Головуючий у 1 інстанції - суддя Могильницький М. С.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
21 січня 2009 року справа № 2-а-5923/08/0570
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: Міронова Г. М.
при секретарі судового засідання Старосуд М. І.
Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:Рожков Є. І. - за дов. № 16/10/0-2 від 8 січня 2009 року,
від відповідача:Анушкевич О. В. - за дов. № 88/07-05 від 13 січня 2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 22 жовтня 2008 року
по адміністративній справі № 2-а-5923/08 (суддя Могильницький М. С.)
за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області
до Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Донвуглереммаш», м. Макіївка
про стягнення податкового боргу
Позивач звернувся 15 лютого 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 1-2) до Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Донвуглереммаш» про стягнення з відповідача податкового боргу - пені з земельного податку на загальну суму 992 грн. 32 коп. на користь Державного бюджету України.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року (арк. справи 101-103) в задоволенні позовних вимог Макіївської ОДПІ було відмовлено.
В апеляційній скарзі (арк. справи 108-109) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач під час судового розгляду апеляційну скаргу підтримав.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечував (арк. справи 118-119) та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на скаргу, встановила наступне.
Відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія «Донвуглереммаш», м. Макіївка є юридичною особою (арк. справи 17, 84), яке включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №00175053 (арк. справи 18, 19, 85). Відповідач перебуває на обліку позивача як платник податків з 30 грудня 1991 року за № 1180 (арк. справи 20) та є постійним користувачем земельної ділянки площею 4,6994 га на підставі рішення Макіївської міської ради від 1 червня 2003 року № 12/50, на яку має державний акт на право постійного користування (арк. справи 21, 39-42).
25 січня 2007 року відповідачем було надано позивачу податковий розрахунок земельного податку на 2007 рік, відповідно до якого самостійно задекларовані податкові зобов'язання у загальному розмірі 64885 грн. 51 коп. (арк. справи 43-46).
Зазначена сума податкових зобов'язань у встановлені строки в повному обсязі відповідачем сплачена не була, що призвело до утворення податкового боргу, що підтверджено даними зворотнього боку облікової картки відповідача (арк. справи 30-32) та відповідачем не спростовується.
З метою погашення податкового боргу позивачем направлялися відповідачу перша податкова вимога № 1/37 від 12 березня 2007 року на суму 5407 грн. 13 коп. (арк. справи 33), друга податкова вимога № 2/50 від 16 квітня 2007 року на суму 10814 грн. 26 коп. (арк. справи 35). Позивачем 31 травня 2007 року було прийнято рішення № 3 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу (арк. справи 38).
Позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскільки активи відповідача з 1 жовтня 2004 року та по теперішній час перебувають у податковій заставі, то відповідно до вимог підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III відповідач не може мати активи, вільні від заставних зобов'язань, та відповідно до пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону не має права вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань. Крім того, позивач вказав, що відповідно до податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України 13 листопада 2000 року № 540 кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.
Щодо цих доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;
б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.
Згідно пункту 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11 червня 2003 року № 290, нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення. З огляду на вищенаведені положення законодавства, нарахування пені можливо лишу у разі наявності податкового боргу, вирішальними при визначенні розміру пені є дата виникнення податкового боргу та дата його фактичного погашення. Саме зазначені факти разом з наявністю несплаченої суми нарахованої пені підлягають встановленню при вирішенні питання щодо стягнення суми пені в судовому порядку.
Частиною 1 статті 17 Закону України “Про плату за землю”, діючою в спірний період в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІУ від 25 березня 2005 року, що вступив в дію з 31 березня 2005 року, передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку пені (арк. справи 29), заявленої до стягнення у даній справі, 3 березня 2007 року була нарахована пеня у розмірі 81 грн. 20 коп., 17 жовтня 2007 року - 298 грн. 21 коп., 19 листопада 2007 року - 298 грн. 14 коп., 28 грудня 2007 року - 314 грн. 77 коп. Вказаний розрахунок не збігається з даними зворотнього боку облікової картки (арк. справи 30-31), оскільки в картці про нарахування 3 березня 2007 року пені в розмірі 81 грн. 20 коп. нічого не зазначено, а 27 вересня 2007 року внесений запис про нарахування пені за період з 3 березня 2007 року по 27 вересня 2007 року в розмірі 315 грн. 80 коп., у зв'язку зі сплатою відповідачем платіжним дорученням № 937 від 27 вересня 2007 року (арк. справи 121) податку на землю у розмірі 5407 грн. за серпень 2007 року по строку 28 вересня 2007 року.
За даними розрахунку (арк. справи 27) та зворотнього боку облікової картки (арк. справи 30-31) нарахування пені з земельного податку здійснено:
- 17 жовтня 2007 року за результатами перерозподілу податковим органом сплаченого відповідачем платіжним дорученням № 1123 від 17 жовтня 2007 року податку на землю за вересень 2007 року по строку 30 жовтня 2007 року у розмірі 5407 грн. 13 коп. (арк. справи 121), залишок несплаченої пені склав 569 грн. 27 коп.,
- 19 листопада 2007 року за результатами перерозподілу податковим органом сплаченого відповідачем платіжним дорученням № 1268 від 19 листопада 2007 року податку на землю за жовтень 2007 року по строку 30 листопада 2007 року у розмірі 5407 грн. 13 коп. (арк. справи 120), залишок несплаченої пені склав 787 грн. 38 коп.,
- 28 грудня 2007 року за результатами перерозподілу податковим органом сплаченого відповідачем платіжним дорученням № 1457 від 28 грудня 2007 року податку на землю за листопад 2007 року по строку 30 грудня 2007 року у розмірі 5407 грн. 00 коп. (арк. справи 120), залишок несплаченої пені склав 992 грн. 32 коп.
Як вбачається з наведеного аналізу платіжних доручень, відповідач своєчасно в встановлені законодавством строки та у повному обсязі сплачував земельний податок, а податковий орган перерозподіляючи сплачені суми в погашення податкового боргу штучно створив підстави для нарахування пені. За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому, суми податкових зобов'язань відповідача з земельного податку з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків, та з урахуванням відсутності інших підстав для нарахування пені, визначена податковим органом до примусового стягнення сума пені є недоведеною.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволені позовних вимог Макіївської ОДПІ в повному обсязі.
З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін та відмови в задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-5923/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-5923/08 - залишити без змін.
Повний текст ухвали складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 21 січня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді: /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ М.І.Старосуд