ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2966/13 10.04.13
За позовом Фізичної особи-підприємця Корюкаєва Сергія Олександровича
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг»
Про стягнення 13 431 грн. 54 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники:
Від позивача: Римська А.П. - дов. від 13.02.2013 № 203;
Від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 10.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Корюкаєва Сергія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг» про стягнення 13 229 грн. 34 коп. (13 223 грн. 00 коп. - основного боргу, 0 грн. 91 коп. - пені, та 5 грн. 43 коп. - 3 % річних).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 порушено провадження у справі № 910/2966/13, розгляд справи призначено на 13.03.2013.
Через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 13 223 грн. 00 коп., пеню в розмірі 173 грн. 76 коп., 3 % річних в розмірі 34 грн. 78 коп., а всього 13 431 грн. 54 коп.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити або збільшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення або збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 розгляд справи було відкладено на 25.03.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 № 152 «Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві» та наказу Голови господарського суду міста Києва від 25.03.2013 р. № 85-К, розгляд справи було призначено на 10.04.2013.
В судові засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Між Фізичною особою підприємцем Корюкаєвим Сергієм Олександровичем (Продавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг» (Покупцем, відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу товарів на умовах реалізації № 201211 від 20.12.2011.
Відповідно до умов цього Договору, Продавець зобов'язався передавати Покупцю, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати інструмент, комплектуючі та розхідні матеріали (товар) в асортименті, кількості, за ціною та на загальну суму, що відображається у товарних накладних.
Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов даного договору позивачем на підставі видаткової накладної: № 20/12-04 від 20.12.2011 на суму 18 223 грн. 00 коп. було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 18 223 грн. 00 коп., а відповідачем прийнято зазначений товар, що підтверджується підписом його уповноваженого представника та печаткою підприємства відповідача.
Згідно п. 2.2. договору, сторони визначили та погодили, що Покупець зобов'язаний прийняти товар та розрахуватися за нього по мірі реалізації товару у Покупця, але не пізніше ніж через 3 дні з моменту продажу реалізованого товару.
Проте пунктом 1.9 договору, сторони погодили, що після закінчення строку дії даного договору весь поставлений товар оплачується як реалізований.
Відповідно до п. 5.1. строк дії договору до 31.12.2011, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Договір підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвання.
Відповідно до письмових пояснень позивача, договір № 201211 від 20.12.2011 припинив свою дію 31.12.2012, проте в частині розрахунків за поставлений товар продовжує свою дію до моменту оплати відповідачем суми боргу та штрафних санкцій. Після закінчення строку дії даного договору весь поставлений товар оплачується як реалізований (п.1.9), отже, не здійснивши розрахунок за поставлений товар, порушив права позивача.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач за поставлений товар розрахувався з позивачем частково в загальному розмірі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (наявні в матеріалах справи), сума в розмірі 13 223 грн. 00 коп. залишилася без оплати.
30.01.2013 позивач звернувся до відповідача із листом № 3001 від 30.01.2013 вимогою щодо оплати на підставі ст. 530 Цивільного кодексу в семиденний строк поставленого товару. Зазначена вимога залишилася без відповіді та задоволення.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 223 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 173 грн. 76 коп. - пені.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов'язаний за вимогою Продавця виплатити останньому пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, суд вважає, що розмір пені повинен бути розрахований від суми простроченого платежу та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з нижченаведеним розрахунком суду, розмір пені становить 43 грн. 47 коп. та підлягає стягненню в зазначеному розмірі.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1322307.02.2013 - 14.02.2013 (до дати звернення до суду із позовом)87.5000 %0.041 %*43.47
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно з нижченаведеним розрахунком суду, розмір пені становить 8 грн. 69 коп. та підлягає стягненню в зазначеному розмірі.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
1322307.02.2013 - 14.02.201383 %8.69
Витрати по судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто-Лізинг» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А; код 35619215) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця Корюкаєва Сергія Олександровича (95050, АРК, м. Сімферополь, Київський район, вул. Обществена, 56; номер 2593914014) 13 223 (тринадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 00 коп. - основного боргу, 43 (сорок три) грн. 47 коп. - пені, 8 (вісім) грн. 69 коп. - 3 % річних, 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 54 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 12.04.2013
СуддяА.М. Івченко