03 квітня 2013 р.Справа № 2а/1570/5270/2011
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року у справі за позовом Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35878, 00 грн.,
З позовом до суду звернулась Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35878,00 грн., який не був сплачений у добровільному порядку.
В судовому засіданні 06.08.2012 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином сповіщений про день, час та місце розгляду справи, надав клопотання про відкладення розгляду справи, але не надав доказів поважності неявки до суду, і тому на підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за відсутності відповідача за наявними в справі запереченнями та доказами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35 878,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти ухвалу, якою позов Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35878, 00 грн. залишити без розгляду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця та зареєстрований як платник податків Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 27.03.2009 року, за ідентифікаційним НОМЕР_1
В ході проведеної перевірки від 23.03.20010 року органами Державної податкової адміністрації в Одеській області щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у відношенні крамниці «Атлантік», що розташована за адресою: м. Одеса, пл.. Деревянка, 1 та належить ФОП ОСОБА_2, тобто відповідачу, встановлено порушення п.12 ст. ст.. 3 та 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: не обліковано товар, що підлягає реалізації, як того вимагає законодавство, на суму 16544,00:; та порушення п.п. 2.6 п. 2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 року №637, а саме: не оприбутковані у книзі обліку доходів та витрат грошові кошти в розмірі 558,00 грн..
За результатами вказаної перевірки позивачем складено акт № 1430/15/32/23/НОМЕР_1 від 23.03.2010 року, на підставі якого до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції №0000692370 від 14.04.2010 року на суму 35878,00 грн., як отримані ФОП ОСОБА_2 за особистим підписом.
Особисто отримане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій по РРО від 14.04.2010 року за №0000692370 відповідачем в судовому порядку оскаржено не було.
ФОП ОСОБА_2 оскаржив податкову вимогу №191 від 24.02.2011 року в судовому порядку до Одеського окружного адміністративного суду, яким прийнятою Постановою від 26.09.2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено повністю, а сформований податковий борг ДПІ в Одеській області у відношенні ФОП ОСОБА_2 є обґрунтованим та правомірним.
Відповідач оскаржив Постанову від 26.09.2011 року Одеського окружного адміністративного суду в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду, яким Ухвалою від 24.05.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи вищевказане, законність сформованого позивачем податкового боргу встановлено судом, але на теперішній час відповідачем самостійно не погашено нарахованої заборгованості.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п.20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Згідно до вимог ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки до теперішнього часу заборгованість відповідачем самостійно не погашена, а Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року набрало законної сили та, враховуючи, що обставини, встановлені судом повторному доведенню не підлягають, з чого вбачається законність формування позивачем податкового боргу на суму 35878,00 грн..
Судова колегія не погоджується з доводами апелянта стосовно неправомірного застосування відповідачем норм Податкового Кодексу України, який набрав чинності лише 01.01.2011 року, оскільки вони є необґрунтованими та такими які засновані на помилковому розумінні та застосуванні апелянтом норм матеріального права, виходячи з наступного.
У зв'язку із прийняттям Податкового Кодексу України, що набрав чинності 01.01.2011 року, штрафні санкції являються податковим боргом.
Відповідно до вимог п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, штраф, нарахований за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР є грошовим зобов'язанням відповідача.
Судова колегія вважає, що сформований ДПІ у відношенні ФОП ОСОБА_2 податковий борг є обґрунтованим та законним, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму узгодженого податкового зобов'язання у повному розмірі.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький