Справа № 645/731/13- ц
Провадження № 2/645/872/13
іменем України
12 квітня 2013 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ляхової І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу
за позовом: Державного підприємства завод "Електроважмаш"
до ОСОБА_1
Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
про стягнення матеріальної шкоди, -
встановив:
Позивач - Державне підприємство завод «Електроважмаш» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів: ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Універсальна» суму матеріального збитку в розмірі 1113,70 грн., спричиненого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та коштів, сплачених за проведення автотоварозначого дослідження в розмірі 450 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.06.2012 року громадянка ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вул.. Рибалка та Харківських Дивізій в м. Харкові, не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1 «ОСОБА_1 дорогу» та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що належить на праві власності ДП завод «Електроважмаш», чим заподіяна матеріальна шкода. Позивач наголошує, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 застраховано ПАТ Страхова Компанія «Універсальна», якою не було направлено у встановленому законом порядку аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. У зв'язку з наведеним позивачем було подано заяву до Товарної біржі «Радар» на проведення автотоварознавчого дослідження для встановлення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, за що позивачем було сплачено 450,00 грн. За висновками цього дослідження, завданий матеріальний збиток складає 2937,08 грн.. Проте, ПАТ СК «Універсальна» в повному обсязі не було перераховано позивачеві страхове відшкодування, сплачено лише суму у розмірі 1824,10 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1113,70 грн., яка до цього часу не погашена, а також борг за проведення автотоварозначого дослідження в розмірі 450 грн.. Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Перший відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила суд відмовити у його задоволенні. Під час судового розгляду справи пояснила, що власником автомобіля марки ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_1, керуючи яким вона та допустила зіткнення з автомобілем ГАЗ-3110, належить на праві власності ПАТ «Фармак».
Представник другого відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись, зокрема на те, що наданий позивачем другому відповідачеві звіт № 161/2012, в якому зазначено, що вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу ГАЗ-3110 (н.з. 037-84 ХВ) складає 2937,08 грн., був виконаний з недотриманням п.п. 5.1., 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у зв'язку з чим другим відповідачем був складений Аварійний сертифікат. При складенні Аварійного сертифікату був застосований довідник «Бюлетень товарознавця № 62№ ДНДІСЕ ЮЦ СЕУ стр. 12-20 розділу «Наука і практика» та «Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів». На підставі вищезазначених документів другим відповідачем з суми відновлюваного ремонту було вирахувано вартість пофарбування пошкоджених корозією елементів кузова до ДТП в процентному співвідношенні, а саме: двері задні ліві, крило заднє ліве, у зв'язку з чим відкоригована сума склала 1824,10 грн., яка і була перерахована на рахунок позивача.
Разом з цим, представник другого відповідача підтвердив, що автомобіль марки ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_1 належить ПАТ «Фармак», з яким, власне, і був укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/2603428.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що 05.06.2012 року громадянка ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вул.. Рибалка та Харківських Дивізій в м. Харкові, не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1 «ОСОБА_1 дорогу» та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, що належить на праві власності ДП завод «Електроважмаш».
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ДП завод «Електроважмаш» завдано відповідну шкоду внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_2, що належить на праві власності позивачеві.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Судом встановлено, що автомобіль марки ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, належить ПАТ «Фармак» (м. Київ). У відповідності до договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/2603428, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» та ПАТ «Фармак», була застрахована цивільно-правова відповідальність власника вищевказаного автомобіля - ПАТ «Фармак».
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.07.2012 року у справі № 2033/4932/12 винною у вчиненні зазначеного ДТП визнано ОСОБА_1, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП, однак особою, відповідальною за завдані збитки є ПАТ «Фармак» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/2603428.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з ч. 3 п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:
а) перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”);
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Судом встановлено, що шкода, завдана транспортному засобу ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_4, який належить позивачеві на праві власності, була заподіяна з вини ОСОБА_1 (працівника ПАТ «Фармак»), яка керувала автомобілем марки ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_1.
Таким чином, як підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами у справі, джерело підвищеної небезпеки, яким заподіяно збиток власнику автомобіля ГАЗ-3110, державний номер НОМЕР_4, належить ПАТ «Фармак», а шкоду було заподіяно його працівником ОСОБА_1, яка на момент ДТП перебувала з ПАТ «Фармак» у трудових відносинах та виконувала трудові обов'язки.
Одночасно, згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 наведеного вище Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач заявив свої позовні вимоги не до власника транспортного засобу ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_1, за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода, а до його працівника ОСОБА_1, яка на момент ДТП перебувала у трудових стосунках з ПАТ «Фармак». Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 1172 , ч. 2 ст. 1187 ЦК України, суд вважає, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі.
У відповідності до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи.
Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що у даному випадку відповідальність за заподіяну внаслідок ДТП шкоду має нести власник автомобілю марки ОСОБА_2, державний номерний знак НОМЕР_1 - ПАТ «Фармак», яке є юридичною особою, суд вважає недоцільним залучати з власної ініціативи до участі в справі ПАТ «Фармак» як співвідповідача, оскільки правовідносини, які склалися у даному випадку, мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, та приймаючи до уваги, що позов пред'явлено до неналежного відповідача ОСОБА_1, яка не має нести відповідальність за заподіяну внаслідок ДТП шкоду, суд вважає позовні вимоги ДП завод «Електроважмаш» безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Відмовити Державному підприємству завод «Електроважмаш» у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Універсальна» суму матеріального збитку в розмірі 1113,70 грн., спричиненого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та коштів, сплачених за проведення автотоварозначого дослідження в розмірі 450 грн..
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Суддя Федорова О.В.