28 березня 2013 року м. Київ К-23465/10
К-23465/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010
у справі № 2-а-41168/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 19.08.2009 №№ 0001581702/0, 0001591702/0.
Висновок судів вмотивований тим, що позивач правомірно включив суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду за податковими накладними, виписаними Приватною фірмою (ПФ) «ТТВ», з огляду на встановлені обставини подальшої реалізації позивачем отриманого за господарськими операціями, за наслідками яких ці податкові накладні виписані, товару та недоведеності факту, що податкові накладні підписані іншою особою, а не директором ПФ «ТТВ», а також факту наявності у позивача у власності чи користуванні автомобілів як пересувних джерел забруднення навколишнього природного середовища, що виключає обов'язок позивача сплачувати відповідний збір.
У касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач не скористалася своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, збору за забруднення навколишнього природного середовища та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 05.08.2009 № 3991/17-02/НОМЕР_1, про порушення позивачем норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 21953, 34 грн. за квітень, травень, червень 2008 року, січень, березень 2009 року внаслідок включення до його складу сум ПДВ за податковими накладними, виписаними від імені ПФ «ТТВ» та підписаними особою, не уповноваженою на здійснення поставок. Крім того, за висновком ДПІ, позивачем порушено норми ст. 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 (далі - Порядок № 303), пункту 9.2 ст. 9 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. N 162/379 (далі - Інструкція № 162/379), а саме: ненадання розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІІ-ІV квартали 2008 року та І квартал 2009 року.
За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2009: № 0001581702/0 про донарахування податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 1190,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції) та № 0001591702/0 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 32930,00 грн. (у тому числі: 21953,34 грн. - основний платіж та 10976,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПФ «ТТВ» (постачальник) укладено договір поставки від 01.04.2008 № 01/04-7, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію (люстри). На підтвердження господарських операцій з придбання люстр позивач надав виписані від імені ПФ «ТТВ» видаткові та податкові накладні на загальну суму 121244,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 20207,37 грн.), квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату готівкових коштів за товар.
Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2009 № 0001591702/0, суди попередніх інстанції виходили з того, що відсутність на дати вчинення операцій з поставки на території України директора ПФ «ТТВ» ОСОБА_3, прізвище та ініціали якої як директора ПФ «ТТВ» зазначені в договорі поставки від 01.04.2008 № 01/04-7, а також в податкових накладних, не є підставою для виключення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, із сум податкового кредиту з огляду на встановлений в судовому процесі факт подальшої реалізації позивачем товару.
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/98-ВР визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом
Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (Порядок № 165), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
У постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування цих правових норм та зазначив, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки. Ця правова позиція Верховного Суду України згідно з приписом частини першої ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами при розгляді справ відповідної категорії.
Висновки судів попередніх інстанцій про правомірне включення позивачам до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними від імені ПФ «ТТВ», не відповідають наведеній правовій позиції Верховного Суду України.
Так, приєднаною до справи копією листа начальника Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи Державної прикордонної служби України від 16.03.2009 засвідчено факт виїзду громадянки ОСОБА_3, зазначеної в реєстраційних та звітних документах як засновник, директор та бухгалтер ПФ «ТТВ», з території України 19.03.2008, яка в подальшому державний кордон України не перетинала (а.с. 42, т. 1). ПФ «ТТВ» за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі як адреса місцезнаходження, відсутнє; в Єдиному державному реєстрі вчинено запис про відсутність підтвердження відомостей щодо цієї юридичної особи (а.с. 44, т.1). У видатковий та більшості податкових накладних, виписаних від імені ПФ «ТТВ», не вказано прізвище особи, яка здійснила поставку.
За очевидності не відповідності даних в зазначених документах податкового та бухгалтерського обліку фактичним обставинам справи висновок судів попередніх інстанцій при оцінці вказаного листа Державної прикордонної служби України як такого, що не повно відтворює дані щодо перебування громадянки ОСОБА_3 на території України, є неправильним з огляду на те, що доказове значення має не стільки факт перебування цієї особи в Україні, як факт здійснення господарської діяльності ПП «ТТВ».
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведенні облікові документи можуть бути складані на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи те, що податкові накладні від імені ТОВ «ТТВ» виписані на адресу позивача із порушенням вимог п. 18 Порядку № 165 та ст. 9 Закону № 996-XIV, оскільки в них або вказано прізвище ОСОБА_3, яка була відсутня на дати їх виписування на території України, або взагалі відсутнє прізвище особи, яка здійснила поставку товару від імені ТОВ «ТТВ», у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних.
Разом з тим, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішення від 19.08.2009 № 0001581702/0.
Відповідно до абзацу 1 ст.44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.
Абзацом 5 цієї статті визначено, що порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок № 303, згідно з пунктом 9 якого платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби: 1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів; 2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів - у разі розміщення відходів; 3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Пунктом 9.2 Інструкції № 162/379 встановлено, що платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання податкових розрахунків органам державної податкової служби згідно з законодавством.
За змістом наведених норм обов'язок складення та подачі податкового розрахунку зі збору за забруднення навколишнього природного середовища покладається на осіб, які здійснюють викиди, скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, тобто на платників цього збору.
З огляду на встановлений у судовому процесі факт відсутності у позивача об'єктів - джерела забруднення навколишнього природного середовища, зокрема транспортних засобів, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність притягнення позивача до відповідальності за неподання податкових розрахунків зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити частково, змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 19.08.2009 № 0001591702/0.
В позові про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 19.08.2009 № 0001581702/0 відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1,70 грн. (одна гривна 70 копійок).
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписМ.І. Костенко
підписН.Є. Маринчак