08.04.2013 Єдиний унікальний номер 422/11887/12
08 квітня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Скрипник К.О.,
при народних засідателях Смола Л.І.
ОСОБА_1
при секретарі Назаренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна, заінтересовані особи - Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, ОСОБА_3, -
Заявник 20 грудня 2012 року звернувся до суду з вказаною заявою в якій зазначив, що він 01 грудня 2006 року уклав шлюб з ОСОБА_4. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 є матір'ю дружини заявника ОСОБА_4 і бабусею їх дитини. У 2009 році ОСОБА_3 перенесла інфаркт головного мозку, після чого у неї почала проявлятися неадекватна реакція, вона стала плутати події, перестала правильно орієнтуватися та оцінювати просторові життєві ситуації. Тобто, у неї стали проявлятися психічні розлади. Заявник вказує, що наполягав на обстеженні у лікаря психіатра ОСОБА_3, але дружина була проти. 10 грудня 2011 року дружина заявника ОСОБА_4 померла. Після смерті дочки стан ОСОБА_3 погіршився. Брат ОСОБА_3 - ОСОБА_6 після смерті дружини заявника забрав ОСОБА_7 до себе, та повідомив, що покладе її у лікарню та оформить над нею опіку. ОСОБА_3 за своїм станом здоров'я дійсно потребує постійного догляду та встановлення опіки. Заявник залишився вдівцем, один виховує малолітню дитину та не має можливості належним чином доглядати за ОСОБА_3 Але згодом заявник дізнався, що ОСОБА_6 не збирається оформляти над ОСОБА_3 опіку. Навпаки, 26.11.2011 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8 була оформлена довіреність від імені ОСОБА_3 на представництво на ім'я ОСОБА_6 та його співмешканки ОСОБА_9, які тепер розпоряджаються належній їй квартирою та пенсією. Вони не дають можливості не тільки заявнику, а й його дочці спілкуватися з бабусею, налаштовуючи ОСОБА_3 проти них. Зараз вона вже не виявляє бажання бачити онуку, хоча вона дуже її любила і скучала за нею. Дочка заявника є єдиною онукою ОСОБА_3, найближча її рідна людина. Проте, ОСОБА_10А повідомив, що квартиру, яка належить його сестрі, онука не побачить. Аналізуючи дії ОСОБА_6, заявник розуміє, що він користується станом своєї сестри, хоче заволодіти її квартирою. Заявник вказує, що за своїм станом здоров'я ОСОБА_3 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому необхідно визнати її недієздатною та встановити опіку. Заявник просив визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, недієздатною, та встановити над нею опіку та призначити опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Ухвалою від 08 квітня 2013 року до участі в справі у якості заінтересованої особи залучена ОСОБА_3.
В судовому засіданні заявник та його представник підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити. В обґрунтування вимог, посилалися на обставини, викладені у заяві.
Представник заінтересованої особи у судовому засіданні заявлені вимоги не підтримав та заперечував проти їх задоволення. Суду пояснив, що жодних доказів про те, що ОСОБА_3 має хронічний, стійкий психічний розлад, чи не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, ОСОБА_2 не надано та його заява є надуманою та не відповідає дійсності.
Представник заінтересованої особи - Органу опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради у судове засідання не з'явився, про день і час проведення слухання справи повідомлявся належним чином. Надійшла письмова заява з проханням слухати справу у його відсутність. У минулому судовому засіданні представник Органу опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради заяву не підтримав та категорично заперечував проти її задоволення.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню по наступних підставах.
Згідно ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона унаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна віддавати звіт своїм діям і (або) контролювати їх.
За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 3 Конституції України, передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 з 01 грудня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (до шлюбу «Немировська»). Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5).
Встановлено, що матір'ю ОСОБА_4 є ОСОБА_3 (а.с.52).
Встановлено, що ОСОБА_4, 10 жовтня 2011 року померла (а.с.6).
Як пояснив в судовому засіданні заявник, ОСОБА_3 перенесла інфаркт головного мозку, після чого у неї почала проявлятися неадекватна реакція, вона стала плутати події, перестала правильно орієнтуватися та оцінювати просторові життєві ситуації та після смерті своєї дочки стан її здоров'я погіршився. Вважає, що за своїм станом здоров'я ОСОБА_3 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому необхідно визнати її недієздатною та встановити над нею опіку.
Ч.1 ст.30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Встановлено, що згідно довідки Комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований психоневрологічний центр» Дніпропетровської обласної ради, вбачається, що ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, 3м кв. 27, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, на амбулаторному або стаціонарному лікуванні не знаходиться (а.с.37).
В судовому засіданні ОСОБА_3, яка залучена до участі в справі у якості заінтересованої особи, пояснила, що заявник звернувся до суду із відповідною заявою не маючи для цього об'єктивних підстав, та не з метою захисту її прав, а з ціллю перешкодити їй, як власнику розпоряджатися своїм майном, а саме, двокімнатною квартирою № 27, що розташована за адресою: ж/м Комунар, 3-м у м. Дніпропетровську. Вказує, що вона не має жодних психічних розладів, та не має жодних інших ознак які б могли свідчити про психічні хвороби, не потребує у призначенні для неї опікуна.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, пояснила, що ОСОБА_3 плуталась в датах, важко було з нею спілкуватися, отримати будь-яку відповідь на запитання, одягалася неохайно.
Свідок, ОСОБА_12, свідчила, що ОСОБА_3 викидала пісок з балкону, на вулицю виходила в халаті без спідньої білизни, читає книгу, але переказати її не може, не цікаво з нею розмовляти, вважає її неадекватною людиною.
Проте, до вказаних свідчень суд ставиться критично, оскільки вказані факти не можуть свідчити про те, що ОСОБА_3 не здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ЦПК України - суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово - психіатричну експертизу.
Проте, ОСОБА_3 та її представник категорично заперечували проти проведення експертизи, оскільки не має належних доказів в підтвердження, що ОСОБА_3 має будь-який психічний розлад здоров'я, вказують, що для свого віку вона себе почуває нормально та не має необхідності в проведенні експертизи.
Разом з тим, висновок експертизи є основним доказом для визнання громадянина недієздатним, оскільки саме експертиза визначає - чи здатна особа розуміти зміст своїх дій та керувати ними.
За таких обставин суд приходить до висновку, що на теперішній час відсутні правові підстави для визнання ОСОБА_3 недієздатною, оскільки у судовому засіданні не доведено, що вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Крім того, посилання заявника на те, що у ОСОБА_3 проблеми з пам'ятью, коли їй давали гроші для покупок, вона не повертала здачу, викидала з балкону речі, пісок, відчиняла двері у спідній білизні не свідчать про те, що ОСОБА_3 не здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Неприязні відносини та суперечки з приводу володіння, користування та розпорядження квартирою не є також підставою для визнання ОСОБА_3 недієздатною.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Згідно статей 5-9 розділу 1 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод порушенням прав є визнання недієздатною особи, коли психічно хвора людина не є небезпечною.
Відповідно до ст. 241 ч. 1 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Разом з тим, ч. 1 ст. 60 Цивільного кодексу України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Оскільки на теперішній час ОСОБА_3 не може бути визнана недієздатною то відсутні підстави для встановлення над нею опіки та призначення опікуна.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не знайшли свого об'єктивного підтвердження, і тому вважає, що немає підстав для задоволення позову, у зв'язку з його недоведеністю.
В порядку ч.2 ст. 240 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи необхідно віднести за рахунок держави.
Керуючись Конституцією України, п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., ст. ст. 39, 41 ЦК України ст.ст. 10, 11, 57-60, 82, 212-215, 256, 259 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна, заінтересовані особи - Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, ОСОБА_3 - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя К.О. Скрипник
Народні заседателі ОСОБА_13
ОСОБА_1