Справа № 9/316/07-АП Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 2.11.8 інстанції - Нечипуренко О.М.
14 січня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді- Туркіної Л.П. ( доповідач),
суддів - , Проценко О.А., Мірошниченка М.В.
при секретарі - Резникові Ю.М.
за участі представників сторін:
позивача - Рибін А.В. (довіреність від 18.05.2008р.)
Романенко В.В. (довіреність від 02.12.2008р.)
відповідача - Каськова І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постановугосподарського суду Запорізької області від 25 червня 2007 року
по справі№ 9/316/07-АП
за позовом:приватного підприємства «ВДВ - Бізнес», м. Запоріжжя
до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
про визнання нечинним рішення №0000312304/0/23417 від 04.07.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
У травні 2007 року Приватне підприємство «ВДВ - Бізнес», м. Запоріжжя (далі - ПП «ВДВ - Бізнес») звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) №0000312304/0/23417 від 04.07.2006р про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем порушені норми матеріального права, а саме ст..ст. 2,4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», ст.. 1 Закону України «Про Зовнішньоекономічну діяльність» Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201, та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 21.09.2001р. за №833/6024, Указ Президента України від 04.10.1994 року №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», та не вірно застосовані норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Постановою господарського суду Запорізької області від 25.06.2007р. позов ПП «ВДВ - Бізнес», м. Запоріжжя задоволено. Визнано нечинним рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №0000312304/0/23417 від 04.07.2006р. про застосування до ПП «ВДВ - Бізнес», м. Запоріжжя штрафних санкцій у вигляді пені у сумі 446 156,79 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем згідно оскаржуваного рішення, нарахована пеня, що передбачена ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення граничних термінів поставки товару, визначених ст..2 названого Закону. Нарахування пені, відповідачем здійснено за періодом часу від дати закінчення, встановленого ст. 2 зазначеного Закону 90 денного граничного терміну, до дати фактичного перетину імпортним товаром митного кордону України.
Суд вказав, що визначення відповідачем періоду прострочення граничних термінів поставки товарів не відповідає положенням ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки згідно названої норми зобов'язання нерезидента є виконаним з моменту переходу права власності на товар або перетину митного кордону України.
Згідно імпортних контрактів встановлено, що поставка є виконаною, та відповідно, право власності на товар виникає у покупця з моменту завантаження товару продавцем на борт судна у порту відвантаження, а не з дати фактичного перетину товаром митного кордону України, як вважає відповідач.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 25.06.2007р. у справі №9/316/07-АП. Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ПП «ВДВ - Бізнес» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відмовити.
У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне. Відносини у зовнішній торгівлі та інших видах зовнішньоекономічної діяльності визначаються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР (далі - Закон №185)
Перевіркою встановлено порушення статті 2 Закону №185: «Імпортні операції резидентів, які здійснюються в умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу... на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного Банку України.
Відповідно до статті 4 Закону України №185 «Порушення» резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом національного Банку України на день виникнення заборгованості.
Апелянт зазначив, що помилковою є позиція позивача, яка підтримана і судом у постанові, щодо застосування ст.. 334 ЦК України, п. 1 Указу Президента України від 04.10.1994р. №567/94 «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» та виникнення права власності на товар, за датою оформлення коносаменту.
Апелянт також вважає, що суд першої інстанції порушив ч.4 п.1 ст.157 КАС України, відповідно до якої, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Постановою господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р. у справі №23/396/06-АП за позовом ПП «ВДВ - Бізнес» про визнання недійсним рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000312304/0/23417 від 04.07.2006р. у позові відмовлено.
Апелянт зазначає, що у даному випадку стягнення штрафних санкцій регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( далі - Закон 2181), цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування та сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначив, що сторонами імпортних контрактів встановлено, що поставка вважається виконаною з моменту завантаження товару продавцем на борт судна у порту відвантаження, що підтверджується датою відвантаження, а тому, відповідно, і право власності на такий товар виникає у відповідача з моменту завантаження товару продавцем на борт судна.
Таким чином, позивач в запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що нарахування пені відповідачем повинно було здійснюватись з дати навантаження товару продавцем на судно, яка підтверджується коносаментом.
Позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін. У судовому засіданні представники сторін доводи апеляційної скарги та заперечень щодо неї підтримали.
Заслухавши в судовому засіданні доводи представників позивача та відповідача дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя слід задовольнити частково, а постанову господарського суду Запорізької області від 25.06.07р. скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ДПІ у Орджонікідзевському районі було складено акт №105/22-18/23880506 про результати виїзної позапланової перевірки ПП «ВДВ - Бізнес» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 20.10.2004р. по 22.06.2006р.
В акті перевірки відповідачем відображені питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за імпортними контрактами позивача.
На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0000312304/0/23417 від 04.07.2006р. про застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені у сумі 446 156,79 грн. за порушення вимог ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР (далі - Закон № 185).
Дослідивши обставини, викладені у акті перевірки та матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст..2 Закону №185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Статтею 4 Закону №185 передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Виходячи з вищевикладеного, Законом №185 встановлено граничний термін здійснення поставки товару за імпортним контрактом та відповідальність у вигляді пені за прострочення поставки імпортного товару.
Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.09.2001р. за № 833/6024 (далі - Положення) це Положення застосовується при укладені договорів купівлі - продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних операцій договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Пунктом 3 Положення затверджено перелік нормативних актів, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів), серед яких визначено Указ Президента України від 04.01.1994 року №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» (далі - Указ Президента).
Відповідно до п.1 Указу Президента при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів в обов'язковому порядку підлягають застосуванню при укладенні міжнародних контрактів, та повинні розглядатися як частина національного законодавства.
При укладені позивачем контрактів №041020/UA/ZPвід 20.10.2004р.; №0100224/UAвід 22.10.2004р.; №041208/UA/VDVвід 08.12.2004р.; №041215/UA/ZPвід 15.12.2004р.; №041207/UA/VDVвід 07.12.2004р.; №041124/UA/ZPвід 24.11.2004р. сторонами контрактів на виконання приписів наведених вище нормативних актів, умови поставки товару були визначені відповідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів 2000 року як CFR.
Відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів 2000 року термін - CFRзастосовується у наступному значені - COSTANDFREGHT (…namedportofdestination) ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (… назва порту призначення).
Дана умова поставки передбачає, що продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду, а покупець повинен прийняти поставку товару, як тільки її здійснено продавцем в порту відвантаження на борт судна, та одержати товар від перевізника в порту призначення.
Колегія суддів зазначає, що сторонами згідно імпортних контрактів встановлено, що поставка є виконаною, та відповідно право власності на товар виникає у покупця з моменту завантаження товару продавцем на борт судна у порту відвантаження, а не з дати фактичного перетину товаром митного кордону України.
Відповідно до ст.. 137 Кодексу Торгівельного мореплавства України, після прийняття вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.
Таким чином, коносамент є документом передбаченим чинним законодавством України, містить в собі всі необхідні дані, що вимагаються від документів первинного бухгалтерського обліку, та містять дату навантаження товару, отже коносамент може бути підтвердженням дати відвантаження товару та, відповідно, переходу права власності на товар.
Відповідно до Наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, 24.09.1997р. за № 443/2247 «Про затвердження інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації». Графа 44 ВМД «Додаткова інформація/подані документи» містять реквізити документів, поданих при митному оформленні. Кожна надана до матеріалів справи ВМД містить інформацію про дату переходу права власності на товар, а саме - дату коносаменту.
Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки зобов'язання нерезидента за імпортними контрактами в частині постачання товару були належним чином виконані з моменту відвантаження товару на судно в порту відправника, то, відповідно, і нарахування пені повинно було здійснюватись з дати закінчення встановленого ст..2 Закону №185 граничного терміну відстрочення поставки до дати здійснення поставки - тобто дати відвантаження товару продавцем на судно, яка підтверджується коносаментом, а не з дати фактичного перетину товаром митного кордону України, як вважає відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розрахунку штрафних санкцій, наданому ДПІ у Орджонікідзевському районі, м. Запоріжжя на вимогу суду, розрахунки штрафних санкцій, здійснені, виходячи з дати фактичної поставки та переходу права власності на товар, не співпадають із розрахунками, на підставі яких винесено оспорювані рішення.
Так, пеня, нарахована згідно чинного законодавства, повинна бути визначена у загальній сумі 278 810,12 грн., а саме: за контрактом №041208/UA/VDVвід 08.12.2004р. у сумі 45 362,71 грн., за контрактом №041215/UA/ZPвід 15.12.2004р. у сумі 62 193,85 грн. та за контрактом №041207/UA/VDVвід 07.12.2004р. у сумі 171 253,56 грн. Зазначені розрахунки позивач не оспорює.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ДПІ у Орджонікідзевському району, м. Запоріжжя від 04.07.2006р. №0000312304/0/23417 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню в частині застосування до ПП «ВДВ - Бізнес», м. Запоріжжя штрафних санкцій у вигляді пені на суму 167346 грн. 67 коп. (446 156,79 грн. - 278810,12 грн.), на підставі чого позов ТОВ «ВДВ - Бізнес» підлягає частковому задоволенню.
Посилання податкової на невірне застосування судом норм матеріального права не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з викладеного вище.
Посилання податкової на ту обставину, що провадження у справі підлягало закриттю на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України, оскільки постановою господарського суду Запорізької області від 30.08.06р. у справі №23/396/06-АП вирішено спір між ТОВ «ВДВ - Бізнес» та ДПІ Орджонікідзевському районі, м. Запоріжжя про застосування штрафних фінансових санкцій №0000312304/0/23417 від 04.07.2006р., не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст. 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет позову.
Таким чином спір щодо предмету позову може точитися з різних підстав.
Оскільки КАС України визнає у якості складових частин позову його предмет та підставу, позови, а отже і спори, що мають місце між позивачем та відповідачем, є тотожними лише у випадку, коли співпадають всі їх складові, до яких слід віднести сторони, підставу та предмет спору.
Як свідчать матеріали справи, підстави позовних вимог у справі № 23/396/06-АП та даній справі не співпадають. Підставою позовних вимог у справі № 23/396/06-АП була невідповідність рішення ДПІ Орджонікідзевському районі, м. Запоріжжя №0000312304/0/23417 від 04.07.2006р нормам ст.. ст.. 241, 250 ГК України.
Як зазначено у процесуальних документах, прийнятих у справі № 23/396/06-АП, спір розглядався судом виключно у межах позовних вимог.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права та не суперечить нормам ст.. 157 КАС України, однак є таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, зокрема щодо фактичної дати здійснення поставки нерезидентом та наявності факту правопорушення з боку позивача, що відповідно до норм ст.. 202 КАС України є підставою для скасування названого рішення та часткового задоволення апеляційної скарги.
Отже, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя слід задовольнити частково, постанову господарського суду Запорізької області від 25.06.2007р. скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі, м. Запоріжжя від 04.07.2006р. №0000312304/0/23417 в частині застосування до ПП «ВДВ - Бізнес», м. Запоріжжя штрафних санкцій у вигляді пені на суму 167346 грн. 67 коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову господарського суду Запорізької області від 25.06.2007 р. - скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі, м. Запоріжжя від 04.07.2006р. №0000312304/0/23417 в частині застосування до ПП «ВДВ - Бізнес», м. Запоріжжя штрафних санкцій у вигляді пені на суму 167346 грн. 67 коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постановаможе бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Постанову виготовлено у повному обсязі 10.02.2009 р.
Головуючий суддя: Туркіна Л.П.
Судді: Проценко О.А.
Мірошниченко М.В.