22 грудня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Старунського Д.М.,
при секретарі - Романишин О.Р.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ків позивача - Королюк В.В., довіреність № б/н від 20.05.2008р.,
Мігаєсі І.А., довіреність № б/н від 20.05.2008р.,
пред-ка відповідача - Гобовди Я.М., довіреність № 10379/9/10-007 від 28.11.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької обл. на постанову господарського суду Чернівецької обл. від 11.06.2008р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства з іноземними інвестиціями /ПП ІІ/ «Земі-Транс» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Чернівецької обл. про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
24.04.2008р. позивач ПП ІІ «Земі-Транс» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ № 435/23000062300/0 від 15.04.2008р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість /ПДВ/ за січень 2008 року на 291388 грн. (а.с.2-4).
Постановою господарського суду Чернівецької обл. від 11.06.2008р. заявлений позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ № 435/23000062300/0 від 15.04.2008р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. судових витрат (а.с.152-154).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач Новоселицька МДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.157-161).
Апелянт вказує, що в порушення вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено базу оподаткування за грудень 2007 року в сумі 712940 грн. та за січень 2008 року в сумі 250422 грн. за рахунок реалізації товарів нижче за звичайні ціни, а саме нижче митної вартості, яка підлягає державному регулюванню згідно із законодавством.
При цьому підкреслює, що з метою оподаткування ПДВ операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, для визначення бази оподаткування вказаним податком за звичайну ціну необхідно брати митну вартість товарів, що імпортувалися. Митна вартість визначена митними органами на підставі даних про ідентичні товари та цінову базу ДМС України, через що саме її слід вважати звичайною ціною.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як слідує з матеріалів справи, протягом 28.03.2008р.-10.04.2008р. працівниками Новоселицької МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ПП ІІ «Земі-Транс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 479/23-32626146 від 15.04.2008р. (а.с.6-28).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.4.1. ст.4, пп.7.4.1. п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП ІІ «Земі-Транс» не мав права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2008 року в загальній сумі 291388 грн.; також на порушення вимог названих норм позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 2181451 грн.
На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 435/23000062300/0 від 15.04.2008р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2008 року на 291388 грн. (а.с.5).
Судом першої інстанції також з'ясовано, що позивач у грудні 2007 року імпортував автотранспортні засоби і реалізовував їх на внутрішньому ринку України за договірними цінами; база оподаткування за грудень 2007 року, що розрахована за договірними цінами, склала 392325 грн. (а.с.30-35, 58-119).
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до вимог п.1.8 ст.1, п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» реалізував у грудні 2007 року імпортовані автотранспортні засоби по звичайній ціні, яка відповідає справедливій; також податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих товарів згідно вимог закону.
Таким чином, відповідач не мав правових підстав, передбачених пп.4.3.1. п.4.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами, а відтак діяв не у спосіб, передбачений Законом.
Також Закон України «Про податок на додану вартість» не містить обмежень платника податку на віднесення до податкового кредиту суми податку розрахунком з фактурної вартості; визначене законодавством право платника ПДВ на віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту залежить від факту сплати ним цього податку та належного підтвердження цієї обставини (а.с.149-152).
Між тим, з такими висновками господарського суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до пп.1.20.5. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.
Згідно вимог п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. (п.4.3. ст.4 вищевказаного Закону).
Виходячи із системного аналізу вищевикладених норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що з метою оподаткування ПДВ операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, в цілях визначення бази оподаткування вказаним податком за звичайну ціну необхідно брати митну вартість товарів, що імпортувалися. Митна вартість визначена митними органами на підставі даних про ідентичні товари та цінову базу ДМС України, через що саме її слід вважати звичайною ціною.
Оскільки позивач ПП ІІ «Земі-Транс» здійснювало реалізацію імпортованих товарів по ціні, нижчій митної вартості, і базу оподаткування ПДВ визначав на підставі ціни реалізації товарів, тому останній порушив вимоги п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищив суму бюджетного відшкодування на 291388 грн.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 цього Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з пп.7.3.6 п.7.3 ст.7.
Пунктом 4.1 ст.4 вказаного Закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та митного законодавства, встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначаються за правилами, встановленими п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості.
Таким чином, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості, а не з суми ПДВ, сплаченої митним органам, тому в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит за грудень 2007 року на суму 222695 грн. та за січень 2008 року в сумі 81291 грн.
Покликання суду першої інстанції на те, що Актом документальної перевірки № 4/23-32626146 від 11.01.2008р. (а.с.36-55) податковим органом підтверджено право позивача на включення податкового кредиту ПДВ, сплаченого при імпорті автотранспортних засобів, у повному обсязі, без перерахунку в залежності від фактурної вартості, слід вважати хибними, оскільки цим Актом перевірки охоплено лише період з 01.01.2006р. по 30.09.2007р., а Актом перевірки № 479/23-32626146 від 15.04.2008р. (а.с.6-28) встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства за грудень 2007 року та січень 2008 року.
За таких обставин заявлений позов слід вважати безпідставним, тому в його задоволенні слід відмовити.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької обл. задоволити.
Постанову господарського суду Чернівецької обл. від 11.06.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-Транс» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької обл. про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Пліш М.А.
Старунський Д.М.