"01" листопада 2011 р. справа № 2-2933/04
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про наявність права здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, -
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2004 року вимоги ОСОБА_1 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача, щодо відмови зберегти для позивача право здійснювати податковий облік позивача за раніше встановленими формами обліку без застосування індивідуального ідентифікаційного номеру;
- зобов'язано відповідача здійснити відмітку в паспорті позивача, про те що вона має право здійснювати будь які платежі без ідентифікаційного номеру;
- зобов'язано відповідача виключити інформацію про позивача з Державного реєстру платників податків.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив, що ч. 2 ст. 1 Закону України від 22.12.94 (з наступними змінами) "Про Державний реєстр платників податку та інших обов'язкових платежів" передбачено право платників податку та інших обов'язкових платежів через свої релігійні переконання відмовитися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомивши про це відповідні державні органи та сплачувати державні платежі за раніше встановленою формою, про що отримати відповідну відмітку в Паспорті.
Для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні податкові органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податку та інших обов'язкових платежів.
Відповідач визнає, що позивачка має право на відмову від ідентифікаційного номеру та не заперечує проти цього.
Проте, районний суд не врахував, що процедура внесення такої відмітки врегульована Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових зборів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004р. №602/1226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004р. за №1345/9944.
Підпунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 цього Порядку передбачено, що відмітка вноситься до паспорта громадянина України.
Громадяни України, які відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта.
Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера, або особа, яка у разі наявності в неї ідентифікаційного номера через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, повідомляє про це орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації шляхом подання заяви, форму якої встановлено у додатках 1, 2 до цього Порядку.
Згідно із п.п.2.1, 2.2, 2.3 Порядку, в залежності від свого статусу фізична особа надає відповідний комплект документів: свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).
Після отримання заповненої заяви з додатками посадова особа органу державної податкової служби формує особову справу, перевіряє у термін до 30 календарних днів достовірність поданих даних та за відсутності перешкод надає заявнику довідку форми В3, яка наведена в додатку 3 до Порядку.
З довідкою форми В3 заявник звертається до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації, який вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4.
Згідно із ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, встановивши, що позивач не звертався із заявою встановленої форми до органу державної податкової служби щодо надання довідки форми В3, не надав передбачених Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових зборів документів, тобто не дотрималась визначеного порядку та не бажає, щоб відмітку в паспорті вчиняли органи внутрішніх справ, вважаючи, що це повинні робити органи податкової інспекції то, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі -задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2004 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 21 листопада 2011 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов