02 квітня 2013 року Справа № 9104/74696/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 21 вересня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -
встановив:
05.09.2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2010 року до 30 червень 2011 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є особою, якій відповідно до цього Закону надано статус дитини війни. Згідно зі статтею 6 цього Закону йому має виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у вказаний період виплачувалось не в повному обсязі.
Ухвалою судді першої інстанції, адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01.01.2011 року по березень 2011 року -залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду. За рештою позовних вимог відкрито провадження у справі.
Оскарженою постановою прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " за період з квітня 2011 року по 30 червень 2011 року включно, з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та виплачених сум.
Не погодившись з цією постановою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, здійснювалось в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Апелянт також вказує, що судом першої інстанції не обґрунтовано застосовано до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд даної справи проведено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Змінами внесеними підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була обмежена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими обмежувалась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними та втратили чинність з моменту визнання їх такими.
Після Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежувалась та діяла в редакції відповідно до якої, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи викладені правові положення, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, про наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Як вбачається із матеріалів справи, підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, протягом оскаржуваного періоду здійснювалось у значно меншому розмірі, а ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Однак, суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги позивача за період з квітня 2011 року. Позовні вимоги за період з 01.01.2011 року по березень 2011 року залишено без розгляду, що слід розцінювати, як по 31.03.2011 року, а тому позов слід задоволити з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року з урахуванням ухвали від 07.09.2011 року яка сторонами не оскаржена та набрала законної сили.
Враховуючи те, що ухвалою про залишення позовних вимог без розгляду судді першої інстанції від 07.09.2011 року, яка набрала законної сили, позовні вимоги позивача по березень 2011 року залишено без розгляду, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність зміни в абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови, уточнивши дату проведення перерахунку з «квітня 2011 року» на « 01.04.2011 року».
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, тобто з урахуванням дати звернення позивача до суду, меж позовних вимог та строку звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції правильно вказав, що нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, слід проводи з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, посилання апелянта на те, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є необґрунтованими та безпідставними.
Також, суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою дітям війни підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути підставою для невиконання положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Керуючись ст. ст. 11, 99, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області - задовольнити частково.
Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 21 вересня 2011 року у справі № 2а-4559/11 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини цієї постанови в наступній редакції:
« Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» починаючи з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року включно, з урахуванням виплачених сум»».
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін