Справа № 22-а-7877/08 Головуючий у І інстанції - Копитова О.С.
Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.
17 грудня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Дурицької О.М., Коротких А.Ю.,
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Укррезерв" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 08 серпня 2007 року, -
У грудні 2006 року Державне підприємство "Укррезерв" звернулося до суду з вказаним позовом.
Постановою Господарського суду м. Києва від 08 серпня 2007 року позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000391502/0 від 14.12.2005 року, № 0000391502/1 від 20.02.2006 року, № 0000391502/2 від 03.05.2006 року, № 0000391502/3 від 19.07.2006 року, № 0000071520/2 від 03.05.2006 року та № 00000113322/3 від 19.07.2006 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства "Укррезерв" за період з 01.10.2003 року по 30.06.2005 року, за наслідками якої складено акт №690/15-2/13677856 від 01.12.2005 року.
Перевіркою, зокрема,було встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме виявлено заниження податку на прибуток за 4-й квартал 2003 року на суму 6810,0 тис. грн. та завищення за 1-й квартал 2004 року на суму 6810,0 тис. грн.
Так, позивачем до складу валових витрат ІV кварталу 2003 року включено витрати у розмірі 22700,0 тис. грн, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За твердженням відповідача, позивачем самостійно виправлено зазначену помилку у І кварталі 2004 року шляхом невключення до складу валових витрат витрат на суму 22700,0 тис. грн. ДП "Укррезерв" суму штрафних санкцій по даному порушенню не нараховувало та не сплачувало.
На підставі акту перевірки від 01.12.2005 року та за наслідками процедури апеляційного узгодження відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 1362000,0 грн. та визначено суму штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 2043 000,0 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність здійснених податковою інспекцією донарахувань податкових зобов'язань, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п. 5.1 ст. 5 згаданого Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищеназваного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підставою для висновку відповідача про завищення позивачем в 4-му кварталі 2003 року валових витрат в розмірі 22700,0 тис. грн. стало включення до складу валових витрат витрат, що не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що з акту перевірки достоменно не вбачається, які саме витрати, по яких господарських операціях, проведених позивачем, та якими саме документами зазначені витрати не підтверджені. Також не зрозуміло, чи не підтверджені зазначені витрати в зв'язку в відсутністю необхідних документів чи в зв'язку з недоліками при їх складанні, або з інших підстав.
Відповідачем при цьому не надано жодних доказів, які саме витрати позивача, зазначені в оборотно-сальдовій відомості за відповідний період, не підтверджені необхідними первинними документами.
Не спростовують зазначених обставин і доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем перевірка проводилась на підставі аналітичних даних бухгалтерського обліку (оборотні відомості по витратним рахункам), реєстрів «Валові доходи» та Валові витрати».
Так, податковою інспекцією вказано на те, що згідно даних бухгалтерського обліку сума валових витрат є меншою, ніж задекларована підприємством, однак аналізу показників, зазначених платником податку, та розбіжностей з даними контролюючого органу не проведено.
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що складенийакт перевірки не містить посилань на конкретні операції та відповідні документи, на підставі дослідження яких зроблено висновок про включення позивачем до складу валових витрат у 4-му кварталі 2003 року витрат у розмірі 22700,0 тис. грн., що не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Крім того, в акті відповідачем не зазначено переліку відсутніх первинних документів та не визначено які саме витрати позивача, віднесені останнім у 4-му кварталі 2003 року до складу валових витрат, не підтверджені первинними документами.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано допустимих та беззаперечних доказів правомірності прийняття оскаржуваних рішень.
Що ж стосується самостійного виправлення позивачем помилок минулих періодів, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідач не довів здійснення таких дій позивачем. Так, позивач уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2003 рік не подавав, оскільки за даними платника податків підприємство у 4-му кварталі 2003 року не завищило валові витрати, а навпаки включило їх у меншому обсязі, тобто податкове зобов'язання є взагалі завищеним.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Доводи СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду м. Києва від 08 серпня 2007 року залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 22 грудня 2008 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 23 грудня 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: