Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
12:15 год.
21 березня 2013 року справа № 2а-2589/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: Пихтіної М.В.,
представника відповідача: Мельника О.В.,
представника третіх осіб 1, 2: Павлова Ю.В.,
представника третьої особи 3: Петрухіна Д.А.,
прокурора: Мерімеріна О.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомШевченківської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, с. Шевченкове, Новобузький район, Миколаївська область, 55644
доНовобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Гребеннікова, 1, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600
треті особитретя особа 1: Новобузький виправний центр № 103, с. Богомази, Новобузький район, Миколаївська область, 55644 третя особа 2: підприємство Новобузької виправної колонії № 103, с. Богомази, Новобузький район, Миколаївська область, 55644 третя особа 3: управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, вул. Спаська, 39-а, м. Миколаїв, 54000
провизнання протиправними і скасування розпоряджень від 30.01.04 р. № 91-р, від 09.12.04 р. № 1181-р, від 09.02.05 р. № 81-р
керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз
Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
12:15 год.
21 березня 2013 року справа № 2а-2589/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: Пихтіної М.В.,
представника відповідача: Мельника О.В.,
представника третіх осіб 1, 2: Павлова Ю.В.,
представника третьої особи 3: Петрухіна Д.А.,
прокурора: Мерімеріна О.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомШевченківської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, с. Шевченкове, Новобузький район, Миколаївська область, 55644
доНовобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Гребеннікова, 1, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600
треті особитретя особа 1: Новобузький виправний центр № 103, с. Богомази, Новобузький район, Миколаївська область, 55644 третя особа 2: підприємство Новобузької виправної колонії № 103, с. Богомази, Новобузький район, Миколаївська область, 55644 третя особа 3: управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, вул. Спаська, 39-а, м. Миколаїв, 54000
провизнання протиправними і скасування розпоряджень від 30.01.04 р. № 91-р, від 09.12.04 р. № 1181-р, від 09.02.05 р. № 81-р
До суду з адміністративним позовом звернулась Шевченківська сільська рада Новобузького району Миколаївської області (далі - позивач, Сільрада) до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - відповідач, РДА), третя особа - Новобузький виправний центр № 103 (далі - третя особа 1). Під час розгляду адміністративної справи, судом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені підприємство Новобузької виправної колонії № 103 (далі - третя особа 2) та управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі - третя особа 3) (т. 1 а. с. 154, т. 2 а. с. 32-33). Позивач просить суд визнати протиправними і скасувати розпорядження голови РДА від 30 січня 2004 р. № 91-р, від 9 вересня 2004 р. № 1181-р та від 9 лютого 2005 р. № 81-р.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на порушення відповідачем порядку прийняття перелічених вище розпоряджень, а саме: РДА не повідомила позивача про розгляд питання про надання третій особі 1 в користування земельної ділянки і тим самим позбавила позивача можливості висловити свої пропозиції та зауваження з цього приводу.
Відповідач адміністративний позов повністю визнав, його представник в судовому засіданні пояснив, що він погоджується із доводами позивача (т. 1 а. с. 79, т. 2 а. с. 28).
Представники третіх осіб заперечили проти задоволення позову, пославшись на те, що Сільрада письмово висловлювала свою згоду на передачу земельної ділянки в користування, а тому відсутні підстави вважати, що розпорядження прийняті без врахування думки позивача.
В розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення третіх осіб (т. 1 а. с. 76-77).
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
30 січня 2004 р. РДА прийняла розпорядження № 91-р, яким надала дозвіл третій особі 2 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 2361,5 га ріллі в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сільради. 9 грудня 2012 р. розпорядженням № 1181-р РДА внесла зміни до попереднього розпорядження та виклала його в такій редакції: надати дозвіл третій особі 2 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 2097,04 га, в тому числі 1703,1 га ріллі, в постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва в межах території Сільради. 9 лютого 2005 р. РДА прийняла розпорядження № 81-р, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Новобузькій виправній колонії № 130 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Сільради та відповідно до нього передала в постійне користування 2072,17 га земель (т. 1 а. с. 8-10).
У зв'язку із тим, що в останньому розпорядженні від 9 лютого 2005 р. № 81-р була допущена помилка щодо найменування третьої особи 1: замість вірного - "Новобузька виправна колонія Миколаївської області (№ 103)" було вказано "Новобузька виправна колонія № 130", рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду РДА було зобов'язано внести відповідні зміни до зазначеного розпорядження (т. 1 а. с. 219-222, 230-231).
Позивач вважає розпорядження відповідача протиправними, так як вони прийняті без врахування його пропозицій, а за змістом ст. 4 п. 6 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" від 15 липня 1997 р. № 452/97-ВР, ст. 35 ч. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та ст. 71 ч. 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", при розгляді місцевою державною адміністрацією питань, які стосуються інтересів місцевого самоврядування, остання повинна повідомити про це орган місцевого самоврядування, який має право висловити свої пропозиції і зауваження.
На підставі поданих третіми особами письмових доказів, суд приходить до висновку про дотримання РДА процедури прийняття розпоряджень та врахування позиції Сільради з цього приводу. Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.
В грудні 2003 р. Сільрада надала довідку про відсутність у неї заперечень проти звільнення земельної ділянки, в подальшому наданої третій особі 1, від сплати земельного податку. В листопаді 2005 р. Сільрада погодила проект відведення земельної ділянки в постійне користування третій особі 1. Додатком до цього погодження є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на якому стоїть підпис голови Сільради та відбиток печатки (т. 1 а. с. 32-34).
Отже, з цих документів слідує, що позивач був обізнаний про прийняття відповідачем розпоряджень і враховуючи те, що форма його згоди вищенаведеними нормативними актами не передбачена, суд вважає, що погодження позивачем відведення земельної ділянки та відповідного проекту землеустрою, слід вважати його згодою з приводу надання земельної ділянки в постійне користування, адже якщо позивач був незгоден із наданням третій особі 1 земельної ділянки в користування, він мав можливість не погоджувати проект землеустрою, щоб унеможливило передачу землі третій особі 1.
Крім того, суд враховує наступне. Третя особа 1, якій була надана земельна ділянка, є правонаступником установи УІН 316/103, а згідно державного акту на право постійного користування землею № 12-06 від 28 червня 1993 р., земельна ділянка розміром 2361,5 га вже була надана в постійне користування УІН 316/103 для виробництва сільськогосподарської продукції (т. 1 а. с. 27-29). Отже, ще за 11 років до прийняття спірних розпоряджень, третя особа 1 набула право користування земельною ділянкою, а тому суду є незрозумілими правові підстави прийняття РДА оскаржених розпоряджень, адже вони фактично повторно надають третій особі 1 те право, яке у неї і так вже малось і дублюють державний акт на право постійного користування землею. Сторони не подали суду доказів того, що зазначений державний акт визнаний нечинним або скасований в судовому чи позасудовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача доповнив мотивування позову тим, що земельна ділянка надавалась третій особі 1 - Новобузькому виправному центру № 103, тоді як фактично вона використовується підприємством цієї виправної установи - третьою особою 2, яка є іншою юридичною особою. Такі доводи Сільради безпідставні, адже це впливає тільки на права власника земельної ділянки - РДА. Крім того, як слідує з преамбули статуту третьої особи 2, вона підпорядковується та входить до структури управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївські області, а як зазначено в п. 2.1. статуту, підприємство створено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання у Новобузькому виправному центрі (№ 103), до суспільно корисної праці (т. 1 а. с. 115-119), а тому на думку суду фактичне використання земельної ділянки третьою особою 2 не порушує умови землекористування.
З приводу визнання відповідачем позову, суд зазначає, що за правилами ст. 112 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. В спорі сторін, визнання РДА позову порушує права третіх осіб, оскільки вони є користувачами земельної ділянки, а тому суд не приймає таке визнання позову відповідачем.
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що оскільки третя особа 1 набула права користування на земельну ділянку, а спірні розпорядження і державний акт на право постійного користування землею лише документарно оформлюють таке право, а первинним юридичним фактом є право, а не документи, які це право підтверджують, фактично сторони оспорюють право третьої особи 1 користуватись земельною ділянкою, а спір про право не може бути розглянутий адміністративним судом.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
25 березня 2013 р.
Суддя А. О. Мороз