2-н/262/838/2013
15.04.2013 року Суддя Пролетарського районного суду міста Донецька Масендич В.В., розглянувши матеріали заяви представника заявника ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за використаний природний газ з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості з ОСОБА_2, -
08 квітня 2013 року представник заявника ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернувся до Пролетарського районного суду м. Донецька із заявою, де просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості за використаний природний газ з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості з ОСОБА_2.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Крім того, у відповідності до п. 9 Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказаного провадження» від 23.12.2011 року наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Відповідно до відомостей адресно - довідкового підрозділу ДМС ГУДМС України в Донецькій області, які надійшли на адресу суду 15.04.2013 року, ОСОБА_2 дійсно зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, однак з урахуванням того, що із доданих документів вбачається пропуск позовної давності (ч. 3 ст. 267 ЦК України), тобто є спір про право, суд вважає необхідним відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 100, 208, 293 ЦПК України, -
У прийнятті заяви представника заявника ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за використаний природний газ з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості з ОСОБА_2 - відмовити.
Роз'яснити представнику заявника ч. 2 ст. 101 ЦПК України, що відмова в прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Масендич