Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
21 лютого 2013 року справа № 814/670/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовомприватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1, АДРЕСА_1
доЦентрального відділу ДВС ММУЮ, вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54002
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 04.02.13 р.
Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу, прийняту Центральним відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відповідач).
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що рішення суду не виконано ним з поважних причин, які обумовлені змінами в Законі України "Про нотаріат", відповідно до яких, на час надходження до нього постанови про відкриття виконавчого провадження, якою його зобов'язано вчинити нотаріальні дії, він не мав законодавчих повноважень на вчинення цих дій.
Відповідач позов не визнав, подав заперечення (а. с. 21-23), в яких послався на те, що позивач у визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк не виконав рішення суду добровільно, що і стало підставою для накладення на позивача штрафу.
Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (а. с. 16, 19). Відповідно до ст. 122 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що позивач і відповідач скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності, подавши відповідні клопотання, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі поданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
27 грудня 2012 р. відповідачем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 35832201, відповідно до якої позивача зобов'язано зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна, шляхом вчинення нотаріальної дії по зняттю заборони відчуження нерухомого майна, запис за № 5944669 від 31 жовтня 2007 р., зняти заборону № 2770/108, а також вилучити запис з реєстру іпотек р№ 2769 від 31 жовтня 2007 р., р.№ 5953653 контрольна сума 7Б0В17ЕБ0А (а. с. 7-10). Як зазначено в п. 2 цієї постанови, боржнику приписано самостійно виконати рішення в 7-денний строк з моменту прийняття постанови.
4 лютого 2013 р. відповідач прийняв спірну постанову про накладення штрафу ВП № 35832201, яка мотивована тим, що позивач не виконав рішення суду у строк, встановлений йому для добровільного виконання (а. с. 12-14).
Суд знаходить прийняту відповідачем постанову протиправною з наступних підстав.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, рішенням суду позивача було зобов'язано зняти заборону відчуження нерухомого майна, а також вилучити запис з реєстру іпотек, тобто фактично позивач повинен був вчинити нотаріальну дію, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 461 Закону України "Про нотаріат", нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і який має печатку такого реєстратора. Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.
Пунктом 1.7. Порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 2 серпня 2011 р. № 1936а/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 серпня 2011 р. за № 963/19701 передбачено, що користування інформацією про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна, що міститься у Державному реєстрі прав, здійснюється користувачем виключно під час вчинення нотаріальних дій щодо цього об'єкта нерухомого майна.
З огляду на наведені норми, нотаріус має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно під час вчинення нотаріальних дій, відповідно, відсутність нотаріальної дії виключає можливість користування нотаріусом цим реєстром.
Відповідно до ст. 34 ч. 1 п. 9 Закону України "Про нотаріат", в редакції до 1 січня 2013 р., нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.
Законом України Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо державного регулювання нотаріальної діяльності, який набрав законної сили з 1 січня 2013 р., у вищенаведену норму внесені зміни і її було викладено в наступній редакції: нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації.
Таким чином, з 1 січня 2013 р. зняття заборони відчуження нерухомого майна не є нотаріальною дією, що унеможливлює доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 4 січня 2013 р., що підтверджується відбитком вхідного штампу на супровідному листі (а. с. 5), тобто вже після внесення в Закон України "Про нотаріат" вищенаведених змін. Отже, на час виконання рішення суду, позивач з причин, які не залежать від його волі, не мав можливості виконати рішення суду.
Стаття 89 ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.
Наведена норма містить застереження про те, що штраф на боржника може бути накладено тільки у випадку невиконання рішення без поважних причин, що дає змогу державному виконавцю застосовувати такий засіб впливу на боржника, з урахуванням всіх обставин, а не "механічно", лише за фактом невиконання рішення.
Встановлені судом обставини справи дають підстави для висновку про те, що відсутність у позивача повноважень із зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення запису з реєстру іпотек на момент надходження до нього постанови про відкриття виконавчого провадження, є поважною причиною невиконання ним рішення суду, а тому штраф за його невиконання на позивача накладено протиправно.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач, надавши квитанцію № 10613260 від 11 лютого 2013 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 114,70 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Постанову про накладення штрафу ВП № 35832201, прийняту 4 лютого 2013 р. старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Крисенко І.С., визнати протиправною і скасувати.
3. Відшкодувати приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 судовий збір в сумі 114,70 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз