печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3500/13-ц
Категорія 54
08 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Пилаєва М.К.,
при секретарі - Кицюк Л. П.,
Сосюра О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» про визнання незаконними дій, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, просить визнати незаконною вимогу відповідача, зазначену у листі від 01.03.2012 №048/23-359 «Про порядок встановлення договірних відносин» на заяву позивача про укладення договору від 07.02.2012, а саме про обов'язковість надання до заяви про укладення договору проекту електропостачання, посилаючись на безпідставність вказаної вимоги відповідача згідно чинного законодавства та порушення прав позивача як споживача електричної енергії. В обґрунтування вимог позивач посилається не те, що він є власником земельної ділянки садівницького товариства «Лісова поляна», далі СТ «Лісова поляна», яке відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, далі ПКЕЕ 1996 року, є населених пунктом - юридичною особою споживачем електроенергії, а позивач - населенням. Постачання електроенергії СТ «Лісова поляна» здійснюється відповідачем на підставі Договору №3415323 від 6.11.2003. Позивач має намір укласти індивідуальний договір і бути фізичною особою - самостійним споживачем електроенергії. Позивач вважає незаконними вимоги відповідача про обов'язковість надання проекту електропостачання, оскільки чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, зокрема положеннями Закону України «Про електроенергетику», загаданими ПКЕЕ 1996 року, а також Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ №1357 від 26.07.1999, не передбачено таких вимог./а.с.1-28/
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позов та викладені у ньому обставини підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача Завада Л.А. проти позову категорично заперечила, послалась на його безпідставність, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на викладене в письмових поясненнях. Так представник, зазначаючи, що в оспорюваному позивачами листі відповідачем надано роз'яснення позивачу, які документи необхідні для укладення індивідуального договору, в укладенні договору позивачу не було відмовлено, а тому вважає відсутніми порушення прав позивача як споживача, також послалась на те, що такий спосіб захисту як визнання дій відповідача неправомірними та незаконними не передбачений ст.16 ЦК України та чинним законодавством України. По суті доводів позивача представник зауважила, що відповідач власних електромереж на території товариства не має, електромережі є власністю СТ «Лісова поляна», надання проекту виплаває зі змісту ПКЕЕ 1996 року, ст.18 Закону України «Про електроенергетику» та ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
На підставі пояснень осіб у справі та наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено наступні обставини, які не заперечуються сторонами.
Позивач є власником земельної ділянки на території СТ «Лісова поляна». Постачання електричної енергії товариству здійснюється відповідачем на підставі Договору від 6.11.2003 №3415323. Електромереж ПАТ «Київенерго» на території товариства не має, існуючи електромережі є власністю СТ «Лісова поляна». Позивач маючи намір укласти індивідуальний договір на постачання електричної енергії, 07.02.2012 звернувся з відповідною заявою до відповідача. На вказану заяву листом структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ПАТ «Київенерго» Район електрозбуту «Північний» «Про порядок встановлення договірних відносин» позивачу надано відповідь про те, що до заяви повинні бути надані документи, серед іншого, проект електропостачання.
Вказані обставини також підтверджуються наявним в матеріалах справи належними та допустимими доказами копіями договору купівлі-продажу земельної ділянки, копія договору на постачання електричної енергії, копією заяви від 07.02.2012 та листа відповіді відповідача від 01.03.2012 №048/23, копією листа Держенергонагляду від 29.03.2013 №04/10-1412./а.с.29, 30, 82, 82-зворот, 99/
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про електроенергетику», далі Закон, споживачі електричної енергії, серед іншого, мають право на приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ), "Про енергозбереження" ( 74/94-ВР ), іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, оскільки виходячи з обставин позову, позивач вважає оспорювані дії відповідача такими, що обмежують його право як споживача на споживання електричної енергії, приєднання та підключення до електричної мережі, доводи представника відповідача про необґрунтованість позову, оскільки позивачем не зазначено за захистом якого порушеного права як споживача останній звернувся до суду з даним позовом, тобто про відсутність у позивача суб'єктивного права на звернення до суду, є безпідставними.
Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Передбачений відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України такий спосіб захисту, як визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРКим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, не може бути застосований для захисту його прав як споживача електроенергії, оскільки останній оскаржує дії суб'єкта господарювання на стадії укладення договору про надання послуг.
З цих же підстав, не поширюється на спірні правовідносини сфера регулювання Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідно до преамбули цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України ( 254к/96-ВР ) права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Таким чином, ч.2 ст.16 ЦК України та положеннями законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, серед іншого Законів України «Про електроенергетику», «Про захист прав споживачів», не передбачено такого способу захисту прав споживача як визнання дій, зокрема майбутнього виконавця послуг за договором, в даному випадку електропостачальника, щодо роз'яснення порядку укладення договору, незаконними чи протиправними.
По суті підстав позову слід зазначити наступне.
Відповідно до п.1.2. ПКЕЕ 1996 року договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Постачальник електричної енергії - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.
Споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Населений пункт - юридична особа-споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.
Населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.
Споживачі населеного пункту - населення, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту та яке розраховується за використану електричну енергію з населеним пунктом.
Відповідно п.12.5 ПКЕЕ 1996 року у разі виходу із складу населеного пункту або прийняття відповідного рішення органом управління населеного пункту споживач населеного пункту або фізична особа, електроустановки якої приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту (далі - споживач на території населеного пункту), для користування електричною енергією має право: змінити у встановленому порядку схему електропостачання та приєднати належну йому електроустановку до електричних мереж електропередавальної організації; укласти тристоронній договір про користування електричною енергією на території населеного пункту з постачальником електричної енергії та населеним пунктом на основі типового договору (додаток 5) та договір про користування електричною енергією відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року N 1357 (із змінами).
Разом з тим, виходячи з встановлених судом обставин справи, оскільки відповідач, який є енергопостачальником електроенергії, на території СТ «Лісова поляна» власних електричних мереж не має, електромережі є власністю товариства, позивач звернувся до відповідача за укладенням індивідуального договору, а не тристороннього договору з відповідачем та власником СТ «Лісова поляна», у якому позивач виступав би споживачем на території населеного пункту і електроустановки споживача були б підключені до мереж товариства, споживання позивачем електроенергії на території СТ «Лісова поляна» відповідно до п.12.5 ПКЕЕ 1996 року можливо тільки шляхом зміни у встановленому порядку схеми електропостачання та приєднання належної йому електроустановки до електричних мереж електропередавальної організації, в даному випадку відповідача.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про електроенергетику» проектування та будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення) об'єктів електроенергетики здійснюються відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону до об'єктів електроенергетики серед іншого відноситься електрична мережа, підключена до об'єднаної енергетичної системи України.
Відповідно до п.1 Правил електромережа - підстанції, розподільні установки та електричні лінії, призначені для передачі та розподілу енергії, до яких безпосередньо приєднана електроустановка або електропроводка споживача. Електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу та споживання електричної енергії.
Відповідно п.1.2. ПКЕЕ 1996 року електрична мережа - сукупність електроустановок для передачі та розподілу електричної енергії; електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.
Відповідно до ст.1, ст.4 Закону України «Про архітектурну діяльність» замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; проект - документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає серед іншого пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту.
Таким чином, виходячи з положень ст.1, ст.4 вказаного Закону, обставин справи, позивач є замовником будівництва електромережі, до якої має бути приєднана електроустановка позивача для індивідуального споживання позивачем електроенергії.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та положень чинного законодавства для здійснення зміни схеми електропостачання та забезпечення індивідуального споживання позивачем електроенергії необхідно надання проекту електропостачання.
Відтак, позов задоволенню не підлягає у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі та керуючись п.1.2, п.12.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, п.1 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою КМУ №1357 від 26.07.1999, ст.1, ст.18 Закону України «Про електроенергетику», ст.1, ст.4 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.16 ЦК України, ст.ст.4, 6, 10-11, 14, ст.57-60, ст.88, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.ст.292, 294 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" - про визнання незаконною вимоги Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО", зазначеної у листі від 01.03.2012 №048/23-359 "Про порядок встановлення договірних відносин" на заяву ОСОБА_2 про укладення договору від 07.02.2012, а саме про обов'язковість надання до заяви про укладення договору проекту електропостачання, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Печерського
районного суду міста Києва М.К. Пилаєва