04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" квітня 2013 р. Справа№ 5011-69/4616-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко О.В.
при секретарі Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - Бруль А.С. (представник за довіреністю);
від відповідача - Разгон І.А. (представник за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 01.02.2013 року
по справі № 5011-69/4616-2012 (головуючий суддя - Стасюк С.В., судді - Баранов Д.О., Ониськів О.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України»
про визнання недійсним договору поставки
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2013 року у задоволенні позову відмовити повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2013 року у справі № 5011-69/4616-2012 та прийняте нове рішення, яким визнати недійсним договір поставки природного газу природного газу № 06/11-48 від 28.01.2011 року, укладений між ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» та Дочірньою компанією «Газ Україна» НАК «Нафтогаз Україна», з моменту його укладення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» прийнято до провадження.
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2013 року у справі № 5011-69/4616-2012 без змін.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року змінено склад колегії суддів.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
28 січня 2011 року між Закритим акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», яке було перейменовано Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» - Покупець та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - Постачальник було укладено договір № 06/11-48 поставки природного газу (далі - Договір). /а.с. 11-15, т. 1/.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. цього Договору. Газ, що постачається за цим договором. використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 рудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1 625 800,000 тис. (один мільярд вісімсот тисяч) куб.м., в тому числі по місяцях.
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 282.00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 194,90 грн., крім того ПДВ - 20 %.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 52,54 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 027,05 грн.
Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу (пункт 3.1.1. Договору).
У відповідності до пункту 4.1. Договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі по 34% (тридцять чотири відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата розмірі по 33% (тридцять три відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10.1. Договору).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що правочин був здійснений за волевиявленням обох сторін, позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії актів приймання - передачі природного газу, підписані уповноваженими особами представників сторін та скріплені печатками сторін, свідчать про те, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».
У відповідності до пункту 1 «Інкотермс» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Міжнародної торгової палати» (у редакції 2000 року) метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами.
Як вже зазначалось, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 Цивільного кодексу України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс, не можна. (Інформаційний лист Вищого господарського суду № 01-8/211 від 07.04.2008 р.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2013 року у справі № 5011-69/4616-2012.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2013 року у справі № 5011-69/4616-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 5011-69/4616-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді Іоннікова І.А.
Тищенко О.В.