Справа №2-1973/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Пономаренко М.С.
Номер провадження 22-а/788/1221/13 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 101
22 січня 2013 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Собина О. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області (далі- Управління)
на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 вересня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області про визнання дій незаконними та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 14 вересня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління щодо нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, встановленому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Стягнуто з Управління в дохід держави судовий збір в розмірі 8 грн.50 коп. Стягнуто з Управління на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Судом першої інстанції по суті встановлено, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та належить до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в абсолютних сумах за 2009 рік - 100 грн., в січні 2009 року, а не в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, як передбачено законом, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, статтею 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, передбачені компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, зокрема, допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується працівникам за місцем роботи при наданні відпустки, непрацюючим громадянам - органами, що виплачують пенсію, в кінці року, дітям - за місцем основної роботи одного з батьків до 1 червня кожного року. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною другою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Компенсацією за шкоду, заподіяну здоров'ю, є щорічна допомога на оздоровлення, на яку має право позивач.
Вихідним критерієм нарахування цієї компенсації є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), при визначенні розміру виплат позивачеві застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.
Статтями 109 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України у відповідних роках таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по немайновому по суті спору, суд першої інстанції помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.
За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області задовольнити частково.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 вересня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_3 37 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, понесених у суді першої інстанції.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -
Судді -