15.04.2013 року Справа № 38/5005/10738/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року
у справі № 38/5005/10738/2012
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВІН ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ", м. Дніпропетровськ
до боржника Приватного підприємства "Металресурс", м. Дніпропетровськ
про визнання банкрутом
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 38/5005/10738/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) Приватне підприємство "Металресурс" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 15.07.2013 року. Ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "ГВІН ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ", м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії.
Не погодившись з вказаною постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 38/5005/10738/2012 , припинити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання;
- відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків органом державної податкової служби призначається перевірка.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.03.2013 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 15.04.2013 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю ГВІН ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ" у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити постанову господарського суду без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови (надалі - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
У відповідності до абзацу 22 статті 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств обмеженою чи додатковою відповідальністю.
Як встановлено ст.1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).
Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Пункт 1 статті 14 Закону встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено в порядку статті 52 Закону.
При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку статті 52 Закону, визначені положеннями частини 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.
Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа, що не є ініціюючим кредитором може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.
Слід звернути увагу, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в статті 210 Господарського Кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальною нормою Закону.
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська в апеляційній скарзі не вказала на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки, складання акту про неможливість проведення перевірки чи ненадання документів для її проведення). Відповідні докази не додано і до апеляційної скарги.
Поряд з цим слід зазначити, що виходячи з положень частини 5 статті 52 Закону, якою встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська, у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.
Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, викладена в постановах Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року у справі № 29/5005/4651/2012, від 27.03.2013 року у справі № 34/5005/10035/2012, від 03.04.2013 року у справі № 21б/5014/2816/2012.
Таким чином, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку виявлення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбаченого статтею 52 Закону, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджених належними доказами кредиторських вимог до нього.
Матеріали справи свідчать, що ДПІ не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, права якої порушено оскаржуваною в апеляційному порядку постановою про визнання боржника банкрутом.
За таких умов Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська не набула права подавати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в порядку, передбаченому статтею 91 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, керується правами, наданими суду першої інстанції.
Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України апеляційна скарга на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.
За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, статтями 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 38/5005/10738/2012.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя О.М. Виноградник
Суддя О.В. Джихур
З оригіналом згідно
Помічник судді О.В. Заболотна
15.04.2013