Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
18 березня 2013 року Справа № 811/180/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., при секретарі Дегдярьові Д.В.
за участю:
позивача -представник - Курячий М.П.,
відповідача1 - представники: Балакіна Т.А., Гвоздецький П.В.,
відповідача2 - представник Прохоренко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс» до Кіровоградської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про визнання дій неправомірними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс» (далі-позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської митниці (далі-відповідач1), Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (далі-відповідач2) про визнання неправомірними дій відповідача1 щодо відмови позивачу у прийнятті митних декларацій № 901040000/2012/002715 від 23.11.2012 року, № 901040000/2012/002742 від 04.12.2012 року; скасування рішень відповідача1 про коригування митної вартості товарів від 28.11.2012 № 901000003/2012/000610/2 та від 05.12.2012 № 901000003/2012/000622/22; скасування карток відмови відповідача1 в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2012 № 901040000/2012/00028 та від 05.12.2012 № 901040000/2012/00029; стягнення на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області надлишково сплачені митні платежі в розмірі 130 311,46 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 1 303,11 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищевказані рішення та картки відмови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідача-1 щодо відмови позивачу у прийнятті митних декларацій № 901040000/2012/002715 від 23.11.2012 року, № 901040000/2012/002742 від 04.12.2012 року є незаконними, такими що порушують права та законні інтереси позивача з огляду на те, що позивачем виконувались всі вимоги Митного кодексу України (МКУ).
Позивач зазначив, що при митному оформленні товарів «вироби з чорних металів з різьбою», що ввозились на територію України, він самостійно визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, та надав до Кіровоградської митниці належні та необхідні документи документами в достатній кількості для підтвердження митної вартості. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та прийняв невірні рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, лише на підставі інформації, отриманої від ЄАІС ДМСУ. У зв'язку з тим, що митницею неправомірно було застосовані методи визначення митної вартості товару, позивачем надмірно було сплачено суму митних платежів у розмірі 130 311,46 грн., яку позивач просить стягнути з державного бюджету в особі казначейської служби, оскільки саме казначейська служба є відповідальною за повернення надмірно сплачених митних платежів.
У судовому засіданні представник позивача вищевикладені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представники відповідача1 у судових засіданнях та наданих письмових запереченнях на адміністративний позов, позовні вимоги не визнали, зазначаючи, що посадові особи Кіровоградської митниці при відмові позивачу у прийнятті митних декларацій № 901040000/2012/002715 від 23.11.2012 року, № 901040000/2012/002742 від 04.12.2012 року діяли у межах повноважень, встановлених законодавством. Тому, вимоги позивача про скасування вищеназваних рішень відповідача1 про коригування митної вартості товарів; скасування карток відмови у прийняті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та стягнення на користь позивача сплачених митних платежів є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач1 у запереченнях на позов посилається на норми ст.ст.52,54 МК України, відповідно яких контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом, а декларант, який заявляє митну вартість, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Оскільки, як зазначено відповідачем1, подані позивачем до митного оформлення документи мали певні розбіжності, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи, для підтвердження заявленої ним митної вартості.
Відповідач1 наголосив на тому, що по оскаржуваним Рішенням про коригування митної вартості, товари за бажанням декларанта випущені у вільний обіг за митними деклараціями із наданням гарантій відповідно розділу X МК України шляхом сплати з подальшим резервуванням митних платежів на різницю між митними вартостями визначеними згідно Рішень та декларантом на підставі ціни угоди. Термін дання додаткових документів, які б могли підтвердити первісно заявлені декларантом митні вартості товарів, станом на 11.02.13 не було вичерпано. І, виходячи з того, що звернень позивача до митниці не зафіксовано, відповідач1 вважає, що позивач фактично погодився із сумою нарахувань визначених Кіровоградською митницею та самостійно визначив грошове зобов'язання у митних деклараціях № 901040000/2012/002745 від 06.12.2012року та № 901040000/2012/002735 від 06.12.2012року.
Відповідач1 також звернув увагу на те, що відповідно судової практики Верховного Суду України митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
Відповідач1вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.
Представник відповідача2 у судових засіданнях та наданих письмових запереченнях на адміністративний позов, позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що виконання рішень про стягнення коштів врегульовано Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, наказом Державної митної служби № 618 від 20.07.2007 року та наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147.
Відповідач2 не погоджується з позовними вимогами позивача щодо стягнення митних в платежів на користь ТОВ «Торговий дім «Меридіан-Сервіс», у зв'язку з тим, що між казначейством та позивачем відсутні будь які правовідносини. На час розгляду справи висновків органів стягнення, погоджених з відповідними фінансовими органами щодо повернення позивачу коштів з Державного бюджету, до органів Державної казначейської служби не надходило. Також відсутні судові рішення про повернення коштів з Державного бюджету на користь позивача. Звернення позивача до відповідача2 з висновком органів стягнення, погодженим з відповідним органом про необхідність повернення коштів також відсутнє.
Відповідач2 зазначив, що будь-яких неправомірних дій, бездіяльності органи Державної казначейської служби України до позивача не вчиняли, в спірних правовідносинах з позивачем участі не брали, тому відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача2 будь-яких коштів, у тому числі і судового збору.
Відповідач2 просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.
У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, що не заперечено представниками відповідача1 та відповідача2 (а.с.108.т.2).
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів1,2, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.1ст.1, ч.1ст.7 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Меридіан-Сервіс" та фірмою "ЕС INТERNANIONAL (NANTONG) CO.,LTD." укладено зовнішньоекономічний контракт від 13.07.2012 № EIN/1307 (а.с.173-176,т.1).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 14.06.2012 року Виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіроворадської області та діє відповідно Статуту (а.с.46,50-64,т.1).
У листопаді та у грудні 2012 року позивач пред'явив до митного оформлення у Кіровоградську митницю товар: -вироби з чорних металів з різьбою: саморіз, головка полукругла з прес шайбою, шліц хрест, сталь С1022, оцинковані, призначені для монтажу без попереднього свердління отворів в будівельних матеріалах (далі - товар1); -вироби з чорних металів з різьбою: шурупи ГК, потайна головка, шліц хрест, сталь СІ022, призначені для закріплення гіпсокартону до дерев'яних та металевих конструкцій (далі - товар2); -вироби з чорних металів з різьбою: шурупи ГК, потаємна головка, шліц хрест, сталь СІ022 (далі - товар3); -вироби з чорних металів з різьбою: саморіз зі свердлом, напівкругла голівка з прес-шайбою, шліц
хрест, оцинкований, сталь СІ 022 (далі - товар4); -вироби з чорних металів з різьбою: вироблені зі сталі СІ022, оцинковані із захисним покриттям жовтим цинком, анкер роспірний з г-образним гаком(далі - товар5), - придбаний у фірми "ЕС INТERNANIONAL (NANTONG) CO.,LTD."(Китай), який надійшов на адресу позивача відповідно названого зовнішньоекономічного контракту від 13.07.2012 року №EIN/1307.
Кіровоградська митниця є юридичною особою, що зареєстрована 08.04.1992 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області та діє відповідно Положення про Кіровоградську митницю та забезпечує дотримання законодавства України з питань митної справи у зоні діяльності, визначеній Держмитслужбою України(а.с.13,15-20,т.2).
Щодо митного оформлення позивачем товару у листопаді 2012 року суд зазначає наступне.
23.11.2012 року позивач пред'явив до митного оформлення у Кіровоградську митницю товар1 та товар2, придбані у фірми "ЕС INТERNANIONAL (NANTONG) CO.,LTD." (Китай) на підставі названого зовнішньоекономічного контракту від 13.07.2012 року №EIN/1307.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Кіровоградської митниці вантажну митну декларацію (ВМД) від 23.11.2012 року № 901040000/2012/002715 в якій задекларував товар1 та товар2, заявив вартість товару на загальну суму 207517,14грн. що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 7,993) становить 25962,36 доларів США та визначив код товару згідно з УКТЗЕД 73181499 (а.с.15-17,т.1).
З метою здійснення митного оформлення товару позивач додав до вантажної митної декларації від 23.11.2012року №901040000/2012/002715 пакет документів, необхідний для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, зокрема документи, що підтверджують вартість задекларованого товару, а саме: рахунок фактуру (комерційний інвойс) від 12.10.2012року №EIN/1210, специфікацію від 12.10.2012року №1210/ EIN; експортну декларацію країни відправника від 22.10.2012року №223120120818015212; міжнародну товаротранспортну накладну від 22.11.2012 №15724; коносамент від 22.10.2012року № 4218154; пакувальний лист від 12.10.2012року; сертифікат про походження товару від 22.10.2012року №125263197 (а.с.35-36,39-40,205-206,211,228-229,230,231,232,234 т.1).
Згідно з даними позивача, митна вартість задекларованих товарів становила 1,47 доларів США за 1 кг на умовах поставки CPT згідно з умовами Інкотермс (вказівка на умови CPT означає, що продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
27.11.2012року інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів та у зв'язку зі спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками направив запит до відділу митних платежів Кіровоградської митниці (а.с.249,т.1).
28.11.2012року Кіровоградською митницею прийнято Рішення від 28.11.2012 № 901000003/2012/000610/2, яким митну вартість товару1 визначено з використанням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів (ст.ст60,61 МК України) та скориговано до 2,8100 доларів США; митну вартість товару 2 визначено з використанням резервного методу визначення митної вартості та скориговано до 4,2800 доларів США - на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та приймаючи до уваги інформацію, зазначену у МД №08040000/2012/13129 від 19.10.12 (МВВ 1; країна походження та виробника - Тайвань) (а.с.119,т.1).
28.11.2012року Кіровоградською митницею прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 901040000/2012/00028, якою запропоновано внести зміни до ВМД у відповідності до прийнятого Рішення про коригування митної вартості товарів № 901000003/2012/000610/2 від 28.11.2012р. (а.с.109,т.1).
29.11.2012року позивач подав до Кіровоградської митниці вантажну митну декларацію (ВМД) від 29.11.2012 року № 901040000/2012/002735 в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів (а.с.23-25,т.1).
Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Щодо митного оформлення позивачем товару у грудні 2012 року суд зазначає наступне.
04.12.2012 року позивач пред'явив до митного оформлення у Кіровоградську митницю товар3,4,5 придбаний у фірми "ЕС INТERNANIONAL (NANTONG) CO.,LTD." (Китай) на підставі названого зовнішньоекономічного контракту від 13.07.2012 року №EIN/1307.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Кіровоградської митниці вантажну митну декларацію (ВМД) від 04.12.2012 року № 901040000/2012/002742 в якій задекларував товар3 та товар4, заявив вартість товару на загальну суму 170991,37грн. що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 7,993) становить 21392,64 доларів США та визначив код товару згідно з УКТЗЕД 73181499 (а.с.18-21,т.1).
З метою здійснення митного оформлення товару позивач додав до вантажної митної декларації від 04.12.2012 року № 901040000/2012/002742 пакет документів, необхідний для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, зокрема документи, що підтверджують вартість задекларованого товару, а саме: рахунок фактуру (комерційний інвойс) від 22.10.2012року №EIN/2210, специфікацію від 22.10.2012року №2210/EIN; експортну декларацію країни відправника від 22.10.2012року №223120120812940029; міжнародну товаротранспортну накладну від 01.12.2012 №15930; коносамент від 22.10.2012року №SZCVB12100077A ; пакувальний лист від 22.10.2012року; сертифікат про походження товару від 22.10.2012року №125263186 (а.с.37-38, 41-42,181,203,205-206,211,213т.1).
Разом з декларацією подана декларація митної вартості 901040000/2012/002742 (ДМВ)із зазначенням у гр.4 реквізитів вищеназваних документів, що підтверджують митну вартість товару. На зворотному боці названої ДМВ позивача, для підтвердження митної вартості товару, зобов'язано надати документи, а саме: банківські платіжні документи або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; страховий поліс; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом на ДМВ здійсненитй надпис щодо неможливості станом на 05.12.2012 року надати зазначені документи(а.с.3-4,т.2).
Згідно з даними позивача, митна вартість задекларованих товарів становила 1,47 доларів США за 1 кг на умовах поставки CPT згідно з умовами Інкотермс.
04.12.2012року інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів та у зв'язку зі спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками направив запит до відділу митних платежів Кіровоградської митниці (а.с.2,т.2).
05.12.2012року Кіровоградською митницею прийнято Рішення від 05.12.2012року №901000003/2012/000622/2, яким митну вартість товару3,5 визначено з використанням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів (ст.ст60,61 МК України) та скориговано до 2,8100 доларів США та 2,8925 доларів США з урахуванням інформації, яка міститься в ПІК "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та приймаючи до уваги інформацію, зазначену у ВМД №110100000/2012239544 від 31.10.2012року(МВВ1); митну вартість товару 4 визначено з використанням резервного методу визначення митної вартості та скориговано до 4,2800 доларів США - на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та приймаючи до уваги інформацію, зазначену у МД №08040000/2012/13129 від 19.10.12 (МВВ1); країна походження та виробника - Тайвань (а.с.199-202,т.1).
05.12.2012року Кіровоградською митницею прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 901040000/2012/00029, якою запропоновано внести зміни до ВМД у відповідності до прийнятого Рішення про коригування митної вартості товарів від 05.12.2012року №901000003/2012/000622/2 (а.с.181,т.1).
05.12.2012року позивач подав до Кіровоградської митниці вантажну митну декларацію (ВМД) від 06.12.2012року № 901040000/2012/002745, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів (а.с.28-30,т.1).
Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем1, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).
Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).
Як визначено у частині 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікують оцінюваний товар1, товар2, товар3, товар4, товар5, та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті у розмірі 1,47 доларів США за кг.
У ході судового розгляду справи представники Кіровоградської митниці не спростували перед судом контрактну ціну товарів1-5 1,47 доларів США за кг, а також об'єктивну можливість і спроможність митного органу на підставі наданих позивачем документів визначити цю ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Відповідно судової практики Верховного Суду України митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем до митного органу достатнього пакету документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару 1-5, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Відтак, коригування Кіровоградською митницею митної вартості товару здійснено неправомірно з порушенням частини 3 статті 53, частини 6 статті 54, частини 1 статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним статтею 58 цього Кодексу.
Судом встановлено, що дійсною причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало те, що спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано позивачем, іншим декларантом розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем.
Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Однак, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Суд вважає, що не заслуговують на увагу суду посилання Кіровоградської митниці як на підставу виникнення у неї сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших товарів, що підтверджується витягом з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншими методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів1-5 за основним методом, прийняв рішення про коригування митної вартості товару та винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Враховуючи те, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, зокрема, митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси до органу вищого рівня (ч.2 ст.2 КАК?С України, гл.4 МК України) - суд критично відноситься до висновку відповідача1 про те, що оскільки звернень позивача до відповідача1 не зафіксовано, то позивач фактично погодився із сумою нарахувань визначених Кіровоградською митницею та самостійно визначив грошове зобов'язання у митних деклараціях № 901040000/2012/002745 від 06.12.2012року та № 901040000/2012/002735 від 06.12.2012року.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про правомірність застосування методів визначення митної вартості товару, отриманого позивачем, відмінних від визначення митної вартості товару за ціною, визначеною контрактом. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв не у спосіб, що передбачений законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принцип обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на яких прямо вказує закон, так і на інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також цілями та засобами їх досягнення.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Винесеними рішеннями та картками відмови Кіровоградської митниці порушено права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс».
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання неправомірними дій відповідача1 щодо відмови позивачу у прийнятті митних декларацій № 901040000/2012/002715 від 23.11.2012 року, № 901040000/2012/002742 від 04.12.2012 року; визнання протиправними рішень відповідача1 про коригування митної вартості товарів від 28.11.2012 № 901000003/2012/000610/2 та від 05.12.2012 № 901000003/2012/000622/22 та визнання протиправними карток відмови відповідача1 в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2012 № 901040000/2012/00028 та від 05.12.2012 № 901040000/2012/00029 - тому вимоги позивача про скасування зазначених рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення в указаній частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області надлишково сплачені митні платежі в розмірі 130 311,46 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 1 303,11 грн., суд зазначає наступне.
Відповідач2 діє відповідно Положення про Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року № 116 (а.с.83-94, т.1)
Відповідно до пунктів 43.1, 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України, визначається Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби від 20.07.2007 року № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364 (далі Порядок № 618).
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Відповідно підпунктів 2.5, 2.6 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1095/14362, повернення платникам помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Митний орган за місцем оформлення митної декларації на підставі заяви платника готують висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за сприянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України, направляють його згідно з реєстром висновків про повернення з Державного бюджету України та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, для виконання відповідним органам Державної казначейської служби України.
Дані висновки реєструються органами Державної казначейської служби України в журналі обліку висновків, наданих митними органами.
На підставі отриманого висновку відповідний орган Державної казначейської служби України готує платіжні документи (платіжні доручення) на перерахування коштів з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку митного органу, та здійснює повернення коштів з бюджету.
Судом встановлено, що позивач не надав суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України коштів.
Відтак вимога позивача про на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області надлишково сплачені митні платежі в розмірі 130 311,46 грн. є такою, що заявлена передчасно, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, тому суд, виходячи з висновку про протиправність рішень митного органу, вважає за можливе зобов'язати Кіровоградську митницю повернути позивачу надмірно сплачені кошти в сумі 130 311,46 грн., відповідно до рішень Кіровоградської про коригування митної вартості товарів від 28.11.2012 № 901000003/2012/000610/2 та від 05.12.2012 № 901000003/2012/000622/22, як передоплату, на депозитний рахунок Кіровоградської митниці, на якому перебувають кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс».
Відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За таких обставин, судові витрати, понесені позивачем підлягають відшкодуванню частково у розмірі 977грн.33 коп. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та виходячи з норм ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, п.4 ч.1 ст. 157, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Кіровоградської митниці щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс" у прийнятті митних декларацій № 901040000/2012/002715 від 23.11.2012 року та № 901040000/2012/002742 від 04.12.2012 року.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Кіровоградської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.11.2012 № 901000003/2012/000610/2.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Кіровоградської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.12.2012 № 901000003/2012/000622/22.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2012 № 901040000/2012/00028.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.12.2012 № 901040000/2012/00029.
Зобов'язати Кіровоградську митницю повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс" надмірно сплачені платежі в сумі 130311,46 грн., відповідно до рішень Кіровоградської про коригування митної вартості товарів від 28.11.2012 № 901000003/2012/000610/2 та від 05.12.2012 № 901000003/2012/000622/22, як передоплату, на депозитний рахунок Кіровоградської митниці, на якому перебувають кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс».
Відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс"позивача з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області надлишково сплачених митних платежів в розмірі 130 311,46 грн.
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Меридіан-Сервіс" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 977грн.33 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанову виготовлено у повному обсязі 25.03.2013 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько