04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" квітня 2013 р. Справа№ 5011-42/1233-2012-19/557-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко О.В.
при секретарі Громак В.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Мандригель Р.С. (представник за довіреністю);
від відповідача - Яговенко І.О. (представник за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року
по справі № 5011-42/1233-2012-19/357-2012 (суддя - Шаптала Є.Ю.)
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 266 256 829,22 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 року у справі № 5011-42/1233-2012 позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 241 492 001,21 грн. боргу, 1 637 120,38 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5 244 902,72 грн. 3% річних з простроченої суми, 5 000 000,00 грн. пені, 61 264,98 грн. витрат по оплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. у справі № 5011-42/1233-2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 року без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012р. у справі № 5011-42/1233-2012 касаційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишено без задоволення, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2012р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 637 120,38 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5 244 902,72 грн. 3% річних з простроченої суми, 5 000 000,00 грн. пені скасовано, в цій частині справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2012р. та Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012р. у справі № 5011-42/1233-2012 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року, новий розгляд, у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення пені в сумі 17 882 804,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 637 120,38 грн., 3% річних у розмірі 5 244 902,72 грн. - відмовити.
Не погоджуючись із прийнятим рішення, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року у справі № 5011-42/1233-2012-19/557-2012 та прийняти нове, яким позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» прийнято до провадження.
Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року змінено склад колегії.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
12.01.2011 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПАТ «Київенерго» (покупець) було укладено договір на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/11-6-ТЕ-41. /а.с. 15-19, т. 1/.
Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві для ТЕЦ-6 Київенерго імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, передбаченому умовами договору. Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору.
Згідно п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги гази здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк поставки газу з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.
До Договору про закупівлю природного газу за державні кошти сторонами підписано Додаток № 1 від 12.01.2011 року, Додаткову угоду № 1 від 28.01.2011 року, Додаткову угоду № 2 від 04.04.2011 року, Додаткову угоду № 3 від 10.05.2011 року, Додаткову угоду № 4 від 11.07.2011 року, Додаткову угоду № 5 від 30.08.2011 року, які є невід'ємною частиною договору. /а.с. 20-27, т.1/.
Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем протягом січня - вересня 2011 року природного газу в обсязі 184 4584,685 тис.куб.м на загальну суму 241 492 001,21 грн. з урахуванням вартості його транспортування, підтверджується Актами прийому-передачі природного газу для надання населенню та релігійним організаціям з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 року, 28.02.2011 року, 31.03.2011 року, 31.04.2011 року, 31.05.2011 року, 30.06.2011 року, 31.07.2011 року, 31.08.2011 року, 31.08.2011 року, 30.09.2011 року. /а.с. 28-37, т.1/.
Пунктами 7.1, 7.3.1 Договору сторони встановити, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором. У разі порушення покупцем умов п. 4.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 17 882 804,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 637 120,38 грн., 3% річних у розмірі 5 244 902,72 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторонами фактично була здійснена новація договору № 06/11-6-ТЕ-41 від 12.01.2011 року у розумінні ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, в частині порядку та способу виконання зобов'язання, в результаті новації припинено первісне зобов'язання та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Проте, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2 статті 233 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго» з 01.01.2011 року затверджено тарифи на теплову енергію, яку виробляє та постачає Київенерго. Тарифи на теплову енергію, затверджені НКРЕ на рівні, нижчому у від економічно обґрунтованого.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно листів Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 12.05.2011 року, Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18.01.2011 року та від 15.07.2011 року, відшкодування з державного бюджету різниці в тарифах на 2011 рік не проводилося.
Як встановлено відповідачем укладено договір № 14/517-ГУ від 27.06.2012 року між територіальним органом Казначейства у м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517.
Вказаним договором визначено порядок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Київенерго» перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за спожитий природний газ за договором № 06/11-6-ТЕ-41 від 12.01.2011 року, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року затверджено порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що додаються.
За статтею 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене свідчить про вжиття відповідачем заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання в частині погашення заборгованості за спожитий газ, яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, що свідчить про відсутність вини останнього.
Разом з цим, у відповідності до статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Укладаючи договір № 06/11-6-ТЕ-41 від 12.01.2011 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517, сторони здійснили новацію у розумінні ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, в частині порядку та способу виконання зобов'язання, в результаті новації припинено первісне зобов'язання та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання, тобто відповідач виконав зобов'язання по сплаті коштів за Договором № 06/11-6-ТЕ-41 від 12.01.2011 року в порядку та строки визначені умова п. 7 розділу 2 «Порядок проведення розрахунків» та п. 11.3 Договору № 14/517-ГУ від 27.06.2012 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року у справі № 5011-42/1233-2012-19/557-2012.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року у справі № 5011-42/1233-2012-19/557-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 5011-42/1233-2012-19/557-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді Іоннікова І.А.
Тищенко О.В.