Головуючий у 1 інстанції - суддя Ісаєнко Ю. А. Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
29 січня 2009 року справа № 2-а-25113/08/0570
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26, корпус 3
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: Колеснік Г. А.
при секретарі судового засіданняЛяшенко Д. В.
Агейченкової К. О.
за участю представників:
від позивача:Кригіна Т. М. за дов. № 845 від 28 січня 2009 року,
від відповідача:Гречанікова О. О. за дов. № 1013/06 від 22 січня 2009 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргуДержавного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
по адміністративній справі17 листопада 2008 року (складена у повному обсязі 24 листопада 2008 року)
№ 2-а-25113/08 (суддя Ісаєнко Ю. А.)
за позовомДержавного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області
доУправління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька
провизнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та пені
7 жовтня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 2-4) звернулося Державне підприємство Донецька виправна колонія № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення УПФУ у Кіровському районі м. Донецька № 661 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3215 грн. 24 коп. та пені в розмірі 5591 грн. 20 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року по справі № 2-а-25113/08 (арк. справи 35-37) у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області було відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі (арк. справи 38-40) позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Відповідач заперечував проти апеляційної скарги (арк. справи 56-57) та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Державне підприємство Донецька виправна колонія № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області за свідоцтвом про державну реєстрацію є юридичною особою (арк. справи 18), яке перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 08679942, що підтверджується довідкою статистики (арк. справи 19).
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:
- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);
- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),
- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);
- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);
- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);
- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).
Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
14 травня 2008 року начальником Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Донецька (далі за текстом - УПФУ) було прийняте оспорюване рішення № 661 (арк. справи 5), яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату Державним підприємством Донецькою виправною колонією № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (далі за текстом - ДВК № 124) страхових внесків за період з 20 грудня 2005 року по 25 квітня 2008 року були застосовані фінансові санкції на загальну суму 3215 грн. 24 коп. та пеня в розмірі 5591 грн. 20 коп.
Позивач, виходячи з призначення платежу зазначеного в платіжних дорученнях (арк. справи 11-16), з посиланням на Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень 2008 року (арк. справи 7-9), страхові внески за яким погашалися позивачем, вважає, що його права щодо самостійного визначення напрямку сплати платежів порушені.
З наявного в матеріалах справи розрахунку УПФУ у Кіровському районі м. Донецька (арк. справи 6) фінансових санкцій та пені по особовому рахунку позивача за ставкою 4 %, 32 %-42% (арк. справи 58-62) рахується наступне:
- сума боргу по страховим внескам позивача утворилася 20 грудня 2005 року у розмірі 5400 грн. 27 коп. на підставі Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2005 року (арк. справи 72-73), в результаті самостійного перерозподілу відповідачем грошових коштів, що були сплачені ДВК № 124 9 квітня 2008 року платіжним дорученням № 95 (арк. справи 11) сума в розмірі 3322 грн. 62 коп. з цього платежу була зарахована в погашення боргу за листопад 2005 року, та з врахуванням 841 дня прострочки УПФУ нарахована фінансова санкція в розмірі 1661 грн. 31 коп. та пеня в розмірі 2794 грн. 32 коп. Фактично в платіжному дорученні № 95 від 9 квітня 2008 року позивачем в призначенні платежу було зазначено про перерахування страхових внесків в Пенсійний фонд за січень 2008 року за ставкою 33,2 % в розмірі 3322 грн. 62 коп. Також, в погашення податкового боргу по строку 20 грудня 2005 року, за результатами перерозподілу УПФУ страхових внесків сплачених ДВК № 124 платіжним дорученням № 120 від 24 квітня 2008 року (арк. справи 13) була зарахована 25 квітня 2008 року сума 1839 грн. 04 коп. в погашення боргу за листопад 2005 року, та з врахуванням 857 днів прострочки УПФУ нарахована фінансова санкція в розмірі 1576 грн. 06 коп. та пеня в розмірі 919 грн. 52 коп. Фактично в платіжному дорученні № 120 від 24 квітня 2008 року позивачем в призначенні платежу було зазначено про перерахування страхових внесків в Пенсійний фонд за січень 2008 року за ставкою 33,2 % в розмірі 2430 грн. 24 коп.;
- сума боргу по страховим внескам позивача утворилася 20 січня 2006 року у розмірі 5882 грн. 97 коп. на підставі Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2005 року (арк. справи 70-71), в результаті самостійного перерозподілу відповідачем грошових коштів, що були сплачені ДВК № 124 24 квітня 2008 року платіжними дорученнями № 120 та № 114 (арк. справи 14), сума 1268 грн. 81 коп. з цього платежу самостійно була зарахована УПФУ 25 квітня 2008 року в погашення боргу грудня 2005 року, та з врахуванням 826 днів прострочки УПФУ нарахована фінансова санкція в розмірі 1048 грн. 04 коп. та пеня в розмірі 634 грн. 41 коп. Фактично в платіжному дорученні № 120 від 24 квітня 2008 року позивачем в призначенні платежу було зазначено про перерахування страхових внесків в Пенсійний фонд за січень 2008 року за ставкою 33,2 % в розмірі 2430 грн. 24 коп., а в платіжному дорученні № 114 від 24 квітня 2008 року - про перерахування страхових внесків в Пенсійний фонд за січень 2008 року за ставкою 33,2 % в розмірі 677 грн. 61 коп.
З наявного в матеріалах справи розрахунку УПФУ у Кіровському районі м. Донецька (арк. справи 6) фінансових санкцій та пені по особовому рахунку позивача за ставкою 1-5 % (арк. справи 63-67) вказано, що сума боргу по страховим внескам позивача утворилася 3 квітня 2006 року у розмірі 2343 грн. 76 коп. на підставі Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2005 року (арк. справи 68-69), в результаті самостійного перерозподілу відповідачем грошових коштів, що були сплачені ДВК № 124 9 квітня 2008 року платіжним дорученням № 96 (арк. справи 12), сума в розмірі 119 грн. 83 коп. з цього платежу була зарахована в погашення боргу, та з врахуванням 737 днів прострочки УПФУ нарахована пеня в розмірі 88 грн. 31 коп. Фактично в платіжному дорученні № 96 від 9 квітня 2008 року позивачем в призначенні платежу було зазначено про перерахування страхових внесків в Пенсійний фонд за січень 2008 року за ставкою 2 % в розмірі 200 грн. Також, в погашення податкового боргу по строку 3 квітня 2006 року, за результатами перерозподілу УПФУ страхових внесків сплачених ДВК № 124 платіжним дорученням № 119 від 24 квітня 2008 року (арк. справи 15) була зарахована сума 112 грн. 18 коп. в погашення боргу, та з врахуванням 753 днів прострочки УПФУ нарахована пеня в розмірі 84 грн. 47 коп. Фактично в платіжному дорученні № 119 від 24 квітня 2008 року позивачем в призначенні платежу було зазначено про перерахування страхових внесків в Пенсійний фонд за січень 2008 року за ставкою 2 % в розмірі 146 грн. 40 коп.
Частиною 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Колегія суддів вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обов'язок органу Пенсійного фонду при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування. Крім того, стаття 106 вказаного Закону не визначає як підставу для нарахування фінансових санкцій та пені самостійне зарахування органами Пенсійного фонду поточних платежів в погашення недоїмки. До того ж, в картці особового рахунку за ставкою 4 %, 32 % - 42 % станом на листопад 2005 року значився непогашений позивачем борг у розмірі 127517 грн. 09 коп., який утворився раніше подання розрахунку за листопад 2005 року, тому при календарній черговості погашення боргу повинно було відбуватися з початку його утворення. Така ж ситуація, по особовому рахунку за ставкою 1-5 %, в якому зазначено також станом на листопад 2005 року вхідне сальдо 4075 грн. 77 коп., а платежами квітня 2008 року був погашений березень 2005 року. Крім того, за особовими рахунками позивача часткова сплата та відповідно зарахування УПФУ страхових внесків відбувалося в період з січня 2006 року по квітень 2008 року, тому відповідач повинен був в календарній черговості погашати
Також, колегія суддів зазначає, що УПФУ в Кіровському районі м. Донецька самостійно перерозподіляючи сплачені позивачем страхові внески не дотрималося вимог нормативного акту, який регламентує роботу органів Пенсійного фонду, а саме пункту 10.11 розділу 10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663. Вказаним пунктом передбачено, що у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду. Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення. УПФУ в Кіровському районі м. Донецька позивачу повідомлення про перерозподіл 9 та 25 квітня 2008 року сплачених за січень 2008 року страхових внесків у погашення березня, листопада, грудня 2005 року не направляло, чим порушило право ДВК № 124 на оскарження цих повідомлень в суді та штучно створило умови для нарахування фінансових санкцій та пені.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Колегія суддів зазначає, що наведені норми мають загальний характер та приводяться як засіб гарантії держави щодо захисту законних інтересів господарюючих суб'єктів від незаконних дій органів державної влади та захисту права власності, а не з точки зору регулювання відносин між органом Пенсійного фонду та платником страхових внесків.
УПФУ в м. Кіровському районі м. Донецька перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів, враховує також те, що відповідач всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність прийнятого рішення № 661 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3215 грн. 24 коп. та пені в розмірі 5591 грн. 20 коп., що є підставою для задоволення повністю позовних вимог Державного підприємство Донецька виправна колонія № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області та відповідно для скасування постанови суду першої інстанції.
У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача присуджується до стягнення з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору сплаченого по першій інстанції платіжним дорученням № 91 від 24 вересня 2008 року (арк. справи 1) та 1 грн. 40 коп. - сума судового збору сплаченого платіжним дорученням № 199 від 11 грудня 2008 року при поданні апеляційної скарги (арк. справи 41).
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства Донецька виправна колонія № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року у справі № 2-а-25113/08 задовольнити повністю.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року у справі № 2-а-25113/08 за позовом Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення УПФУ в Кіровському районі м. Донецька № 661 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3215 грн. 24 коп. та пені в розмірі 5591 грн. 20 коп. - скасувати.
Позовні вимоги Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення УПФУ в Кіровському районі м. Донецька № 661 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3215 грн. 24 коп. та пені в розмірі 5591 грн. 20 коп. задовольнити повністю.
Визнати повністю недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення УПФУ в Кіровському районі м. Донецька № 661 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 3215 грн. 24 коп. та пені в розмірі 5591 грн. 20 коп.
Стягнути на користь Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області судові витрати у вигляді судового збору на суму 5 грн. 10 коп.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29 січня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 29 січня 2009 року.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді /підпис/ Г.А.Колеснік
/підпис/ Д.В.Ляшенко