26 березня 2013 р.Справа № 1570/6309/2012
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Милосердного М.М.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Гарник А.С.
з участю: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу,
У жовтні 2012 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Білгород-Дністровської ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу Білгород-Дністровської ОДПІ №417 від 03 вересня 2012 року про проведення виїзної документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_2 за період з 01 червня 2009 року по 01 липня 2012 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що оскільки він здійснює підприємницьку діяльність без реєстрації платником податку на додану вартість (далі ПДВ), його діяльність не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а отже Законом України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" заборонено здійснювати щодо нього заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені вказаним Законом, зокрема, здійснювати заходи з контролю за дотриманням податкового законодавства. На його думку на нього не розповсюджуються виключення, встановлені ч.2 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Крім того, вказує на не зазначення номеру наказу у отриманому повідомленні про проведення перевірки та несвоєчасне надання йому копії оскарженого наказу.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що ФОП ОСОБА_2 неправомірно перебуває на спрощеній системі оподаткування з огляду на те, що перевіркою встановлено перевищення ним допустимих обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а отже його діяльність має ступінь ризику та він повинен був зареєструватись платником ПДВ, що свідчить про нерозповсюдження на нього приписів ст.2 Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ФОП ОСОБА_2 зареєстрований 18 квітня 2001 року ВК Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, знаходиться як платник податків на обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ. У 2012 року позивач є платником єдиного податку, про що видане свідоцтво НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 24 травня 2012 року.
Наказом Білгород-Дністровської ОДПІ "Про проведення документальної виїзної планової перевірки ФОП ОСОБА_2." №417 від 03 вересня 2012 року на підставі ст.ст.77, 82 ПК України наказано старшому державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Білгород-Дністровської ОДПІ ДПС Лутаєвій Л.В. провести з 17 по 28 вересня 2012 року документальну виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового та іншого законодавства.
Про проведення вказаної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року згідно з планом-графіком проведення перевірок Білгород-Дністровській ОДПІ позивачу надано повідомлення від 03 вересня 2012 року №10190/17-01. 04 вересня 2012 року позивачу було вручено копію оскарженого наказу №417, про що свідчить його особистий підпис про отримання наказу.
Не погодившись з правомірністю прийнятого наказу №417, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що визначена ч.3 ст. 3 Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" заборона органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам здійснювати щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом, не розповсюджується на спірні правовідносини щодо проведення органом ДПС перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання податкового та іншого законодавства.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 2 Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 2, 3 Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності".
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 вказується, що його не стосуються виключення встановлені ч.2 ст. 2 Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо нерозповсюдження дії цього закону на відносини, що виникають під час здійснення заходів за дотриманням податкового законодавства. Оскільки Закон України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" не містить вказівок про те, що його реалізація здійснюється з урахуванням всіх положень Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а лише містить посилання на вказаний закон у частині визначення термінів - "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)" та порядок визначення ступені ризику для суб'єктів господарювання. Крім цього, зазначає, що оскаржуваний наказ був отриманий ним лише 15 жовтня 2012 року, після написання відповідної заяви.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" цей Закон визначає особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Дія цього Закону поширюється на фізичних осіб-підприємців, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - юридичні особи) (ст. 2 Закону).
Здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб: органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства; органи захисту прав споживачів проводять позапланові перевірки за скаргами споживачів. Щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, діяльність яких віднесена до середнього ступеня ризику, органи Пенсійного фонду України проводять планові та позапланові перевірки (ст. 3 Закону).
Органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам забороняється здійснювати щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом (ч.3 ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" у цьому Законі терміни "державний нагляд (контроль)", "заходи державного нагляду (контролю)" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Згідно з преамбулою та ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Таким чином, дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення, зокрема, заходів контролю за дотриманням податкового законодавства.
Питання здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності регулюються обома вказаними Законами, однак у правовідносинах що стосуються здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у вказаному вище розумінні Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є загальним, а Закон України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" є спеціальним, що регулює особливі правовідносини.
Виходячи з наведеного, довід апелянта про те, що його не стосуються виключення, встановлені ч.2 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо нерозповсюдження дії цього Закону на правовідносини, що виникають під час здійснення заходів за дотриманням податкового законодавства є необґрунтованим.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2012 року позивачу було вручено копію оскарженого наказу №417, про що свідчить його особистий підпис про отримання наказу (а.с.24).
Отже, твердження апелянта про несвоєчасне вручення йому копії наказу на проведення перевірки №417 від 03 вересня 2012 року також є необґрунтованим.
За таких підстав, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської ОДПІ про визнання протиправним та скасування наказу є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 березня 2013 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: