Справа № 435/7283/12 Головуючий в першій інстанції
Провадження № 22-ц/774/990/К/13 суддя Бондар Я.М.
Категорія - 34 ( І ) Суддя-доповідач - Турік В.П.
Іменем України
09 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Турік В.П.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.
при секретарі - Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5,
представник позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_6, -
У липні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної події посилаючись на те, що 21 серпня 2011 року останній, керуючи автомобілем марки «Шевроле», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі на мкрн. Сонячному в м.Кривому Розі допустив зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia tour», державний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_4, власником якого є позивач ОСОБА_3, в наслідок чого останньому було завдано збитки у загальному розмірі 92 033,66 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на 50 000 грн., вважають, що відповідач повинен відшкодувати різницю між страховим відшкодуванням та матеріальною шкодою у розмірі 42 033,66 грн. на користь позивача ОСОБА_3
Позивач ОСОБА_4 в результаті ДТП отримав легкі тілесні ушкодження та втратив можливість користуватись автомобілем, що призвело до зміни звичного ритму життя та завдає йому моральних страждань, оцінених у 20 000 грн.
Уточнивши позовні вимоги, просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальних збитків на суму 46 830,21 грн. та витрати пов'язані з авто-товарознавчим дослідженням у розмірі 800,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., вартість послуг евакуатора у сумі 300 грн., вартість проведення судової авто-товарознавчої експертизи в розмірі 1 500 грн.
У листопаді 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що останній при ДТП порушив вимоги п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (6) ПДР України, при цьому мав об'єктивну можливість виявити та негайно прийняти заходи для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, однак проявив неуважність та не прийняв належних заходів чим порушив вимоги п. 12.3. ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.
Просив суд визначити ступінь вини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 50% у скоєнні ДТП, стягнути з ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду у розмірі 16 364,34 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., судові витрати у розмірі 971,90 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 46830,21 грн., на відшкодування витрат на проведення авто товарознавчого дослідження 800 грн., по сплаті судового збору 420, 34 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., на відшкодування витрат на послуги автоевакуатора 300 грн., на відшкодування витрат на проведення авто-товарознавчої експертизи 1500 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету на відшкодування решти судового збору 162,66 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та про задоволення зустрічного позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Зокрема, судом не враховано, що ОСОБА_4 порушив вимоги ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, а відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Враховуючи ч.2 ст. 1193 ЦК України ступінь вини учасників ДТП можна визначити по 50% кожному, що є підставою для відмови у стягнення матеріальних збитків у розмірі 42 033,66 грн.
Розмір моральної шкоди не обґрунтований, сам факт заподіяння такої шкоди не доведений.
Крім того, судом порушено норми процесуального права та прийнято до провадження позовну заяву і розглянуто вимоги позивача ОСОБА_4, який не підписував позовну заяву та не заявляв позовних вимог, що є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду згідно ст. 207 ЦПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 серпня 2011 року приблизно в 23 год. 00 хв. на автодорозі на мікрорайоні Сонячному в м.Кривому Розі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Шевроле", н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Шкода», д.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, унаслідок якої обидва автомобіля отримали механічні пошкодження.
Як вбачається з матеріалів справи, зіткнення транспортних засобів сталося з вини водія автомобіля марки "Шевроле", н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок порушення останнім п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що було встановлено Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу при ухваленні постанови від 07 липня 2012 року по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_2 за ст. 124 КупАП ( а.с.6-8).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України ця постанова є підставою звільнення від доказування, оскільки обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів обґрунтовані, так як неправомірними діями ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди ОСОБА_3 і моральної шкоди ОСОБА_4, що підлягає відшкодуванню з відповідача.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо покладення відповідальності з відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ОСОБА_2 відповідає закону.
Апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо незгоди з розміром матеріальних збитків, завданих позивачеві ОСОБА_3 у зв'язку з пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля марки «Шкода», д.з. НОМЕР_2.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності покладення відповідальності, крім ОСОБА_2, на водія автомобіля марки «Шкода», д.з. НОМЕР_2, - ОСОБА_4, за участю якого відбулося зіткнення транспортних засобів, на підставі ч.2 ст. 1193 ЦК України є безпідставними та спростовуються наступним.
Відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ДТП сталося внаслідок того, що ОСОБА_2 перед зміною напряму руху, не переконався у тому, що це буде безпечним і не чинитиме перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху. ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити зіткнення автомобілів.
Оскільки, зазначені обставини було встановлено Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу при ухваленні постанови від 07 липня 2012 року по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП ( а.с.6-8), яка набрала законної сили 20.07.2012р. та згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України є підставою для звільнення від доказування, колегія суддів не вбачає підстав для повторного з'ясування наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 порушення ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з ДТП та відмови у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків.
З огляду на вищевикладене, погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пункти 1 й 3 частини 2 статті 23 ЦПК України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із ДТП та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Під моральною шкодою розуміються витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (роз'яснення Пленуму Верховного Суду України дані у п.3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р.).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається із висновку судово-медичного експерта №1890 від 29.08.2011р., у ОСОБА_4 виявлено кровопролив у склеру лівого ока, синці обличчя, грудної клітини, садно правої кисті, які за характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки (а.с. 11), що потягло за собою лікування позивача та не могло не змінити його звичайний уклад життя.
Колегія суддів вважає, що висновок суду щодо покладення відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивачеві ОСОБА_4 на ОСОБА_2 відповідає закону. Суд першої інстанції, вірно, враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивача, зміни його звичного ритму життя та позбавлення можливості користуватись власним автомобілем тривалий час, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості визначив розмір моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн., і доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та висновків суду не спростовують.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті до провадження позовної заяви без підпису позивача ОСОБА_4 спростовуються матеріалами справи, на аркушах справи 1-5 якої наявна позовна заява із підписом останнього.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги не доведені, не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2013 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: