ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-69/15411-2012 28.12.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРГАС"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна"
простягнення 4 959,00 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача:Селянко А.О. (дов. б/н від 19.10.2012 р.)
від відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРГАС" (надалі -ТОВ "ТЕРГАС") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" (надалі -ТОВ "Альфакем Україна") про стягнення 4 959,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем під час приймання-передачі поставлених відповідачем згідно Договору купівлі-продажу №2512 від 25.12.2011 р. нафтопродуктів (мазут М100) було виявлено нестачу товару, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача сплачені ним грошові кошти за недопоставлений відповідачем товар у розмірі 4 959,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.11.2012 р.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. та 18.12.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі розгляд справи відкладено до 18.12.2012 р. та 28.12.2012 р. відповідно.
В судове засідання 28.12.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 28.12.2012 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 18.12.2012 р.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
25.12.2011 року між ТОВ "Альфакем Україна" (продавець) та ТОВ "ТЕРГАС" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №2512 (надалі -Договір).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що продавець зобов'язується на умовах даного договору передати у власність покупця товар -нафтопродукти: мазут М100, залишок важкий (залишок кубовий), нафту сиру, фракцію лігроїно-газойлеву, фракцію бензинову прямогонну і т.д., визначений в рахунках-фактурах та видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно із п. 1.3 Договору сторони при виконанні зобов'язань за цим договором керуються законодавчими актами України, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України.
Загальна вартість договору визначається згідно специфікації (п. 1.4 Договору). Загальна вартість товару за даним договором визначається згідно рахунків-фактур та видаткових накладних (п. 3.1 Договору).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що товар повинен бути повністю поставлений протягом семи днів з моменту попередньої оплати. Попередня оплата у розмірі 100% від загальної вартості товару має бути перерахована продавцю протягом одного банківського дня з моменту надання рахунку-фактури покупцю (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору приймання товару відбувається у відповідності з Інструкцією. Продавець несе відповідальність за відповідність кількості та якості товару видатковим накладним та сертифікату якості (п. 5.3 Договору).
Згідно п. 4.6 Договору у випадку поставки меншої кількості товару від кількості попередньо оплаченого продавець проводить повернення шляхом перерахування грошових коштів на рахунок покупця на протязі двох банківських днів з дати представлення документів на відпуск товару.
07.05.2012 р. на виконання умов Договору ТОВ "Альфакем Україна" поставило, а ТОВ "ТЕРГАС" прийняло нафтопродукти (мазут М100) у кількості 24,770 кг на загальну суму 141 198,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною та видатковою накладною №РН-0000647 від 07.05.2012 р.
Відповідачем для сплати поставленого товару було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000560 від 07.05.2012 р. на суму 141 198,00 грн.
07.05.2012 р. представниками позивача було складено акт приймання товару в тексті якого вказано, що під час приймання товару (мазуту М100) в м. Ромни Сумської області ТОВ "ТЕРГАС" було виявлено нестачу мазуту М100 в кількості 0,87 тон (870 кг.).
Як вбачається з матеріалів справи позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000560 від 07.05.2012 р. сплатив вартість поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №391 від 14.05.2012 р.
Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з повернення грошових коштів сплачених за недопоставлений згідно товарно-транспортної накладної та видаткової накладної №РН-0000647 від 07.05.2012 р. товар.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір від 25.12.2011 р. №2512 є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За твердженням позивача, загальна вартість недоотриманого мазуту М100, згідно товарно-транспортної накладної та видаткової накладної №РН-0000647 від 07.05.2012 р., складає 4 959,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Позивач у зв'язку із поставкою відповідачем товару не в повному обсязі просить повернути кошти в розмірі кількості недопоставленого товару.
Згідно з п. 5.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. №281/171/578/155 приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.
У відповідності з п. 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 р. №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".
Згідно з п. 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.
Пунктом 15.1 Правил встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.
Відповідно до п. 15.3 Правил записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
Крім того, «Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року № П-6 передбачено, що якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходи до відвертання її змішення з іншою однорідною продукцією.
Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, що робили приймання продукції.
Відповідно до п. 17 Інструкції П-6 одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника одногороднього посилача, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непорушеній тарі виготівника, що не є посилачем, представника одногороднього виготівника.
Порядок виклику представника відправника для участі в прийманні продукції визначений пунктом 17а Інструкції П-6, зокрема, в якому зазначено, що повідомлення про виклик представника має бути надіслано (передано) йому телеграфом (телефоном).
Позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог не надано доказів запрошення представника ТОВ "Альфакем Україна" для фіксації виявленої недостачі отриманого товару.
Крім того, акт приймання товару від 07.05.2012 р., не відповідає вимогам вищевказаних інструкцій та правил, а тому не може бути прийнятий в якості належного доказу, який встановлює недостачу мазуту в кількості 0,870 т., оскільки як вбачається із змісту вказаного акту він підписаний представниками ТОВ "ТЕРГАС", а саме директором, бухгалтером та водієм.
Разом з тим, із наданих позивачем товарно-транспортної накладної, видаткової накладної та рахунку-фактури вбачається, що загальна кількість товару, що поставлялась позивачу та отримувалась ним становить 24,770 кг.
Відповідно до ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Доказів, які б підтверджували повідомлення відповідача про нестачу товару матеріали справи не містять, а позивачем не надано.
Крім того, позивачем згідно платіжного доручення №391 від 14.05.2012 р. було сплачено відповідачу вартість поставленого товару в повному обсязі у розмірі 141189,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодекс України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В супереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРГАС" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення -29.12.2012 р.
Суддя С.В. Стасюк