"10" квітня 2013 р.Справа № 916/522/13-г
Господарський суд Одеської області
У складі судді - Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань - Ярошенко С.П.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Добжанська А.Я. за довіреністю № 8946 від 28.12.2012р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Національ" на користь комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" про стягнення 13 640,96 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Національ" (далі по тексту - ТОВ „Компанія „Національ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" (далі по тексті - КП „ЖКС „Фонтанський") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 13 640,96 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 12 600 грн., трьох відсотків річних в сумі 713,54 грн., збитків від інфляції в сумі 327,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки № 7/10 від 15.03.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.
Відповідачем заявлені позовні вимоги були визнані у повному обсязі
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
15.03.2011р. між ТОВ „Компанія „Національ" (Постачальник) та КП „ЖКС „Фонтанський" (Покупець) було укладено договір поставки № 7/10, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар у кількості та по ціні відповідно до Специфікацій, які складають невід'ємну частину даного договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.
Підписанням Специфікації № 1 сторони по справі погодили кількість та асортимент товару, який є предметом договору поставки № 7/10 від 15.03.2011р.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Виходячи з положень п.п. 3.1 - 3.3 договору поставки № 7/10 від 15.03.2011р. поставка товару за даним договором здійснюється партіями, розмір яких визначається у Специфікаціях до даного договору. Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару Покупцю, про що свідчить відмітка у товаросупроводжувальних документах, які складають невід'ємну частину даного договору. Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 7/10 від 15.03.2011р. позивачем було передано у власність КП „ЖКС „Фонтанський" товар, визначений у специфікації № 1, на загальну суму 12 600 грн. з урахуванням ПДВ, а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000048 від 16.03.2011р., підписаною повноважними представниками сторін та скріпленими відповідними печатками. З метою отримання плати за поставлений товар позивачем було пред'явлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000053 від 14.03.2011р.
Згідно з п. договору поставки № 7/10 від 15.03.2011р. Покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок Постачальника за кожну отриману партію товару наступним чином: протягом 10 календарних днів за фактично отриману партію товару згідно виставлених рахунків-фактур.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки № 7/10 від 15.03.2011р., відповідачем не було здійснено оплати вартості придбаного у позивача товару в сумі 12 600 грн. протягом 10 календарних днів з моменту його прийняття. В результаті викладеного, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у КП „ЖКС „Фонтанський" утворилась заборгованість перед ТОВ „Компанія „Національ" за вищезазначеним договором в сумі 12 600 грн.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Компанія „Національ" в частині стягнення з КП „ЖКС „Фонтанський" заборгованості за придбаний товар в сумі 12 600 грн.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 713,54 грн., які є наслідком допущеного позивачем порушення власних зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про допущення ТОВ „Компанія „Національ" помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному.
Так, позивачем не було враховано, що останній день для виконання обов'язку відповідача погасити спірну суму заборгованості - 26.03.2011р., припадав на вихідний день - суботу, у зв'язку з чим, за правилами ч. 5 ст. 254 ЦК України, останній день виконання грошового зобов'язання КП „ЖКС „Фонтанський" з оплати вартості придбаної продукції переносився на 28.03.2011р. З огляду на викладене, суд зазначає, що правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:
12 600 * 278 (кількість днів прострочення з 26.03.2011р. по 31.12.2011р. включно) * 0,03/365 = 287,90 грн.
12 600 * 366 (кількість днів прострочення за 2012 рік) * 0,03 /366 = 378 грн.
12 600 * 43 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 12.02.2013р.) * 0,03 / 365 = 44,53 грн.
Таким чином, з огляду на здійснений перерахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Компанія „Національ" у названій частині на суму 710,43 грн.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було здійснено нарахування збитків від інфляції в сумі 327,42 грн., які є наслідком допущеного відповідачем порушення спірного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснених ТОВ „Компанія „Національ" розрахунок збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про допущення останнім низки помилок при його здійсненні.
Так, позивачем не було враховано зміст листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., у відповідності до якого для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.
З приводу застосування ст. 625 ЦК України та наведених рекомендації Верховного Суду України Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2011р. № 23/466 зазначив, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Однак, всупереч наведеним рекомендаціям, позивач проігнорував випадки, коли індекс інфляції протягом періоду здійснення розрахунків складав менше 100%, чим необґрунтовано збільшив розмір нарахованих збитків від інфляції.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку збитків від інфляції у спірних правовідносинах наступним чином:
12 600 * 1,0118204645 (зведений індекс інфляції за період з квітня 2011р. по січень 2013р. включно) - 12 600 = 148,94 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню на суму 148,94 грн.
При цьому, суд наголошує, що визнання позову з боку КП „ЖКС „Фонтанський" у повному обсязі не є обов'язковим для суду, оскільки, в даному випадку, визнання у повному обсязі вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції суперечить положенням чинного законодавства в результаті необґрунтованого збільшення позивачем даних платежів, у зв'язку з чим, відповідно ч. 6 ст. 22, ч. 5 ст. 78 ГПК України вказані дії відповідача не можуть бути підставою для повного та безумовного задоволення позову ТОВ „Компанія „Національ".
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості КП „ЖКС „Фонтанський" перед ТОВ „Компанія „Національ" в загальному розмірі 13 459,37 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 12 600 грн., трьох відсотків річних в сумі 710,43 грн. та збитків від інфляції в сумі 148,94 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог на суму 13 459,,37 грн. Таким чином, з КП „ЖКС „Фонтанський" слід стягнути на користь ТОВ „Компанія „Національ" основний борг в розмірі 12 600 грн., три відсотки річних в сумі 710,43 грн. та збитки від інфляції в сумі 148,94 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Фонтанський" /65044, м. Одеса, Французький бульвар, 12а, код ЄДРПОУ 35302819, р/р 26002311490601 в АБ „Південний", МФО 328209/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Національ" /69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, код ЄДРПОУ 36836455, р/р 26009054217801 у філії „Запорізьке РУ" АТ „Банк „Фінанси та кредит", МФО 313731/ суму основного боргу в розмірі 12 600 грн. 00 коп. /дванадцять тисяч шістсот грн. 00 коп./, три відсотки річних в сумі 710 грн. 43 коп. /сімсот десять грн. 43 коп./, збитки від інфляції в сумі 148 грн. 94 коп. /сто сорок вісім грн. 94 коп./, судовий збір в сумі 1 697 грн. 60 коп. /одна тисяча шістсот дев'яносто сім грн. 60 коп./. Наказ видати.
3. В решті позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 12.04.2013р.
Суддя С.П. Желєзна