іменем україни
28 січня 2009 року м. Київ
Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Луспеник Д.Д.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2008 року у справі за заявою управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Вінницькій області про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, ВФ КБ “ПриватБанк” щодо відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”,
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2008 року заяву управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Вінницькій області задоволено.
Ухвалою апеляційного судуВінницької області від 14 листопада 2008 року заяву ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2008 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2008 року у справі за заявою управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Вінницькій області про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, ВФ КБ “ПриватБанк” щодо ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” залишено без розгляду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 294 ЦПК України.
У касаційній скарзі ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким поновити строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2008 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідноіз ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставамикасаційногооскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чипорушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції й доданих до нього матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Крім того, причини пропуску строку ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, оскільки за відсутності Голови правління ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”, апеляційну скаргу у встановлений законом строк міг подати в.о. Голови правління ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження у справі за заявою управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Вінницькій області про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, ВФ КБ “ПриватБанк” щодо відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”,за касаційною скаргоювідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2008 року відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України Д.Д. Луспеник