"08" квітня 2013 р. м. Київ К-59035/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2009
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009
у справі № 2-а-10192/09/0570
за позовом Кредитної спілки "Фаворит"
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
про визнання рішення недійсним, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2009 задоволено позовні вимоги: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000112240/0 від 04.06.2009 про визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 733180,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 366590,00 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 змінено мотивувальну частину постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2009 у справі № 2-а-10192/09/0570 з урахуванням висновків постанови суду апеляційної інстанції. У іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, відповідачем був складений акт №1144/22-011-1/24804789 від 21.05.2009, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.11.4, 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму доходів з інших джерел, що підлягають оподаткуванню, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 773180,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 04.06.2009 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000112240/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 733180,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 366590,00 грн., всього на суму 1 099 770,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що плата за ведення кредитної справи є платою за використання кредитних коштів, оскільки вона безпосередньо пов'язана з користуванням цими коштами за договором позики. З огляду на зазначене, вона підпадає під визначення процентів у розумінні пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підпунктом 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 наведеного Закону, проценти віднесені до пасивних доходів, які звільнені від оподаткування при їх отриманні кредитними спілками.
Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, однак, змінила її мотивувальну частину, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно положення про надання кредитів членами Кредитної спілки «Фаворит», яка затверджена рішенням спостережної ради Кредитної спілки «Фаворит» від 10.11.2005, плата у розмірі 2% суми кредиту стягується окремо за ведення кредитної справи. Вона не залежить від залишку неповернутої суми та справляється поряд з процентами за користування кредитом. Враховуючи, що ведення кредитної справи є неможливим без отримання кредиту, колегія суддів дійшла висновку, що відповідні доходи отримані внаслідок здійснення операцій з активами. Доходи від здійснення операцій з активами, згідно з п.7.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звільнені від оподаткування, що спростовує протилежні висновки відповідача. Також, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що сам факт отримання грошових коштів від боржників не може свідчити про отримання доходу, оскільки таке надходження коштів має своїм наслідком виникнення зобов'язання з їх перерахування новим кредиторам. Отже, наведене спростовує висновки відповідача щодо виникнення оподатковуваного доходу у позивача.
Однак, рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 69, 159 КАС України.
Відповідно до абзацу «в» підпункту 7.11.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми зазначеної статті застосовуються до неприбуткових установ і організацій, до яких віднесені кредитні спілки.
Доходи цих неприбуткових організацій звільняються від оподаткування у випадку, якщо вони отримані у вигляді, надходжень, що перелічені у підпункті 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Зокрема, від оподаткування звільнені доходи від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.
Так, відповідач зазначає, що доходи від послуг по веденню кредитних справ не звільняються від оподаткування податком на прибуток, оскільки не передбачені підпункту 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 наведеного Закону.
Плата за ведення кредитних справ не відповідає визначенню процентів, яке передбачене абз. 1 пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому, відповідач вважає отримані, як така плата, кошти комісійними доходами, які підлягають оподаткуванню як доходи з інших джерел.
Інша частина податкових зобов'язань визначена відповідачем, у зв'язку з тим, що грошові кошти, які внесені фізичними особами у погашення зобов'язань за укладеними з позивачем кредитними договорами, не є доходами, які звільнені від оподаткування підпункту 7.11.4 пункту 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ці кошти були сплачені на виконання кредитних договорів, майнові вимоги за якими перейшли від позивача до інших осіб.
Так, матеріали справи свідчать про укладання між КС "Фаворит" - "Позичальник" та ТОВ "Забудова - Центр" - "Позикодавець" договорів позики на загальну суму 139 000 000,00 грн. Між вищезазначеними підприємствами під договори позики були укладені договори застави майнових прав, в яких предметом застави виступають майнові права вимоги грошових коштів (кредитні угоди, укладені між КС "Фаворит" та фізичними особами, які є членами КС „Фаворит") позики на загальну суму 139 000 000,00 грн. У зазначені дати позики не були повернені.
Пізніше, між ТОВ "Забудова - Центр" - (первісний кредитор) та ТОВ "Комерційним банком "Дельта" - (новий кредитор) в липні 2006 року було укладено ряд договорів відступлення майнових прав (вимоги грошових коштів, згідно яких кредитний портфель КС "Фаворит" на загальну суму 139 000 000,00 грн. перейшов до ТОВ «Комерційний банк "Дельта".
Також, між позивачем (довіритель) та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» (повірений) було укладено договір доручення від 27.12.2007 №08-Д, згідно якого повірений зобов'язується за винагороду довірителя надати послуги по повернення простроченої (проблемної) заборгованості позичальників КС «Фаворит» та договір застави майнових прав від 27.12.2007 №08-3 для забезпечення повного виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору-доручення.
Станом на дату укладання договорів доручення від 27.12.2007 та застави майнових прав від 27.12.2007, КС «Фаворит» знаходилась у стадії ліквідації.
Оскільки позивачем не було здійснено своєчасну та повну оплату послуг повіреного - ТОВ «Кредит Колекшн Груп» по договору-доручення від 27.12.2007, ТОВ «Кредит Колекшн Груп» як заставодержатель придбало право на звернення про стягнення предмету застави 01.05.2008 відповідно до акта приймання-передачі заставного активу до договору застави майнових прав №08-3 від 27.12.2007.
Таким чином, як стверджує відповідач, кошти, які надходять до каси та на поточні рахунки позивача від членів кредитної спілки по погашенню кредитів, які передані у власність ТОВ «Комерційний банк "Дельта" та ТОВ «Кредит Колекшн Груп», є іншими доходами і повинні оподатковуватися згідно з пп. 7.11.9 п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому зазначено, що у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.
Крім того, відповідно до пп. 7.11.11 п.7.11 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідно виду або зараховані до доходу бюджету.
Оскільки події щодо передачі кредитного портфелю від позивача до ТОВ «Кредит Колекшн Груп» відбувалися під час ліквідації кредитної спілки, податковий орган стверджує, що укладання даних договорів відбувається умисно, з метою ухилення від сплати податків та запобігання випадку передання активів іншій неприбутковій організації або до доходу бюджету.
При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2009 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль