Справа № 1-760/68/2013 року
10.04.2013 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді ЗАХАРОВОЇ А.С.
при секретарях ЩЕПКОВСЬКОЇ А.О.
МОГИЛЕВИЧ Л.І.
ЛЕЩЕНКО І.В.
з участю прокурорів РИБАЛКА І.А.
ВІВДИЧЕНКО О.І.
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Веймер (Німеччина), українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, - в скоєні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України,-
Підсудний ОСОБА_6 06.02.2012 року, приблизно о 13.20 годин, перебуваючи на пасажирському сидінні в салоні автомобіля марки “ГАЗ 33021” н. з. НОМЕР_1, що стояв на території продуктової бази оптової торгівлі продуктів харчування, що розташована по вул. Волинській, 34, в м. Києві, за кермом якого знаходився водій ОСОБА_7, зазделегідь помітивши за водійським сидінням баретку, і у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, підсудний ОСОБА_6, скориставшись тим, що ОСОБА_7 задрімав та на нього уваги не звертає, із-за водійського сидіння автомобіля марки “ГАЗ 33021” д. н. з. НОМЕР_1 таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_5, а саме: баретку, що матеріальної цінності не представляє, у якій знаходились гроші в сумі 12500 гривень.
Після чого, підсудний ОСОБА_6, відкривши дверцята автомобіля, з викраденим майном із автомобіля вийшов та пішов, але в той час його злочинні дії були помічені ОСОБА_7, який почав вимагати від нього зупинитись та повернути викрадене майно.
Підсудний ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, утримуючи при собі баретку з грошима, з місця вчинення злочину зник, відкрито викравши чуже майно, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Діями підсудного ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_5 було завдано матеріальної шкоди на суму 12 500 гривень, яка до цього часу не відшкодована.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому йому обвинувачені, передбаченому ч. 1 ст. 186 КК України, не визнав та пояснив, що не викрадав барсетки з грошима, що належали потерпілому ОСОБА_5.
Цивільний позов потерпілого не визнає, т.я. заперечує проти того, що його діями потерпілому ОСОБА_5 було завдано матеріальної шкоди на суму 12 500 гривень.
Вина підсудного ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Поясненнями потерпілого ОСОБА_5, який на досудовому слідстві (а.с. 41-42 т. 1) та в судовому засіданні стверджував, що він займається роздрібною торгівлею продуктів харчування м'ясомолочних виробів, які купує на Одеському м'ясокомбінаті та разом з ОСОБА_7, водієм, на автомобілі "ГАЗ 33021" д.н.з. ВН 0118АР відвозять до м. Києва, де розвозять товар по торгівельним точкам, а саме на "Волинську базу", що знаходиться за адресою м. Київ вул. Волинська 34 та в район "Подолу". На "Волинський базі" приблизно з грудня 2011 року для розвантаження товару він наймав ОСОБА_6, який працював вантажником на "Волинський базі" та який запропонував йому свої послуги з розвантаження товару в інших торгівельних точках м. Києва. Він погодився, тому що ОСОБА_6 знав м. Київ, де він погано орієнтується.
06.02.2012 року, приблизно о 05.00 годині він привіз товар разом з ОСОБА_7 на "Волинську базу", що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Волинська 34, де зустрів ОСОБА_6, який запитав його дозволу на те, щоб разом з ними покататися по м. Києву, на що він погодився. ОСОБА_6 допоміг розвантажити товар на "Волинській базі", після чого разом з ними, приблизно о 06.30 годині, у кабіні автомобіля поїхав на "Подол", де також допоміг їм розвантажити товар, приблизно о 08.30, вони закінчили розвантажувати товар та він зразу ж отримав за нього гроші у сумі 12 500 гривень різними купюрами номіналом від 50 гривень до 200 гривень, які поклав у баретку чорного кольору та, яку поклав за сидіння водія. Все це бачив ОСОБА_6.
Цього ж дня, приблизно о 13.00 годині вони разом повернулися до "Волинської бази" з метою забрати з торгівельних точок виручку за товар. Він вийшов з машини та пішов збирати виручку, а баретку з грошима 12 500 гривень він залишив у автомобілі під сидінням водія ззаду. В кабіні залишилися водій ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
Зібравши виручку, він повернувся до автомобіля приблизно о 13.30 годині, де побачив ОСОБА_7 одного, а ОСОБА_6 в автомобілі не було. Він перевірив наявність барсетки з грошима, яку залишив під сидінням водія, але виявив її відсутність. В той момент ОСОБА_7 йому повідомив, що ОСОБА_6, коли він пішов, спочатку намагався всіляким шляхом змусити його вийти з автомобіля, потім почав нишпорити за сидінням автомобіля, запевняючи, що у нього туди впав телефон та в подальшому вийшов з автомобіля, прихопивши з собою його баретку з грішми. На вимоги ОСОБА_7 зупинитись та віддати баретку ОСОБА_6 не відреагував та від автомобіля втік. Наскільки йому відомо, ОСОБА_6 завжди тримав свій мобільний телефон у кишені під курткою та телефон у нього звідти випасти, тим більше за сидіння автомобіля, не міг. Також, ОСОБА_8 сказав, що ОСОБА_6, то відчиняв, то зачиняв двері у кабіні автомобіля. Після чого він зателефонував ОСОБА_6 на його мобільний телефон з мобільного телефону ОСОБА_7, але зв'язку з ним не було. Тобто він був вимкнений, хоча добре пам'ятає, що телефон ОСОБА_6 був завжди справним та в той момент із зарядженою батареєю. Після чого він звернувся до ОВС з приводу вчинення відносно нього злочину. Викрадені у нього гроші належали йому. Сама барсетка матеріальної цінності не представляє. Більше нічого в барсетці не було.
У нього немає сумнівів, що його баретку з грошима в сумі 12 500 гривень викрав саме ОСОБА_6, так як той 16.03.2012 року біля приміщення Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві, просив його, потерпілого, щоб він написав розписку з приводу того, що до нього по даній кримінальній справі ніяких претензій морального та матеріального характеру не має, а він в подальшому йому поступово буде відшкодовувати викрадену ним суму грошей в розмірі 12 500 гривень, так як у нього на даний момент такої суми грошей немає та ніде взяти.
Протоколом очною ставки між потерпілим ОСОБА_5 та підсудним ОСОБА_6, в ході якої потерпілий ОСОБА_5 стверджував, що саме підсудний викрав його баретку з грошима 06.02.2012 року ( а. с.72-75 т. 1).
Показаннями свідка ОСОБА_7, який на досудовому слідстві (а.с. 49-51 т. 1) та в судовому засіданні пояснив, що 06.02.2012 року, приблизно о 13.00 годині він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували на автомобіля марки "ГАЗ 33021" на території оптової бази в м. Києві по вул. Волинська, 34.
В той час ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та пішов збирати виручку, а свою баретку, у якій були гроші в сумі 12 500 гривень він залишив у автомобілі під сидінням водія. В кабіні залишився він разом з ОСОБА_6. Останній намагався відправити його за покупкою хліба, але він відмовився. Через деякий час, в результаті тиші він приліг на сидіння водія та закрив очі, але не спав. Потім він відчув, що у автомобілі стало холодно та почув, що ОСОБА_6 щось шукає між сидіннями. Коли він запитав у останнього, навіщо той відчинив двері то ОСОБА_6 відповів, що у нього на підлогу впав його мобільний телефон і він його шукає. Потім ОСОБА_6 зачинив двері, але не на довго та приблизно о 13.20 годин знову їх відчинив, вийшов з автомобіля та пішов.
Показання цього свідка в судовому засіданні про те, що після того, як ОСОБА_6 зачинив двері та пішов, він (свідок) піднявшись, подивився у вікно та побачив ОСОБА_6, який відходив від машини, якому він крикнув „куди йдеш", але ОСОБА_6 махнув рукою та пішов, при цьому, він (свідок) не бачив в руках у ОСОБА_6 барсетки чорного кольору, яка належала ОСОБА_5, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони суперечать його ж показанням на досудовому слідстві, в т.ч. і на очній ставці між ним та підсудним ОСОБА_6, з яких вбачається, що він категорично стверджував, що одразу ж після того, як ОСОБА_6 зачинив двері та пішов, він (свідок), піднявшись, подивився у вікно і побачив підсудного з правого боку попереду автомобіля, який в руках тримав шкіряну баретку чорного кольору, що належала ОСОБА_5. Він відчинив ліві дверцята та звернувся до ОСОБА_6 щоб той залишив баретку, однак останній, не повертаючи голови, прискорив свою ходу та втік в напрямку вул. Волинська м. Києва(а.с. 49-51, 62-64 т. 1).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, слідчий СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві, стверджував, що свідок ОСОБА_7 на досудовому слідстві давав добровільно показання, де стверджував, що бачив у ОСОБА_6 в руках баретку.
А тому, суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7 в тій частині, що він бачив ОСОБА_6, який відходив від машини, в руках якого була барсетка потерпілого, і він вимагав від підсудного повернути цю баретку, т.я. вони співпадають з іншими доказами, які досліджені судом в ході розгляду даної справи.
Показаннями свідка ОСОБА_11, помічника оперуповноваженого ВКР Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який на досудовому слідстві (а.с. 53-55 т. 1) та в судовому засіданні пояснив, що 28.02.2012 року, приблизно о 15.20 він опитував ОСОБА_6, який дав пояснення, що саме він 06.02.2012 року приблизно о 13.20 годині, перебуваючи у кабіні автомобіля марки “ГАЗ 33021” д.н.з. НОМЕР_1 разом з ОСОБА_7, який, як він вважав спав, викрав баретку з грошима що знаходилась під сидінням водія та те що в барсетці знаходилось 12 500 гривень. Також ОСОБА_6 добровільно написав явку з повинною, де виклав обставини, при яких він викрав баретку з грошима, що належали потерпілому ОСОБА_5.
Протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_11 та підсудним ОСОБА_6, в ході якої свідок ОСОБА_11 стверджував, що підсудний ОСОБА_6 давав пояснення, що 06.02.2012 року саме він викрав баретку з грошима в сумі 12500 гривень (а.с. 65-67 т. 1).
Показаннями свідка ОСОБА_12, оперуповноваженого ВКР Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві, який на досудовому слідстві (а.с. 60-61 т.1 ) та в судовому засіданні пояснив, що 28.02.2012 року він опитав ОСОБА_6 щодо обставин викрадення ним у потерпілого ОСОБА_5 барсетки з грошима в сумі 12 500 гривень, а також ОСОБА_6 добровільно написав явку з повинною, де виклав обставини, при яких він викрав баретку з грошима, що належали потерпілому ОСОБА_5.
Показаннями свідка ОСОБА_10, слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві, який на досудовому слідстві (а.с. 57-59 т. 1) та в судовому засіданні стверджував, що у його провадженні знаходилась кримінальна справа відносно підсудного ОСОБА_6, який 29.02.2012 року добровільно, без будь якого психологічного та фізичного тиску з його боку, розповів про обставини вчинення ним відносно його знайомого ОСОБА_5 злочину, в ході якого він викрав з автомобіля марки "ГАЗ 33021", який знаходився по вул. Волинській, 34 в м. Києві баретку з грішми, як він стверджував в сумі 12 500 гривень, в обідній час 06.02.2012 року. В подальшому, як пояснив ОСОБА_6, викрадені ним гроші він витратив на власні потреби, частину з яких витратив на придбання продуктів харчування, а більшу частину на відпочинок у нічному клубі "Сорі Бабушка".
Протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_10 та підсудним ОСОБА_6, в ході якої свідок ОСОБА_10 стверджував, що підсудний ОСОБА_6 давав пояснення, що 06.02.2012 року саме він викрав потерпілого баретку з грошима в сумі 12 500 гривень (а.с. 68-71 т. 1)
Протоколом огляду місця події від 16.12.2012 року, відповідно до якого був оглянутий автомобіль марки "ГАЗ 33021", з якого 06.02.2012 року підсудний ОСОБА_6 викрав баретку з грошима в сумі 12 200 гривень, що належали потерпілому ОСОБА_5 при обставинах, що викладені у фабулі вироку (а.с. 22- 25 т. 1).
Оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає їх допустимими та достовірними.
Доводи підсудного ОСОБА_6 про те, що він не викрадав відкрито барсетки з грошима в сумі 12 500 гривень, що належали потерпілому ОСОБА_5, при обставинах, що викладені у фабулі цього вироку, суд оцінює критично і до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вище наведеними доказами, які судом визнані достовірними, т.я. не викликають сумнівів у суду, в т.ч. явкою з повинною та поясненнями самого підсудного ОСОБА_6, де він 28.02.2012 року власноручно виклав обставини, при яких він 06.02.2012 року в 12.00 годин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 34, на оптовому ринку, відкрито викрав баретку з грошима в сумі 12 500 гривень, що належали потерпілому ОСОБА_5, з автомобіля "ГАЗ 33021" (а. с. 37-38 т. 1), а також його поясненнями в якості підозрюваного та обвинуваченого від 29.02.2012 року, де він розповідав про відкрите викрадення ним 06.02.2012 року, приблизно о 13.20 годин по вул. Волинська, 34 в м. Києві з автомобіля марки "ГАЗ 33021" барсетки з грошима в сумі 12 500 гривень, що належали потерпілому ОСОБА_5, при обставинах, що викладені у фабулі вироку (а.с. 83, 91-92 т. 1).
Таким чином, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями відкрито викрав чуже майно (грабіж).
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_6, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу: раніше не судимий, не працює, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, матеріальна шкода потерпілому не відшкодована.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудного ОСОБА_6, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудного ОСОБА_6, його відношення до скоєного, а також і те, що вчинений ним злочин віднесений до злочинів середньої тяжкості згідно ст. 12 КК України, суд вважає за необхідне визначити йому міру покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, суд дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_6 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки згідно ст. 76 КК України і таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування йому підсудним ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 12500 гривень, посилаючись на те, що діями підсудного йому завдано матеріальної шкоди на зазначену суму, т.я. до цього часу матеріальна шкода не відшкодована.
Підсудний ОСОБА_6 не визнав цивільний позов потерпілого, посилаючись на те, що його діями не було завдано матеріальної шкоди ОСОБА_5, т.я. відкрито не викрадав баретку з грошима 12500 гривень, що належали потерпілому.
Суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з підсудного ОСОБА_6 на його користь матеріальної шкоди в розмірі 12500 гривень підлягає задоволенню, оскільки потерпілому від неправомірних дій підсудного завдано матеріальної шкоди на суму 12500 гривень, яка не відшкодована до цього часу.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_6 за ч.1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням у виді позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд з місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 12500 гривень.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.