є в спільній частковій власності, у вигляді припинення права спільної часткової власності з іншими співвласниками, в зв'язку з чим його частки стали об'єктами його самостійної власності.
Рішення суду узгоджується з вимогами ст. 364 ЦК України, яка встановлює один із способів існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном шляхом припинення спільної з іншими спільної часткової власності.
Так, відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
Згідно ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Всупереч вказаним вимогам процесуального закону, ОСОБА_2 не надав доказів тому, що оскаржуваним рішенням суду порушене його право як співвласника будівлі, зокрема, тому, що за позивачем визнане право на відокремлену власність на приміщення, які були, на його думку, в загальному користуванні.
Ним не спростовані докази в справі про те, що вказані приміщення, які є відокремленими від інших, придбані саме позивачем, площа вказаних приміщень складає частки, зазначені в правовстановлюючих документах позивача, які не оспорені і не визнані недійсними, а приміщення, належні апелянту, знаходяться на іншому поверсі, і будівля має сходові клітини з двох сторін.
Не спростовують висновків суду і посилання на самочинність перепланування спірних приміщень, відповідність якого вимогам державних будівельних норм в 2007 році підтверджена управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради.
Доводи про те, що в результаті припинення спільної власності позивача з іншими співвласниками змінились частки останніх, також є безпідставними, оскільки така зміна не була предметом спору, а суд вирішив справу відповідно до принципу диспозитивності, передбаченого ст. 11 ЦПК України, згідно якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -