11 квітня 2013 р.Справа № 2а-903/12/2170
Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
при секретаріПилипчук М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення, -
встановиЛА:
15 березня 2012 року, позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.02.12 № 7102511701 про застосування штрафу в сумі 190 грн. 10 коп. за порушення строку сплати 380 грн. 20 коп. єдиного податку з фізичних осіб на 31 календарних днів, мотивуючи його тим, що своєчасно сплачував єдиний податок не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним.
Позивач прибув в судове засідання першої інстанції, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача прибув в судове засідання першої інстанції, просить відмовити в задоволенні позову.
Суд першої інстанції своєю постановою від 04 липня 2012 року позов ОСОБА_5 задовольнив.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.02.2012 № 7102511707.
ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку.
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.02.12 № 7102511701, яким застосований до позивача штраф в сумі 190 грн. 10 коп. за несвоєчасну сплату єдиного податку в сумі 380 грн. 20 коп., прострочка складає 31 календарних днів, розмір штрафу 50 % від суми несвоєчасно сплаченого податку.
Податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками акту від 23.02.12 № 239/171 перевірки повноти та своєчасності сплати до бюджету єдиного податку СПД ОСОБА_5 за період 20.08.11 по 20.11.11, в якому зазначено, що в порушення п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено єдиний податок за період 20.08.11 - 20.11.11, в т.ч. 51 грн. 60 коп. платежу за липень 2011 сплачено 20 вересня 2011 року, прострочка становить 31 день, 86 грн. податку за серпень 2011 року замість строку сплати 20.09.11 фактично сплачено 04.10.11, прострочка становить 14 днів. Платіж за вересень в сумі 51 грн. 60 коп. сплачено 24.10.11 з прострочкою 4 дня, податок за жовтень 2011 року сплачено 22.11.11 в сумі 52 грн. 74 коп., прострочка складає 2 дні.
Особливості справляння єдиного податку визначені Підрозділом 8 Розділ XX "Перехідні положення" Кодексу. З 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва застосовується Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) з урахуванням особливостей, визначених в Кодексі. Строки сплати єдиного податку у 2011 році залишилися колишніми: платежі вносяться щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця. Розмір єдиного податку складає 43% від ставки податку, або 86 грн. в даному випадку.
Позивач зазначає, що єдиний податок сплачувався ним не пізніше 20 числа наступного місяця, а також здійснював авансові платежі, в підтвердження чого надав платіжні документи за 2010-2011 рр.
П. 122.1 ст. 122 ПКУ, на яку відповідач посилається в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, передбачає відповідальність платника, а не порядок сплати єдиного податку. В період скоєння приватним підприємцем порушення строків сплати єдиного податку (серпень - листопад 2011 р.р.) діяла норма відповідальності п. 122.1 ст. 122 ПКУ в такій редакції: "несплата (неперерахування) платником податків-фізичною особою сум єдиного податку в порядку та строки, визначені законодавчим актом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 % ставок податку встановлених для фізичних осіб - платників єдиного податку, визначених законодавчим актом". Враховуючи вищевикладене, на фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку, які не сплачують (не перераховують) єдиний податок у строки, які визначенні Указом (щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця), застосовувалась відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб - платників єдиного податку.
На момент виявлення порушення, складання акту перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення дана стаття була змінена Законом України від 04.11.11 № 4014-VI (діє з 01.01.2012) наступним чином: "Несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 294 цього кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та строки, визначенні цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу". Отже, відповідальності за несплату ФОП єдиного податку до 20 числа наступного місяця законодавство вже не передбачало, а була інша відповідальність за порушення, яке позивач не скоював - за несплату авансових внесків і фізично не міг скоїти, оскільки в 2011 році не передбачалось обов'язку сплачувати єдиний податок авансовими внесками. До того ж, поділення платників єдиного податку на групи в 2011 році не було, позивач не відноситься ні до 1, ні до 2 групи платників єдиного податку (підпункти 1 і 2 пункту 291.4 ст. 291 ПКУ), оскільки надає послуги юридичним особам, в 2012 році відноситься до 3 категорії.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені позивачем до 01.01.12, можуть бути застосовані після цієї дати лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України в 2011 році та в лютому 2012 року.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні належні докази несвоєчасної сплати єдиного податку.
Частиною першою підрозділу 8 "Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV зокрема визначено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПКУ в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" застосовуються з урахуванням таких особливостей: - нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (пункт 2); - єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу. При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється (п. 3); - зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року (п. 4). Враховуючи вищевикладене, зарахування єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, а також зарахування сум погашення податкового боргу з єдиного податку, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюється на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України у 2010 році. Розподіл зазначених видів платежів між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування з подальшим спрямуванням за призначенням здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
З наданого податковою інспекцією зворотного боку облікової картки позивача по єдиного податку вбачається, що станом на кінець 2011 року у позивача була переплата в сумі 214 грн. 04 коп. (нараховано за рік 2400 грн., сплачено 2600 грн.), а станом на 01.01.12 в його картці у нього була переплата тільки 6 грн. 04 коп. Причини такої розбіжності відповідач не пояснив. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що дана переплата повинна бути зарахована в погашення платежів за січень, лютий 2012 року (щомісячно по 86 грн.). 16.02.11 позивач сплачує 86 грн. єдиного податку за березень 2011 року, 04.04.11 сплачує 86 грн. за квітень, 15.04.11 86 грн. за травень 2011 року, 12.05.11 сплачує 172 грн. за червень - липень 2011 року. 04.07.11 сплачує 172 грн. за серпень-вересень 2011 року. 23.10.11 сплачено 172 грн. за листопад та грудень 2011 року. Таким чином, факту несвоєчасності сплати не вбачається.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя Ю.В. Яковлев
суддя Д.В. Запорожан