ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/145-39/157-2012 08.04.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс"
2) Фізичної особи-підприємця Ващук Маргарити Анатоліївни
про стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 950 400,00 грн.
Судді Гумега О.В. (головуючий)
Картавцева Ю.В.
Полякова К.В.
Представники
від позивача: Семенович С.В. за довіреністю б/н від 01.01.2013 р.
від відповідача-1: Полтавець І.С. за довіреністю б/н від 08.08.2012 р.
від відповідача-2: не з'явився
20.06.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 14.06.2011 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" (відповідач) про стягнення компенсації за порушення авторського права у розмірі 950 400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2009 р. о 16 год. 45 хв. та в період з 26.10.2009 р. по 04.01.2010 р. о 23 год. 30 хв. та 10 год. 25 хв. телеканалом "СІТІ" здійснювалась трансляція телепередачі "Історія одного ресторану" (далі - Передача), в якій було використано твір "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, Бельмас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК") (далі - Твір), виключні авторські майнові права на який належать позивачу. Позивач стверджує, що не надавав ТОВ "Гравіс" право на використання Твору, а отже ТОВ "Гравіс" без дозволу позивач та без виплати винагороди здійснило публічне сповіщення Твору, включення Твору до Передачі, синхронізацію твору з відео, зміну Твору шляхом накладення на нього голосу ведучого, що, в свою чергу, є порушенням авторських прав позивача та підставою для стягнення з відповідача компенсації за порушення авторського права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. (суддя Прокопенко Л.В.) за зазначеною позовною заявою було порушено провадження у справі № 12/145 та призначено розгляд справи на 15.07.2011 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.07.2011 р. подав відзив на позовну заяву та клопотання про залучення в якості співвідповідача у справі - Фізичну особу-підприємця Січкар Маргариту Анатоліївну (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 32, кв. 53), пославшись при цьому на ліцензійний договір № 3 від 25.03.2009 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем Січкар Маргаритою Анатоліївною та ТОВ "Гравіс" стосовно передачі виключної ліцензії на використання аудіовізуального твору - циклу випусків, об'єднаних назвою "Історія одного ресторану".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. залучено в якості іншого відповідача у справі Фізичну особу-підприємця Січкар Маргариту Анатоліївну (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 32, кв. 53).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. (суддя Прокопенко Л.В.) позов було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. по справі № 12/145 (головуючий суддя Л.П. Зубець, судді М.М. Новіков, А.І. Мартюк) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. у справі № 12/145 скасовано, справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.
В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 05-5-58/41 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. (суддя Гумега О. В.), на підставі ст.ст. 64, 65 ГПК України, справу № 12/145 прийнято до провадження, присвоєно їй № 12/145-39/157-2012, розгляд справи призначено на 23.04.2012 р. о 12:40 год.
23.04.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" (відповідача - 1) на користь позивача компенсацію за порушення авторського права на твір "Киты большие интро" у розмірі 44854,00 грн. (41 мінімальна заробітна плата станом на час подання даної заяви про зменшення розміру позовних вимог) та просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Ващук М. А. (відповідача - 2) компенсацію за порушення авторського права на твір "Киты большие интро" у розмірі 105024,00 грн. (96 мінімальних заробітних плат). Обгрунтовучи розмір компенсації, заявлений до стягнення з відповідача-1, позивач вказав, що телеканал відповідача-1 користується великою популярністю серед населення за рахунок передач, які для їх кращого сприйняття використовують добре відомі твори в якості музичного супроводу, зокрема, до складу таких передач, входить передача "Історія одного ресторану", в якій було використано музичний твір "Киты большие интро". На думку позивача, відповідач-1 публічно сповістивши спірний Твір, збільшив свою глядацьку аудиторію та прибуток від реклами. В обгрунтування розміру компенсації, заявленого до стягнення з відповідача-2, позивач зазначив, що показ в ефірі передачі "Історія одного ресторану" було здійснено відповідачем-2 з комерційною метою, саме: з метою реклами закладів громадського харчування, які модерує Маргарита Ващук (Січкар).
Заява позивача прийнята до розгляду.
23.04.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду.
23.04.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав пояснення щодо надання доказів на підтвердження факту публічного сповіщення твору "Киты большие интро".
В судовому засіданні 23.04.2012 р. встановлено, що вірним найменуванням відповідача-2 станом на час розгляду спору є Фізична особа-підприємець Ващук Маргарита Анатоліївна, що підтверджується наявними в матеріалах справи спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді № 13507033 від 04.04.2012 р. та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АА № 125167) станом на 17.04.2012 р.
В судовому засіданні 23.04.2012 р. оголошено перерву до 14.05.2012 р. о 10:50 год.
24.04.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.
24.04.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про направлення поштової кореспонденції за адресою, вказаною в позовній заяві. Клопотання судом задоволено.
