Справа № 22-а-5384/08 р. Головуючий у 1 інстанції Артюх К.В.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
03 грудня 2008 року. м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.
Малиніна В.В.
при секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекціїна постанову Господарського суду Чернiгiвської областi від 31 липня 2007 р. у справі за адміністративним позовом ТОВ «Ніжинтепломережі» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання податкового повідомлення - рішення нечинним, -
Постановою Господарського суду Чернiгiвської областi від 31 липня 2007 р. позов задоволено повністю. Суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем була не правомірно нараховано позивачу податок з прибутку.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав
Відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.05 р. по 31.12.06 р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.04.07 р. № 502/23-32750668.
На підставі акта перевірки, Ніжинською ОДПІ прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від 11.04.07 р. № 0000602301/0, яким TOB „НіжинТеплоМережі" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 837158,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є підприємством паливно - енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» (далі - Закон).
У відповідності до статті 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2006 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює порядок здійснення вищевикладених субвенцій є Постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.06 р. № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1, 2 та 3 Порядку - Цей Порядок визначає механізм перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення, що постачалися населенню, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги (далі - надавачі послуг), або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2006 р., та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», з урахуванням Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000 р. по 1 січня 2005 р. і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів послуг, у межах щомісячних лімітів, встановлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік. Коригування лімітів може провадитися щокварталу на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідними обґрунтуваннями і розрахунками.
Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків (далі - учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено Договір 82/705 від 26.06.06 р. про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.06 р. № 705, відповідно до п.п.2.5 якого Управління житлово - комунального господарства та будівництва Ніжинського виконкому перераховує Позивачу грошові кошти в сумі 3572004,09 грн. в погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення. На виконання умов даного Договору Позивач у 2006 році отримало від Управління ЖКГ Ніжинської міської ради, відповідно до КПК 1301100КЕКВ 1310, суми у вигляді дотацій в сумі 3572004,09 грн., які є компенсацією з різниці в тарифах на теплопостачання для населення за 2001 р. в розмірі 805557,06 грн., за 9 місяців 2002 р. в розмірі 1330871,20 грн., за 2004 р. в розмірі 1435575,83 грн., що підтверджується випискою банку.
У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону - для погашення сум заборгованості, які входять до складу заборгованості, у тому числі заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, та іншими суб'єктами господарської діяльності після підтвердження заборгованості може використовуватися механізм погашення повної суми заборгованості шляхом її часткової оплати кредитору за ціною товару (робіт, послуг), що встановлюється сторонами, на основі укладення відповідного договору. При погашенні платниками податків заборгованості з частковою оплатою її суми сума такої заборгованості не включається до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів.
Тобто суми перераховані Позивачу для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення не включаються до складу валового доходу пілприємства.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №2) - ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до п.п. 4.2.17 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2 - не включаються до складу валового доходу інші надходження, прямо визначені нормами цього Закону.
Так, згідно з абз.1 п. 22.31 ст. 22 Закону № 2 визначено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Тобто позивачем правомірно не відносились спірні суми до складу валового доходу, а тому він не мав сплачувати податок на прибуток з даних сум.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що проведення виїзної позапланової документальної перевірки було здійснено з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Так, відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» - позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Як вбачається з матеріалів справи, позапланова перевірка позивача здійснювалася без рішення суду.
На основі вищевикладеного та враховуючи те, що судом першої інстанції дано належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосувано законодавство, що регулює спірні правовідносини, ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернiгiвської областi від 31 липня 2007 року- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді: