03 квітня 2013 року м. Київ К-166/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа: ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року,
У жовтні 2008 року ОСОБА_4, пред'явив в суді позов до виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим (далі - Виконком), третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення "Про затвердження рішень міжвідомчих комісій з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначив, що цим рішенням Виконком затвердив рішення міжвідомчої комісії з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань, яким ОСОБА_5 було надано дозвіл на реєстрацію прибудови (кухні та тамбура) до квартири АДРЕСА_1, а також зобов'язано КП "Ялтинське БТІ" провести правову реєстрацію зазначеної прибудови та видати ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на неї.
Вважав, що спірним рішенням порушені його права та законні інтереси як власника квартири № 2-a в цьому ж будинку, оскільки технічний та санітарний стан його квартири внаслідок будівництва погіршився; своєї згоди на зведення прибудови він не надавав. Окрім цього, прибудову до будинку, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, зведено за відсутності дозволу органу охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
Посилаючись на наведені обставини, просив позов задовольнити.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, позов задоволено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_5 послався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.
ОСОБА_4 та Виконком не реалізували своє процесуальне право, як сторони в адміністративній справі, та заперечень на касаційну скаргу не подали.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судами встановлено, і ця обставина не спростована, що згідно з рішенням виконавчого комітету Кримської обласної ради від 19 лютого 1991 року № 39 "Про прийняття на державний облік пам'яток архітектури та затвердження меж локальної охоронної зони центра міста Ялти" будівля по АДРЕСА_2 є пам'яткою архітектури місцевого значення.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", чинної на момент виникнення спірних правовідносин, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Згідно з пунктами 2, 3 Положення про міжвідомчу комісію при Виконкомі, затвердженого рішенням Виконкому № 121 (1) від 26 квітня 2002 року, до компетенції цієї комісії входить внесення пропозицій щодо розробки проектної документації на реконструкцію особистого домоволодіння, переобладнання квартир, зведення прибудов, надбудов та інших споруджень відповідно до узгодженої проектної документації; реєстрації завершеного будівництвом об'єкта; реєстрації самовільних будівель тощо. Такі пропозиції затверджуються рішенням Виконкому.
Для вирішення зазначених питань заінтересована особа зобов'язана подати міжвідомчій комісії пакет документів згідно з переліком, серед яких і висновок комітету охорони культурної спадщини.
Оскільки при прийнятті спірного рішення Виконком не врахував, що будинок № 7-б по вулиці Чехова в місті Ялта, до якого здійснювалася прибудова, належить до пам'яток архітектури місцевого значення і така прибудова здійснена без погодження з комітетом охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, то суди дійшли обґрунтованого висновку про його протиправність.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і суди під час розгляду справи правильно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, то згідно з правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 2201, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити, а постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф.Весельська
В.В.Малинін
О.Ф.Ситников