Справа № 22а -5269/08 Головуючий суддя у 1
Категорія статобліку -65 інстанції - І.А.Рудь
Справа №А1/521-07
10 грудня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суді - Проценко О.А.(доповідач),
суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі: - Гулій О.Г.,
за участі представників:
позивача - Хандучко Ю.В. (довіреність № 03-06/1706 від 01.09.08 року),
відповідача - Власова Д.О. (довіреність б/н від 07.07.2008р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 року у справі №А1/521-07,
за позовомДніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
доЗакритого акціонерного товариства «Юніпласт»,
простягнення 180875,88грн.,
В листопаді 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Юніпласт» адміністративно-господарських санкцій у сумі 170349грн.28коп., пені в сумі 10526,60грн., а всього - 180875,88грн.
В обґрунтування вимог позивач посилався на положення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», «Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету» та обов'язок підприємств, на яких працює 8 і більше чоловік, реєстрації у відділеннях фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Позивач керується положеннями «Про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів» від 01.03.2007 року, згідно з яким контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та своєчасним перерахуванням адміністративно-господарських санкцій і пені що надходять від підприємств за недодержанням ними цих нормативів є завданням відділення Фонду соціального захисту інвалідів. А оскільки відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не сплачено адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання цього нормативу, передбачені законом, позивач вважає правомірним стягнення зазначених сум в судовому порядку.
Постановою від 19.02.2008р. господарський суд Дніпропетровської області відмовив в задоволенні позову, зазначаючи про те, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що при винесенні постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, тому суд дійшов помилкового висновку. Посилаючись на ст.ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року, апелянт вказує на невірний висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем вжито всі заходи щодо працевлаштування інвалідів. Апелянт акцентує увагу колегії на тому, що сплата адміністративно-господарських санкцій не ставиться законодавцем в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів. Наполягає на тому, що виконанням нормативу може бути лише працевлаштування підприємством інвалідів, а у разі невиконання даної норми зазначеного Закону настають наслідки у вигляді сплати встановлених ст.20 санкцій.
В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 19.02.2008 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апелянта вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Наполягає на тому, що вини підприємства у невиконанні нормативу не встановлено, тому підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій немає.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, згідно звіту відповідача «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік» середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві складала 568 осіб, при цьому середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 15 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 23 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 21294,0 грн., з урахуванням чого сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів - 170352,0грн. До стягнення також заявлено пеню на повну суму недоїмки за період з 16.04.2007 року по 07.11.2007 року в сумі 10526,60грн.
За приписами ч.ч.1.2.3 ст.19. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
За приписами ст.18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерством соціального захисту населення України з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. При цьому слід зазначити, що механізм реалізації вищезазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною 3 ст.18 цього ж закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі по тексту - Положення). Пунктами 4,5 Положення передбачено обов'язок підприємств, зокрема, створювати за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, визначати види виробництв, цеха та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. За визначенням п.3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Аналіз матеріалів справи показав, що відповідач не виконав вищезазначених норм, тобто суду не надано доказів застосування заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у відповідності до чинного законодавства. Виконання відповідачем дій щодо направлення звітних даних про зайнятість та працевлаштування інвалідів до відповідних органів не є достатнім заходом, спрямованим на виконання нормативу, встановленого ст.19 зазначеного Закону, оскільки не призвело до фактичного його виконання. Таким чином, вина відповідача в даному випадку матеріалами справи встановлена.
Приписами ч.1 ст.20 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Частиною 2 вказаної статті встановлено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заявлених сум. Враховуючи зазначене, оцінивши доводи апелянта та заперечення відповідача, колегія суддів вважає, що позов заявлено обґрунтовано, вимоги позивача документально доведені, нормативно обґрунтовані, тому є такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо безпідставності позовних вимог. Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008р. у справі №А1/521-07 слід задовольнити, а постанову суду - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Керуючись ст.ст.195,196,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 року у справі №А1/521-07 задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008 року у справі №А1/521-07 скасувати.
Позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Юніпласт» на користь позивача адміністративно-господарські санкцій у сумі 170349грн.28коп., пеню в сумі 10526,60грн.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України згідно ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П. Туркіна