14.05.2012 р. відповідач-1 через відділ діловодства суду подав заяву на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2012 р., в якій підтвердив, що ТОВ "Гравіс" (відповідач-1) на підставі Ліцензій на мовлення серії НР № 1040-м, серії НР № 0900-м, серії НР № 0676-м здійснює мовлення ефірне, супутникове (телебачення), зокрема, трансляцію (ретрансляцію) аудіовізуальних продуктів на телеканалі "СІТІ". До наведеної заяви відповідач-1 додав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що позивач належними та допустимими доказами позовні вимоги не довів. Зокрема, відповідач-1 зазначив, що позивач не надав будь-яких підтверджень того, що ТОВ "Контекст-медіа" та ОП "Український музичний альянс" мають права на фіксування публічного сповіщення телепередачі "Історія одного ресторану", в якій було використано спірний Твір. Відповідач-1 вважає, що надані позивачем докази не доводять факту публічного сповіщення Твору, оскільки належним доказом у спірному випадку повинен бути акт перевірки державним інспектором з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, який до матеріалів справи додано не було. Також, відповідач-1 зазначає, що ним правомірно здійснювалося публічне сповіщення передачі "Історія одного ресторану", відповідно до умов укладеного ним з відповідачем-2 Ліцензійного договору № 3 від 25 березня 2009 року, до того ж, згідно п.п. 5.1.2. та 5.1.3 наведеного ліцензійного договору відповідач-2 гарантував відповідачеві-1, що має всі необхідні права відносно використаних у Передачі аудіовізуальних матеріалів і у випадку пред'явлення претензій з боку третіх осіб зобов'язується відшкодувати витрати.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні, призначеному на 14.05.2012 р., звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання передане до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.05.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 14.05.2012 р., надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити позивачу в позові.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні, призначеному на 14.05.2012 р., надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити позивачу в позові.
В судовому засіданні здійснювалося дослідження доказів, а саме твору "Історія одного ресторану". Представники відповідача-1 та відповідача-2 надали суду усні пояснення, в яких заперечували факт використання твору "Киты большие интро" у передачі (творі) "Історія одного ресторану".
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 року було відкладено розгляд справи № 12/145-39/157-2012 на 28.05.2012 р., витребувано у сторін додаткові докази та надано можливість представникам сторін запропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.
21.05.2012 року відповідач - 2 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю. Зокрема, відповідач-2 зазначив, що ОП "Український музичний альянс" не мала права на проведення моніторингу, на запис ефіру та складання акту, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог. Відповідач-2 також зазначив, що позивачем не надано доказів ідентичності запису частини ефіру, які знаходяться на CD диску, наданого суду, з відповідним носієм запису, використаним відповідачем-1 під час ефіру. Отже, на думку відповідача-2, позивачем не наведено жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених до нього позовних вимог. При цьому відповідач-2 зазначив, що телепроект "Історія одного ресторану" був створений на протязі 2007 року, т.т. до 01.01.2009 р. - часу, з якого за твердженням позивача він набув виключні майнові авторські права на використання твору "Киты большие интро", що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір "Опис телепроекту "Історія одного ресторану" № 22623 від 12.11.2007 р., виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Січкар Маргариті Анатоліївні. Відповідач-2 також стверджував, що при створенні телепроекту "Історія одного ресторану" твір "Киты большие интро" не використовувався.
28.05.2012 року позивач через відділ діловодства суду надав заперечення на відзив відповідача - 1, в яких зазначив, що норми Законів України "Про телебачення та радіомовлення", "Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення" не містять жодних заборон щодо здійснення моніторингу іншими організаціями, ніж Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення, а аналіз змісту Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності свідчить про відсутність у державного інспектора повноважень здійснювати перевірки за дотриманням авторських та суміжних прав телеорганізаціями при здійсненні ними публічного сповіщення. Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача-1 на зміст укладеного ним з відповідачем-2 ліцензійного договору № 3 від 25.03.2009 р. (стосовно гарантування відповідачем-2 дотримання прав авторів і самостійного врегулювання відповідачем-2 можливих претензій) не можуть бути підставою для відмови в позові до відповідача-1, оскільки такі доводи не спростовують факту неправомірного публічного сповіщення Твору.
28.05.2012 року позивач через відділ діловодства суду надав додаткові докази у справі, зокрема, додаткову угоду від 01.01.2009 р. до Ліцензійного договору від 01.01.2009 р., додаткову угоду від 22.11.2011 р. до Ліцензійного договору від 01.01.2009 р., оригінальний твір "Киты большие интро" на CD-диску.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.05.2012 р., позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 28.05.2012 р., просив відмовити позивачу в позові та заперечував проти призначення судової експертизи у справі.
Представник відповідача-2 в судове засідання, призначене на 28.05.2012 р., не з'явився.
28.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач надав суду перелік питань, які, на його думку, мають бути роз'яснені судовим експертом. В судовому засіданні, призначеному на 28.05.2012 року, позивач підтримав запропонований ним перелік питань, які мають бути роз'яснення судовим експертом.
Відповідачі наданим їм правом не скористалися та не надали суду перелік питань, які, на їх думку, мають бути поставлені на вирішення судового експерта. Остаточне коло питань, які повинні бути роз'яснені судовим експертом визначаються судом, відповідно до ст. 41 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. у справі № 12/145-39/157-2012 призначено судову експертизу матеріалів відеозвукозапису, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі. Відповідно до зазначеної ухвали суду обов'язок проведення попередньої оплати за проведення експертизи покладено на позивача.
29.08.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів господарської справи № 12/145-39/157-2012 без проведення судової експертизи та підготовки відповідного висновку судової експертизи. При цьому зазначено, що 21.06.2012 р. на адресу позивача було направлено рахунок та акт попереднього розрахунку вартості експертизи, проте станом на 10.08.2012 р. оплата не надійшла.
Листом від 03.09.2012 р. суд запропонував позивачу та відповідачам в термін до 03.10.2012 р. надати повідомлення про здійснення (або наміри здійснення) оплати вартості судової експертизи у справі № 12/145-39/157-2012.
01.10.2012 р. через відділ діловодства від відповідача-1 надійшло повідомлення у відповідь на лист суду від 03.09.2012 р. Згідно наведеного повідомлення відповідач-1 вважає, що обов'язок здійснення попередньої оплати за проведення експертизи має бути покладено саме на позивача.
04.10.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло повідомлення на лист суду від 03.09.2012 р., відповідно до якого позивач повідомив про свій намір здійснити оплату експертизи у справі № 12/145-39/157-2012 у найкоротший термін. Втім, в який саме строк позивач має намір здійснити оплату експертизи у справі № 12/145-39/157-2012, останній суду не повідомив.
Листом від 05.10.2012 р. суд запропонував позивачу в термін до 19.10.2012 р. здійснити попередню оплату вартості судової експертизи у справі № 12/145-39/157-2012, докази чого надати суду.
15.10.2012 р. позивач через відділ діловодства надав докази здійснення ним оплати вартості судової експертизи у справі № 12/145-39/157-2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2012 р. о 10:00 год.
В судове засідання, призначене на 29.10.2012 року, з'явився представник позивача.
Представники відповідачів в судове засідання, призначене на 29.10.2012 року, не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.
Представник позивача підтвердив здійснення ним оплати судової експертизи у справі № 12/145-39/157-2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 р., на підставі ст. ст. 41, 79, 86 ГПК України, призначено судову експертизу матеріалів відеозвукозапису у справі №12/145-39/157-2012, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
01.02.2013 р. через відділ діловодства суду одержано Висновок експертів № 10784/12-35 за результатами проведення експертизи відеозвукозапису у господарській справі № 12/145-39/157-2012 від 31.01.2013 р. разом з матеріалами справи №12/145-39/157-2012.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р. поновлено провадження у справі № 12/145-39/157-2012 та призначено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 12/145-39/157-2012 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р. справа № 12/145-39/157-2012 було прийнята до свого провадження колегією суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В. та призначено розгляд справи на 18.03.2013 р. о 10:00 год.
06.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
18.03.2013 р. через відділ діловодства суду представник відповідача-1 подав письмові пояснення по справі з урахуванням Висновку експертів № 10784/12-35 за результатами проведення експертизи відеозвукозапису у господарській справі № 12/145-39/157-2012 від 31.01.2013 р.
В судове засідання, призначене на 18.03.2013 р., представники позивача та відповідача-1 з'явилися.
Представник відповідача-2 в судове засідання 18.03.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 12.02.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні, призначеному на 18.03.2013 р., представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2013 р. подав письмові пояснення з урахуванням Висновку експертів № 10784/12-35 за результатами проведення експертизи відео звукозапису у господарській справі № 12/145-39/157-2012, відповідно до яких просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 08.04.2013 р. о 09:30 год.
Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання, призначене на 08.04.2013 р., з'явилися.
Представник відповідача-2 в судове засідання 08.04.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.03.2013 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 08.04.2013 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, додаткової угоди від 22.11.2011 р. до Ліцензійного договору від 01.01.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні 08.04.2013 р. підтримав позовні вимоги відповідно до поданої через відділ діловодства суду 23.04.2012 р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 08.04.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
На твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" (позивач), 21.05.2009 р. о 16 год. 45 хв. та в період з 26.10.2009 р. по 04.01.2010 р. о 23 год. 30 хв. та 10 год. 25 хв. телеканалом "СІТІ" здійснювалась трансляція телепередачі "Історія одного ресторану" (далі - Передача), в якій було використано твір "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, Бельмас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК") (далі - Твір).
Відповідно до наявних в матеріалах справи Ліцензій на мовлення серії НР № 1040-м, серії НР № 0900-м, серії НР № 0676-м, Товариство з обмеженою відповідачльністю "Гравіс" (відповідач-1) здійснює на телеканалі "СІТІ" такі види мовлення як ефірне (телебачення) та супутникове (телебачення) (а.с. 64-69 т. ІІ).
Факт трансляції Передачі з використанням Твору позивач підтверджує наступними доказами:
- роздруківкою програми телепередач телеканалу "СІТІ" за 21.05.2009 р. та за період з 26.10.2009 р. по 04.01.2010 р. (а.с. 18-61 т. І);
- довідка № 26 від 21.05.2009 р. TOB "Контекст-Медіа" про надання інформаційного повідомлення стосовно трансляції на каналі "СІТІ" 21.05.2009 р. з 16:46:10 до 17:12:50 телевізійної передачі "Історія одного ресторану" та здійснення запису частини її ефіру на електронному носії CD-R (а.с. 10 т. І);
- додаток до довідки № 26 від 21.05.2009 р.: "Запис фрагменту телепередачі "Історія одного ресторану" (Диск № 1) (а.с. 11 т. І);
- акт № 4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу "СІТІ" Товариства з обмеженою відповідачльністю "Гравіс" від 21.05.2009 р., складений Об'єднанням підприємств "Український музичний альянс", як уповноваженою організацією колективного управління згідно зі свідоцтвом про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 6/УО від 02.04.2009 р., на підставі ч. 2 ст. 43 Закону України "Про авторське і суміжні права" (а.с. 12 т. І).;
- додаток до акту № 4а від 21.05.2009 р.: відеозапис програм телеканалу "СІТІ", що транслювались 21.05.2009 р. "Гравіс" (Диск № 2) (а.с. 13 т. І).
Виключні майнові авторські права на Твір належать позивачу, що підтверджується Ліцензійним договором, який був укладений 01 січня 2009 року між позивачем (Ліцензіат) та співвавторами/виконавцями твору "Киты большие интро" Кратиновим Олександром, Герасимовою Ольгою, Бельмасом Сергієм, Сердюк Олегом, Панютою Валентином, які разом є учасниками гурту "LЮК" (Ліцензіар) (надалі -Ліцензійний договір від 01.01.2009 р.) (а.с. 8-9 т. І).
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.5, п. 2.1 передав Ліцензіар передав Ліцензіату виключні майнові авторські права на використання Твору (музичного твору без тексту "Киты большие интро", автор музики - Ліцензіар) на території України строком на 3 роки з дати підписання даного договору, а в подальшому, відповідно до Додаткової угоди від 22.11.2011 р. (а.с. 92 т. ІІ), строк дії даного договору був встановлений на 5 років. Отже, станом на час розгляду даного спору Ліцензійний договір від 01.01.2009 р. є чинним, оскільки Ліцензіар не надсилав позивачеві вимогу про розірвання вказаного договору, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За таких обставин, позивач, отримавши авторські права на Твір згідно Ліцензійного договору від 01.01.2009 р., став суб'єктом авторського права, якому належать майнові права інтелектуальної власності на даний Твір.
Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною 2 статті 32 вказаного Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що використання твору будь -якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Частиною 5 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено право автора на винагороду за будь - яке використання твору, крім випадків, встановлених Законом.
Позивач вважає, що відповідач без дозволу позивача, як суб'єкта авторського права, та без виплати винагороди здійснив публічне сповіщення Твору, тоді як відповідно до ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" використання твору без згоди суб'єкта авторського права та без виплати винагороди є порушенням авторських прав позивача та підставою для виплати компенсації (ст. 52 наведеного Закону України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Отже, позивач з посиланням на ст.ст. 15, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст.ст. 426, 432, 452, 453 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача-1 сплатити компенсацію за порушення авторського права позивача на твір "Киты большие интро" у розмірі 44854,00 грн. та про зобов'язання відповідача-2 сплатити компенсацію за порушення авторського права позивача на твір "Киты большие интро" у розмірі 105024,00 грн.
Відповідачі по справі наголошують на правомірності публічного сповіщення відповідачем-1 телевізійної передачі "Історія одного ресторану", з огляду на укладений між ними Ліцензійний договір № 3 від 25 березня 2009 року (надалі - Ліцензійний договір № 3 від 25.03.2009 р.) (а.с. 131-134 т. І).
Зокрема, відповідно до п. 2.1 Ліцензійного договору № 3 від 25.03.2009 р. Ліцензіар (відповідач-2) передав Ліцензіату (відповідачу-1) виключну ліцензію на використання Програми (аудіовізуальний твір, який представляє собою цикл випусків, об'єднаних назвою "Історія одного ресторану") шляхом телевізійної трансляції на ТВ-території (території України) протягом Ліцензійного періоду (з 25.03.2009 р. по 25.03.2010 р.).
Згідно п.п. 5.1.2. та 5.1.5 наведеного ліцензійного договору відповідач-2 гарантував відповідачеві-1, що має всі необхідні права відносно використаних у Програмі аудіо- та відеоматеріалів і у випадку пред'явлення претензій /позовів на адресу відповідача-1 з боку третіх осіб, відповідач-2 зобов'язувався здійснити самостійно розгляд претензій /позовів без залучення відповідача-1 та відшкодувати відповідачу-1 всі витрати.
В свою чергу, відповідач-2 є власником Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір "Опис телепроекту "Історія одного ресторану" № 22623 від 12.11.2007 р., яке видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Січкар (Ващук) Маргариті Анатоліївні. На твердження відповідача-2, при створенні телепроекту "Історія одного ресторану" твір "Киты большие интро" не використовувався.
За таких обставин вбачається, що доведенню у даній справі підлягають факт наявності у позивача виключних майнових авторських прав на твір "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, Бельмас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК") та факт порушення відповідачами виключних майнових авторських прав позивача неправомірним використанням об'єкту авторського права, виключні майнові авторські права на який належать позивачу, способом публічного сповіщення без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди. При цьому обов'язок доведення вказаних фактів повинен бути покладений на позивача.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як визначено у п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 3) (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12), з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, зокрема, що саме позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем.
Отже, обов'язок доведення фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача, яким подано позов про захист його порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори, в т.ч. музичні твори (з текстом або без тексту) які, в свою чергу, є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 435 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
1) право на використання твору;
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Також, у частинах 1 - 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону України, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ тощо.
Частина 1 статті 441 Цивільного кодексу України містить перелік дій, які визнаються використанням твору, а відповідно до ч. 2 наведеної статті використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Статтею 443 Цивільного кодексу України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 445 Цивільного кодексу України, п. 5 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Стосовно належності позивачу виключних майнових авторських прав на твір "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, Бельмас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК") судом встановлено наступне:
Зібрані у справі докази, а саме: Ліцензійний договір від 01.01.2009 р., укладений між позивачем та співвавторами/виконавцями твору "Киты большие интро" Кратиновим Олександром, Герасимовою Ольгою, Бельмасом Сергієм, Сердюк Олегом, Панютою Валентином, які разом є часниками гурту "LЮК", а також додаткові угоди від 01.01.2009 р. та від 22.11.2011 р. до даного ліцензійного договору, свідчать, що позивач набув виключні майнові авторські права на музичний твір без тексту "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, бельбас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК").
При цьому суд прийшов до висновку, що станом на час розгляду даного спору Ліцензійний договір від 01.01.2009 р. є чинним, оскільки протилежне не спростовується матеріалами справи.
За таких обставин, позивачем належним чином доведений факт наявності у нього виключних майнових авторських прав на музичний твір без тексту "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, Бельмас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК").
Стосовно з'ясування факту порушення відповідачами виключних майнових авторських прав позивача неправомірним використанням об'єкту авторського права, виключні майнові авторські права на який належать позивачу, способом публічного сповіщення без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди.
Згідно приписів статті 1 Закону України "Про авторське і суміжні права" визначено, що публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) -є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Позивач підтверджує здійснення відповідачем-1 трансляції Передачі з використанням Твору, зокрема, довідкою TOB "Контекст-Медіа" № 26 від 21.05.2009 р., додатком до довідки № 26 від 21.05.2009 р.: "Запис фрагменту телепередачі "Історія одного ресторану" (Диск № 1); актом № 4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу "СІТІ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" від 21.05.2009 р., що складений ОП "Український музичний альянс", додатком до акту № 4а від 21.05.2009 р.: відеозапис програм телеканалу "СІТІ", що транслювались 21.05.2009 р. "Гравіс" (Диск № 2).
Крім того, позивач на вимогу суду залучив до матеріалів справи оригінальний твір "Киты большие интро" на компакт-диску CD-R "LЮKSEX" (Диск № 3) (а.с. 95 т. І).
Обов'язок доведення фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача, яким подано позов про захист його порушеного права.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Таким чином, чинне законодавство не забороняє здійснення фіксування телепередачі, трансляція якої мала місце, для надання суду у якості доказу на підтвердження заявлених позовних вимог.
Тож, суд при розгляді спору не зобов'язаний приймати в якості доказів по справі виключно результати офіційного моніторингу, тоді як на загальних підставах може приймати в якості належних доказів будь-які інші фактичні дані, що свідчать про порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача.
З огляду на зазначене, спростовується твердження відповідача-1 про те, що надані позивачем довідка TOB "Контекст-Медіа" № 26 від 21.05.2009 р. та акт ОП "Український музичний альянс"№ 4а, а отже і додані до них у якості додатків Диск № 1 та Диск № 2, не можуть братися судом у якості доказів по справі, оскільки вказані організації не мають права на фіксування публічного сповіщення телепередачі "Історія одного ресторану", в якій було використано спірний твір.
Належність та допустимість будь-якого доказу по справі оцінюється судом з урахуванням вищенаведених приписів ст. 34 ГПК України.
В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що з'ясуванню під час розгляду даного спору підлягає питання стосовно того, чи входив спірний твір "Киты большие интро", виключні майнові права на який належать позивачу, до складу телепередачі "Історія одного ресторану", сповіщення якої здійснювалось відповідачем-1 21.05.2009 р. о 16 год. 45 хв. та в період з 26.10.2009 р. по 04.01.2010 р. о 23 год. 30 хв. та 10 год. 25 хв. на телеканалі "СІТІ". При цьому сам факт трансляції телепередачі "Історія одного ресторану" відповідачем-1 не заперечувався, з огляду на укладений між ним та відповідачем-2 Ліцензійний договір № 3 від 25.03.2009 р. Натомість, відповідач-2 заперечував факт використання ним твору "Киты большие интро" при створенні телепроекту "Історія одного ресторану", а відповідач-1, в свою чергу, заперечував факт використання твору "Киты большие интро" у телепередачі "Історія одного ресторану".
В той же час суд зазначає, що факт належності набуття відповідачем-2 авторських прав на твір "Опис телепроекту "Історія одного ресторану", а також факт належності набуття відповідачем-1 прав на прав на використання програми - аудіовізуального твору, який представляє собою цикл випусків, об'єднаних назвою "Історія одного ресторану", при розгляді даного спору не досліджуються, оскільки не входять до предмету спору у справі № 12/145-39/157-2012.
З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 12/145-39/157-2012, оскільки вищевказане питання стосовно того, чи входив спірний твір "Киты большие интро", виключні майнові права на який належать позивачу, до складу телепередачі "Історія одного ресторану", належить до предмету доказування по справі, а для встановлення чи спростування відповідного факту необхідні спеціальні знання, судом було призначено судову експертизу матеріалів відеозвукозапису, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертизи були поставлені наступні питання:
- чи містить відеозапис на дисках для лазерних систем зчитування (запис фрагменту твору "Історія одного ресторану" - Диск № 1 та Диск № 2) ознаки монтажу?
- чи включено до твору "Історія одного ресторану" (Диск № 1 та Диск № 2) твір "Киты большие интро"?
- чи можливо встановити дату створення твору "Історія одного ресторану" (Диск № 1 та Диск № 2) і якщо так, то яка дата створення твору "Історія одного ресторану"?
Як вбачається з Висновку експертів № 10784/12-35 за результатами проведення експертизи відеозвукозапису у господарській справі № 12/145-39/157-2012 від 31.01.2013 р. (надалі - Висновок експертів), при проведенні призначеної судом експертизи досліджувались наступні компакт-диски, наявні в матеріалах справи (об'єкти дослідження):
- компакт-диск (оптичний носій) CD+R «TDK» № 353 25LC 46534 СО11110МВІ 80UG 1, на який нанесено рукописний напис барвником чорного кольору: «Фрагмент телепередачі Історія одного ресторану 21.05.2009 СІТІ» (знаходиться в томі 1 на аркуші справи 11 у паперовому конверті, який має напис: «Додаток до довідки № 26 від 21.05.09 Запис фрагменту телепередачі "Історія одного ресторану" Диск № 1»;
- компакт-диск (оптичний носій) CD-R «Verbatim» № 9291 106 R С 16930 CО102R МВІ 80UG, на який нанесено рукописний напис барвником чорного кольору: «Історія одного ресторану СІТІ» (знаходиться в томі 1 на аркуші справи 13 у паперовому конверті, який має напис: «Диск №2» та опечатаний печатками з текстом: «Україна Об'єднання підприємств м. Київ "Український музичний альянс" Ідентифікаційний код 31815383», в якому, в свою чергу, знаходиться паперовий конверт з рукописним текстом «Історія одного ресторану СІТІ»);
- компакт-диск (оптичний носій) CD-R «LЮKSEX» № IFPI RJ00 IFPILU001 || CM - 112307-02 ||, який знаходиться в томі 2 на аркуші справи 95 у паперовому конверті, на якому є напис "Оригінальний твір "Киты большие интро".
Відповідно до Висновку експертів було встановлено, зокрема, наступне:
«Дані про дату і час створення та внесення останніх змін в файлах (відеофонограмах та фонограмі), що містяться на компакт-дисках CD+R «TDK» » № 353 25LC 46534 СО11110МВІ 80UG, CD-R «Verbatim» № 9291 106 R С 16930 CО102R МВІ 80U та CD-R «LЮKSEX» № IFPI RJ00 IFPILU001 || CM - 112307-02 ||, відсутні, а інша інформація на дисках не вказує на дату та час створення цих файлів. У зв'язку з цим вирішити питання про дату створення твору «Історія одного ресторану» (файлів на компакт-дисках CD+R «TDK» № 353 25LC 46534 СО11110МВІ 80UG, компакт-диску CD-R «Verbatim» № 9291 106 R С 16930 CО102R МВІ 80U) експертним шляхом неможливо.
Дата і час створення (запису) самих дисків (фіналізація диску) відображені в метаданих про диски (таблиці 1-3) і зведені в таблиці № 4» (абз. 1, 2 стор. 14 Висновку експертів).
«… відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» з компакт-дисків CD+R «TDK» та CD-R «Verbatim» отримані шляхом копіювання з файлів, які походять від одного оригінал-макету, виготовленого шляхом монтажу з різних відео та аудіо матеріалів.» (абз. 2 стор. 15 Висновку експертів).
«… встановлена збіжність спектрально-часових характеристик музичних та голосових сигналів фрагментів твору, що зафіксований у фонограмі файлі «01 Киты большие (intro).cda», з такими ж музичними та голосовими сигналами у встановлених в таблиці № 5 фрагментами фонограми файлу « 210509_SITI_16-45_Люк» свідчать про те, що вони мають спільне походження. Це дає змогу стверджувати, що для виготовлення фонограми файлу відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» компакт-дисків CD+R «TDK» та CD-R «Verbatim» використовувались фрагменти музичного твору, які зафіксовані у фонограмі файлу « 01 Киты большие (intro).cda» компакт-диску CD-R «LЮKSEX».
Оригінал-макет відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» компакт-дисків CD+R «TDK» та CD-R «Verbatim» виготовлений шляхом монтажу окремих відео сюжетів та частин фонограм із звуковим супроводженням, в тому числі, і фонограми музичного твору, що зафіксований у фонограмі файлу « 01 Киты большие (intro).cda» компакт-диску CD-R «LЮKSEX».
Відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» монтажу в процесі запису на компакт-диски CD+R «TDK» та CD-R «Verbatim» чи після нього не піддавались.
Встановити, чи піддавались змінам (монтажу) первісний файл, з якого були скопійовані файли « 210509_SITI_16-45_Люк» на компакт-диски CD+R «TDK» та CD-R «Verbatim», за його копією експертним шляхом неможливо.» (абз. 1-4 стор. 17 Висновку експертів).
З урахуванням зазначеного у Висновку експерти надали наступні відповіді на поставлені судом питання:
1. Відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» монтажу в процесі запису на компакт-диски CD+R «TDK» № 353 25LC 46534 СО11110МВІ 80UG 1 та CD-R «Verbatim» № 9291 106 R С 16930 CО102R МВІ 80UG чи після нього не піддавались.
Відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» з компакт-дисків CD+R «TDK» (диск №1) та CD-R «Verbatim» (диск №2) отримані шляхом копіювання файлів, які походять від одного оригінал-макету, виготовленого шляхом монтажу з окремих фрагментів відео та аудіо матеріалів.
Встановити, чи піддавалися змінам (монтажу) файли, з яких були скопійовані файли « 210509_SITI_16-45_Люк» на компакт-диски CD+R «TDK» та CD-R «Verbatim», за їх копіями експертним шляхом неможливо.
2. До фонограми оригінал-макету файлів, з яких були скопійовані відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» компакт-дисків CD+R «TDK» та CD-R «Verbatim», були включені фрагменти музичного твору, що є в фонограмі файлу « 01 Киты большие (intro).cda» компакт-диску CD-R «LЮKSEX» № IFPI RJ00 IFPILU001 || CM - 112307-02 || (див. таблицю № 5 дослідницької частини висновку).
3. Встановити дату та час створення твору «Історія одного ресторану» відеофонограми файлу « 210509_SITI_16-45_Люк», що міститься на компакт- дисках (диск № 1 CD+R «TDK» № 353 25LC 46534 СО11110МВІ 80UG 1 та диск №2 CD-R «Verbatim» № 9291 106 R С 16930 CО102R МВІ 80UG), неможливо з причин, наведених в дослідницькій частині висновку.
Встановлені дати та час запису самих дисків наведені в таблиці № 4 дослідницької частини цього висновку.
Як зазначено у Висновку експертів, проведення експертизи було доручено комісії експертів у складі:
- судового експерта відділу фоноскопічних досліджень лабораторії криміналістичних видів дослідження КНДІСЕ Горського Максима Михайловича, який має вищу технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, кваліфікацію судового експерта п'ятого класу з правом проведення експертиз за спеціальністю: « 7.1. Технічне дослідження матеріалів та засобів відеозвукозапису» (свідоцтво №225-11) та стаж експертної роботи з 2010 року;
- судового експерта Попова Юрія Павловича, який має вищу радіофізичну освіту, кваліфікацію експерта вищого класу за спеціальністю 7.1 «Технічне дослідження матеріалів та засобів відеозвукозапису», « 7.2. Дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення; дослідження акустичних сигналів та середовищ (свідоцтво № 54-11 та стаж експертної роботи з 1977 року.
Про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України експертів було попереджено.
З огляду на наведене, суд вважає, що Висновок експертів № 10784/12-35 за результатами проведення експертизи відеозвукозапису у господарській справі № 12/145-39/157-2012 від 31.01.2013 р. складений кваліфікованими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
Таким чином, у Висновку експертів встановлено, що відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» монтажу в процесі запису на компакт-диски CD+R «TDK» (диск №1) та CD-R «Verbatim» (диск №2) чи після нього не піддавались. Разом з тим було встановлено, що наведені відеофонограми з диску №1 та диску №2 отримані шляхом копіювання файлів, які походять від одного оригінал-макету, виготовленого шляхом монтажу з окремих фрагментів відео та аудіо матеріалів.
І хоча експерти дійшли висновку, що до фонограми оригінал-макету файлів, з яких були скопійовані відеофонограми « 210509_SITI_16-45_Люк» компакт-дисків CD+R «TDK» та CD-R «Verbatim», були включені фрагменти музичного твору, що є в фонограмі файлу « 01 Киты большие (intro).cda» компакт-диску CD-R «LЮKSEX», однак, як зазначено у Висновку експертів, встановити дату та час створення твору «Історія одного ресторану» відеофонограми файлу « 210509_SITI_16-45_Люк», що міститься на дисках № 1 та №2, експертним шляхом неможливо.
Отже, за копіями запису Передачі, які були надані позивачем у якості додатків до довідки TOB "Контекст-Медіа" № 26 від 21.05.2009 р. (диск № 1) та до акту ОП "Український музичний альянс" № 4а від 21.05.2009 р. (диск № 2), неможливо експертним шляхом встановити, чи піддавались монтажу файли, з яких було скопійовано фрагменти Передачі, а отже, не можливо встановити, чи входили до складу файлів, з яких було скопійовано фрагменти Передачі, спірний твір "Киты большие интро", виключні авторські майнові права на який належать позивачу.
При цьому позивач не заперечував, що наданий ним суду запис Передачі, дійсно є копією, зробленою із запису, наданого TOB "Контекст-Медіа", що додатково письмово підтверджено позивачем у поданих в судовому засіданні 18.03.2013 р. письмових поясненнях на виконання ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 12/145-39/157-2012.
Як вбачається з матеріалів справи, оригінальний примірник твору "Історія одного ресторану" позивачем для залучення до матеріалів справи наданий не був, в матеріалах справи наведений оригінальний примірник твору відсутній, а відповідачі на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. та від 28.05.2012 р. у справі № 12/145-39/157-2012 наведений оригінальний примірник твору для залучення до матеріалів справи також не надали.
Проте, за відсутності можливості встановити наявність чи відсутність ознак монтажу оригінального примірнику твору "Історія одного ресторану" по наданим позивачем у якості доказів відеозаписам (диск № 1 та диск № 2), суд приходить до висновку, що надані позивачем відеозаписи, які зафіксовані на компакт-дисках (диск № 1 та диск № 2), не є належними та допустимими доказами у справі.
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, у тому числі на припущенні того, що відповідачем було допущено порушення виключних майнових авторських прав позивача, шляхом публічного сповіщення музичного твору "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, Бельмас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК").
Крім того, у прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права. Наведена правова позиція викладена в абз. 2 п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов'язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій). У журналі обліку передач фіксуються:
дата випуску, час початку і закінчення передачі;
назва і тема передачі;
прізвище авторів і ведучих передачі;
мова передачі.
Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому.
Усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.
У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.
Згідно положень ч. 3 ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради.
Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", на вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.
Належним доказом публічного сповіщення музичного твору "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, Бельмас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК") в ефірі відповідача-1 може бути ефірна копія, яка, за відсутності скарги позивача у визначений Законом України "Про телебачення і радіомовлення" строк, відповідачем-1 не збереглась. Відповідач-1 неодноразово звертав увагу суду на відсутність у нього ефірної копії телепередачі "Історія одного ресторану", до складу якої на твердження позивача входив спірний музичний твір.
Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до відповідача-1 з вимогою щодо збереження запису спірного ефіру телепередачі "Історія одного ресторану", оскільки відповідне звернення в матеріалах справи відсутнє, а на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. у справі № 12/145-39/157-2012 позивачем до матеріалів справи не залучено. При цьому наявний в матеріалах справи Лист № 210 від 02.06.2009 р. (а.с. 14 т. І) не містить відповідної вимоги позивача до відповідача-1.
Позивачем також не надано суду доказів звернення до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, як уповноваженого органу, з приводу збереження запису ефіру відповідача-1 (телепередачі "Історія одного ресторану" на телеканалі "СІТІ") за 21.05.2009 р. о 16 год. 45 хв. та в період з 26.10.2009 р. по 04.01.2010 р. о 23 год. 30 хв. та 10 год. 25 хв., та доказів того, що такий запис збережено вказаною організацією і може бути надано на вимогу суду.
Таким чином, позивачем не доведено суду факту порушення його майнових авторських прав на музичний твір "Киты большие интро" (автори музики: Кратинов Олександр, Герасимова Ольга, Бельбас Сергій, Сердюк Олег, Панюта Валентин у виконанні гурту "LЮК") з боку відповідача-1 та відповідача-2.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське і суміжні права" передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Перераховані в статті 16 ЦК України загальні способи захисту цивільних прав та інтересів поширюються на захист авторського права і (або) суміжних прав, зазначений перелік не є вичерпним. Спеціальні способи захисту авторського права і (або) суміжних прав передбачені статтею 432 ЦК України та статтею 52 Закону України, зокрема, стягнення компенсації як окремий спосіб такого захисту.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що при вирішенні відповідних спорів, судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав.
На необхідність доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права вказано і у п. 51.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності".
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, враховуючи наведені правові норми, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 та до відповідача-2 повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові судові витрати покладається на позивача.
Керуючись ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовити повністю.
У задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.04.2013 р.
Судді Гумега О.В. (головуючий)
Картавцева Ю.В.
Полякова К.В.