08.04.2013 Справа № 920/376/13-г
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю. розглянув матеріали справи № 920/37613-г
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Автомобільна група «Богдан» , м. Київ
до відповідача : Сумської районної державної адміністрації , м. Суми
про припинення правовідносин та зобов'язання вчинити дії
представники
позивача - Щеколдін М.Ю., довіреність від 11.01.2013 року б/н ;
відповідача - Каранда Т.Г., довіреність від 10.04.22012 року № 879.
В судовому засіданні , розпочатому 21.03.2013 року , оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 08.04.2013 року .
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд: 1) припинити правовідносини сторін по договору оренди земельної ділянки від 05 лютого 2007 року, зареєстрованому в Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 06 лютого 2007 року за № 040761300575 з 01 січня 2013 року ; 2) зобов'язати відповідача прийняти із строкового користування земельну ділянку площею 9,0 га (дев'ять гектарів) забруднених сільськогосподарських угідь, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві, що знаходиться на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що у зв'язку зі світовою економічною кризою він не зміг побудувати автомобільний центр по обслуговуванню автомобільної техніки на вказаній земельній ділянці.
Позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін та повернення земельної ділянки , але відповідач не здійснив дій щодо розірвання договору та прийняттю земельної ділянки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, зокрема , посилається на те, що більше шести років підряд (з моменту укладення договору) ним не здійснюється будівництво автоцентру, а згідно п. 4 ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється в разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд .
Позивач також вважає, що у спірних правовідносинах наявна істотна зміна обставин, а саме: в момент укладення договору позивач не міг передбачити, що до моменту припинення терміну дії договору (термін договору - 49 років) виникне світова економічна криза, яка призведе до неспроможності позивача здійснювати господарську діяльність на цій земельній ділянці.
Позивач вважає, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик погіршення економічної ситуації в країні і світі повинен нести позивач.
Позивач також посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (п. а. ст. 141 Земельного кодексу України), а одним із способів захисту цивільного права є припинення правовідношення ( ч. 1 ст. 16 ЦК України ) .
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю. Зокрема, відповідач зазначає, що згідно пункту 5.5 договору оренди земельної ділянки від 05.02.2007 року будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню і обов'язковій державній реєстрації. Відповідач також зазначає, що статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Крім того відповідач посилається на те, що у зв'язку зі змінами у земельному законодавстві та відповідно до чинної статті 122 Земельного кодексу України до повноважень районної державної адміністрації розпорядження землями промисловості не належить, у зв'язку з чим необхідне погодження (дозвіл) обласної державної адміністрації на укладення угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки. Для реалізації процесу розірвання договору оренди земельної ділянки необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, провести реєстрацію права власності держави на земельну ділянку, укласти угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки, провести реєстрацію укладеної угоди в реєстраційній службі .
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :
05.02.2007 року між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки , зареєстрований в Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 06.02.2007 року за № 040761300575, щодо оренди земельної ділянки площею 9,0 га (дев'ять гектарів) забруднених сільськогосподарських угідь, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві та знаходяться на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області.
Пунктом 2.1 договору визначено, що земельна ділянка надана в оренду під будівництво автомобільного центру по обслуговуванню автомобільної техніки Сумського району, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі комерційного використання (3.4 - автотехобслуговування).
Договір укладено терміном на 49 (сорок дев'ять) років (п. 2.2 договору), пунктом 5.4 договору передбачено, що договір оренди може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін за умови письмового попередження іншої сторони зацікавленою стороною не пізніше ніж за два місяці до дати розірвання. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених Законом України «Про оренду землі» та цим договором; у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає, передбаченому пунктом 2.1 договору використанню земельної ділянки, на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Листом № 141 від 08.10.2012 року позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що у зв'язку зі світовою економічною кризою він не зміг побудувати автомобільний центр по обслуговуванню автомобільної техніки на орендованій земельній ділянці, а також на те, що його фінансове становище не дає змоги і надалі сплачувати орендні платежі, а тому він змушений відмовитись від оренди земельної ділянки, посилаючись на п. 5.4 договору, п. 1 ст. 141 та ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України. Позивач просив відповідача узгодити дату розірвання договору та повернення земельної ділянки, однак сторони не досягли згоди щодо дострокового розірвання договору, що змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом свого цивільного права, керуючись ст.ст. 16,416,652 ЦК України, ст.ст. 93,141,142 Земельного кодексу України, ст.ст. 2,32 Закону України «Про оренду землі».
Зокрема, позивач вважає, що у спірних правовідносинах наявна істотна зміна обставин, а саме: в момент укладення договору позивач не міг передбачити, що виникне світова економічна криза, яка приведе до неспроможності позивача здійснювати господарську на цій земельній ділянці; при своїй турботливості та обачності позивач не може усунути наслідків для господарювання, що виникли в результаті світової економічної кризи, а саме: скорочення товарообороту та зниження платоспроможності; з огляду на те, що позивач в результаті економічних причин не має змоги здійснити будівництво автомобільного центру для обслуговування автомобільної техніки на орендованій ділянці та отримувати від цього певний прибуток, а лише виконує обов'язок по внесенню орендної плати, то це порушує співвідношення майнових інтересів сторін позбавляє позивача того, на що він розраховував, а саме - здійснювати господарювання на земельній ділянці, а не лише сплачувати орендну плату; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик погіршення економічної ситуації в країні і світі повинен нести позивач.
Господарський суд не може погодитися з позицією та доводами позивача, викладеними в його позовній заяві.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не довів суду, що у даному випадку є обставини , які можуть бути підставою для дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (у даному випадку - позивача), у зв'язку з тим, що сторони не досягли згоди щодо дострокового розірвання договору.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Автомобільна група «Богдан» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та зареєстрована в установленому законом порядку, тобто є суб'єктом господарювання.
Згідно ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.Суб'єктами господарювання, зокрема, є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи , які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Згідно ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
З огляду на вищевикладене, позивач як суб'єкт господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність (підприємництво), міг і повинен був передбачати, що на протязі терміну дії договору (49 років) можливі «скорочення товарообороту та зниження платоспроможності» внаслідок погіршення економічного (майнового) стану товариства (позивача) з різних причин, у тому числі і в результаті «погіршення економічної ситуації в країні і світі , світової економічної кризи» тощо. Оскільки підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику суб'єкта господарювання, яким є позивач то ризик зміни обставин, на які посилається позивач, несе він, а відтак у суду відсутні підстави для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, керуючись ст. 652 ЦК України.
До того ж позивач не надав суду будь-яких доказів того, що «світова економічна криза» призвела до «скорочення товарообороту та зниження платоспроможності» позивача, а також , що взагалі у позивача відбулось скорочення товарообороту та зниження платоспроможності, яке він не міг передбачити та усунути.
Помилковим є посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на ст. 416 ЦК України, у пункті 4 частини першої якої йдеться про припинення права користування земельною ділянкою для забудови у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Цією статтею ЦК України не регулюються відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки, а тому вона не може застосовуватися до спірних правовідносин у даній справі.
Цивільний кодекс України містить лише один параграф (параграф 3 глави 58), до якого входить лише одна стаття 792, щодо правовідносин з найму (оренди) земельної ділянки, яка містить у собі лише загальні положення (поняття) договору найму (оренди) земельної ділянки, а правовідносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду України».
Стаття 416 Цивільного кодексу України знаходиться у главі 34 цього Кодексу «Право користування чужою земельною ділянкою для забудови», якою регулюються правовідносини щодо користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), а не правовідносини за договором оренди земельної ділянки.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві посилається також на п. 5.4 договору. Частиною першою пункту 5.4 договору передбачено, що договір оренди може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін за умови письмового попередження іншої сторони зацікавленою стороною не пізніше, ніж за два місяці до дати розірвання, однак у даному випадку сторони не досягли згоди щодо дострокового розірвання договору. Умови частини першої пункту 5.4 договору відповідають вимогам ст. 525 ЦК України, якою не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом; вимогам ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договора для виконання сторонами; вимогам ч. 1 ст. 651 ЦК України, якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; вимогам ч. 1ст. 30, ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», згідно яких зміна умов договору та розірвання договору здійснюється за взаємною згодою сторін; вимогам ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», згідно якої розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною другою пункту 5.4 договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання соронами іх обов'язків, передбачених Законом України «Про оренду землі» та цим договором; у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке суттєво перешкоджає, передбаченому пунктом 2.1 договору використанню земельної ділянки, на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України, що повністю відповідає змісту ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі».
У даному випадку позивачем не доведено суду наявність передбачених договором або законом підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.02.2007 р. за рішенням суду.
Необґрунтованим є також посилання позивача на порушення відповідачем пункту а статті 141 Земельного кодексу України, в якому зазначена одна з підстав припинення права користування земельною ділянкою: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Зазначена норма Земельного кодексу України не встановлює порядку дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду і не визначає підстави дострокового розірвання оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду. Між тим, згідно ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом щодо відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. У відповідності з ч. 2 п. 5.4 договору на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Позивач не довів суду, що у даному випадку є визначені договором або законами України підстави для дострокового розірвання на його вимогу договору оренди земельної ділянки від 05.02.2007 року за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на все вищевикладене позовні вимоги позивача у даній справі не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю і, згідно ст. 49 ГПК України, на позивача покладається судовий збір повністю, оскільки в задоволенні позову йому відмовляється повністю.
За подання позовної заяви № 12 від 27.02.2013 року позивачем сплачено до бюджету судовий збір у розмірі 1 147 грн.
У позовній заяві позивачем об'єднано дві вимоги немайнового характеру: про припинення правовідносин сторін по договору та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (прийняти земельну ділянку).
Згідно п.2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1147 грн., лише з однієї вимоги, а мав бути сплачений окремо з кожної з двох заявлених позивачем вимог , то згідно ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету несплачена ним сума судового збору у розмірі 1147 грн.
На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 413-417,651,652,792 ЦК України, ст.ст. 42,44,55 ГК України, ст.ст. 93,141,142,152 ЗК України, ст.ст. 31,32 Закону України « Про оренду землі» , ст.ст. 33,34,43,49,82-85 ГПК України , господарський суд
1. В задоволенні позову відмовити .
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29 а; ідентифікаційний код 32347815) до Державного бюджету м. Суми (код ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми, 22030001, МФО 837013, на рахунок 31218206783002, призначення платежу судовий збір, за позовом ТОВ «Автомобільна група «Богдан», Господарський суд Сумської області , код ЄДРПОУ 03500016) судовий збір у сумі 1147 грн.
Повне рішення складено 12.04.2013 року.
СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО