Справа № 127/4556/13-а
Провадження 2-а/127/258/13
10.04.2013 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Антонюка В.В.,
при секретарі Вавшко Н.С.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в якому просив суд, з урахуванням заяви від 05 січня 2011 року, визнати протиправними дії державного виконавця, пов'язані з виконанням виконавчого листа від 24 лютого 2009 року по справі № 2-а-104/07, та зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області здійснити необхідні заходи щодо негайного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому листі від 24 лютого 2009 року, у спосіб і порядок, визначені виконавчим листом.
Вимоги позову мотивував наступним.
24.02.2009р. Ленінський районний суд видав виконавчий лист по справі №2-а-1041/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці.
25.02.2009р. позивач звернувся з заявою до підрозділу ВДВС і попросив прийняти на виконання та відкрити провадження по вищевказаному виконавчому листу по справі №2-а-1041/07 про призначення і перерахунок раніше призначеної пенсії.
26.02.2009р. заява позивача була передана для розгляду ОСОБА_3 - старшому державному виконавцю ВДВС, а 02.03.2009 р. ним прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження.
Оскільки рішення суду від 24.02.2009 р. про «зобов'язання призначити управління пенсійного фонду ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст. 37, закону України Про «державну службу» є не майнового характеру, тому державний виконавець зобов'язаний був виконати рішення суду у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак постанову суду не виконано в належні законом терміни. В постанові державного виконавця встановлений строк для добровільного виконання рішення суду до 09.03.2009 року. В наступному державним виконавцем були прийняті слідуючі постанови :
13.03.2009 р. про відкладення провадження виконавчих дій; 17.03 2009 р. про зупинення виконавчого провадження; 29.06 2010р. про поновлення виконавчого провадження.
У відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (у старій редакції) копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу, який видав виконавчий документ. Однак позивач вказує, що зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження видана позивачу лише 02.08.2010 року.
Також у відповідності до ст. 5 Закону України«Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний: роз'яснити сторонам їх права і обов'язки. Як стверджує позивач державний виконавець не надавав жодних роз'яснень. На заяви і звернення про надання відповіді з яких причин не розпочато примусове виконання рішення суду - не надано жодної відповіді та не надано копій документів що стосуються виконавчого провадження.
Крім цього позивачу 12.08.2010 р. не надано можливості ознайомитись з документом і не надано його копію.
Також державний виконавець своєю постановою від 17.03.2009 р. зупинив виконання виконавчого листа №2-а-1041/07, виданого 24.02.2009 р. до розгляду справи про роз'яснення рішення, чого у відповідності до ст.ст. 35, 36 Закону України«Про виконавче провадження» не мав права робити.
У відповідності до ст..ст 30, 87 вказаного Закону у випадку невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні тільки боржником, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення суду, виносить постанову про накладення штрафу на посадову особу та призначає новий строк для виконання.
Так постановою державного виконавця від 02.03.2009 р. був встановлений строк для добровільного виконання рішення суду до 09.03.2009 р., а в наступному постановою від 22.06.2010 р. був встановлений строк для добровільного виконання рішення суду до 06.07. 2010 р. Ні в першому, ні в другому випадку рішення суду добровільно до вказаних строків не було виконано, а державний виконавець до теперішнього часу не розпочав примусове виконання рішення суду, постанови про накладення штрафу не виніс, нового строку для виконання не призначив. І взагалі не проводить будь - яких дій по примусовому виконанню рішення суду від 24.03.2009 р.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", завданням виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження, є забезпечення обов'язкового виконання судових рішень ухвалених судом іменем України.
Позивач вважає дії відповідача, які виражаються у бездіяльності та не виконанні законного рішення протиправними і такими, що порушують його право на отримання присуджених судовим рішенням коштів, судове рішення хоча й на даний час виконано, однак дана обставина сталася лише тому, що позивачем докладено чимало часу, зусиль, а тому позивач звернувся до суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог.
Представник підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області під час розгляду справи заперечила проти заявлених позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. Додатково пояснила, що вважає, що дії вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 від 02.04.2012, в межах повноважень, просила в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити. Крім цього додала, що на даний час старший державний виконавець Довженко О.Д. дії якого оскаржуються, звільнений з даної посади за угодою сторін з 10.03.2011 року.
З»ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено підстави для закінчення виконавчого провадження. Відповідно до пункту 8 частини першої вказаної статті виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Судом встановлено, що 02.03.2009 р. старшим державним виконавцем Довженком О.Д. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-1041/07 виданого 24.02.2009 р. Ленінським районним судом м. Вінниці про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці призначити та відповідно здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» та зобовязано боржника виконати рішення суду до 09.03.2009 р. (а.с.25)
В подальшому старшим державним виконавцем Довженком О.Д. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області було винесено (13.03.2009 р.) по вказаному виконавчому провадженню постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 17.03.2009 р.(а.с.26) ; 17.03.2009 р. постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи по суті. (а.с.18); 29.06.2010 р. постанову про поновлення виконавчого провадження в зв'язку з винесенням ухвали Ленінським районним судом м. Вінниці від 03.02.2010 р. про роз'яснення рішення, якою роз'яснено постанову Ленінського райсуду м. Вінниці від 04.07.07 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Вінниці щодо перерахунку пенсії та зобовязано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці призначити ОСОБА_1 пенсію згідно ст. 37 ЗУ «Про державну службу» як особі, яка на час звернення за призначенням пенсії не була державним службовцем та відповідно здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії згідно ст. 37-1 ЗУ «Про державну службу», яка визначає, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. (а.с.21).
Крім того, державний виконавець вимогою №222/9 зобов' язав боржника призначити та відповідно здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу»в термін до 06.07.2010 р. (а.с.213)
З досліджених матеріалів справи вбачається, що були проведені виконавчі дії з виконання рішення суду для перерахунку пенсії позивача. Так постановою старшого виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 від 18.08.2010 р. накладено штраф на боржника та встановлено строк виконання рішення до 25.08.2010 р. (а.с.212).
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по справі №2-а-3459/10/0270 за адміністративним позовом УПФУ в Ленінському районі м. Вінниці до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області скасовано постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про накладення штрафу від 18.08.2010 року, з мотивів, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Ленінському районі м. Вінниці про зобов'язання призначити та відповідно здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» було виконано боржником. Дана постанова набрала законної сили 05.11.2010 року (а.с. 169-171).
26.11.2010 р. ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-1041/07 виданого 24.02.2009 р. Ленінським районним судом м. Вінниці (а.с. 214).
На підставі наведеного судом встановлено, що відповідачем в повній мірі виконано судове рішення від 24 лютого 2009 року по справі № 2-а-104/07, про що надано й інші документи, які підтверджують факт виконання судового рішення, зокрема розпорядження Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Вінниці №142017 від 11 березня 2009 року та від 16 березня 2009 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с.245, 246), протокол індивідуального перерахунку пенсії від 12 березня 2009 року.
Враховуючи вищезазначене суд находить правомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, що також не заперечує позивач.
У відповідності до ст.ст. 5, 73 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. За правилами ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
На думку суду позивач підставно вважає дії старшого державного виконавця Довженка О.Д. протиправними, оскільки він проігнорував обов'язок виконати судове рішення, яке набуло законної сили у передбачений законом двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Так 26.11.2010 р. Державним виконавцем Довженком О.Д. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-1041/07, виданого 24.02.2009 р. Ленінським районним судом м. Вінниці.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача, що оскільки державний виконавець Довженко О.Д. звільнений, тому скарга позивача в частині визнання дій державного виконавця протиправними не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець відповідно до законодавства України є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом та підпорядкований відповідному структурному підрозділу державної виконавчої служби, зокрема підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, який має нести відповідальність за свого працівника.
Враховуючи те, що постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-1041/07 виданого 24.02.2009 р. Ленінським районним судом м. Вінниці винесена відповідачем лише 26.11.2010 року, тобто з порушенням вимог ст.ст. 37, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до переконання, що позов в частині визнання дій старшого державного виконавця Довженка Олександра Дмитровича підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області є обгрутованим, законними та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про зобов'язання підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області здійснити необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому листі від 24.02.2009 року у спосіб і порядок, визначений цим виконавчим листом не підлягають задоволенню у цій частині.
Ст.69 КАС України відносить до доказів пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, показання свідків, письмові і речові доказі, висновки експертів.
Згідно ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, суд виходить з положень ч.2 ст.71 КАС України в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірності своїх дій не довів, не використав всі можливі, передбачені законодавством засоби, для своєчасного виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
На підставі наведеного, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст.. 69, 71, 86, 255 КАС України, суд-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії старшого державного виконавця Довженка Олександра Дмитровича підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції, які здійснювались з порушенням Закону чи відмову від вчинення певних дій, зволікання з вчиненням виконавчих дій - протиправними.
В частині інших позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя: