"11" березня 2013 р. м. Київ К-17497/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Краматорську
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010
у справі №2-а-14058/08/0570
за позовом Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех»
до Державної податкової інспекції у м.Краматорську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2008 позов задоволено. Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську від 03.06.2008 №0000892302/0/27742, від 09.07.2008 №0000892302/1/43388, якими МВВП «Протех» визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 293521,80 грн., у т.ч. за основним платежем 196584 грн., за штрафними санкціями 96937,80 грн. Стягнуто з держбюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору 3,40 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2008 скасовано. Позов задоволено частково. Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську від 03.06.2008 №0000892302/0/2742, від 09.07.2008 №0000892302/1/43388 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 183509 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 90400,30 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь позивача витрати за проведення судової експертизи в сумі 8500 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2006 по 31.12.2007, за наслідками якої складено акт 904/23-2-13540086 від 26.05.2008.
За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення загальної суми валових витрат за 2006 рік на суму 355798 грн., за 2007 рік на суму 107635 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892302/0/27742 від 03.06.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 293521,80 грн., у т.ч. основний платіж - 196584 грн. та штрафні (фінансові) санкції 96937,80 грн.
За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення з відповідним індексом, яким доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Зі змісту норми пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення понесених витрат до складу валових витрат Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить.
Відповідно до п.11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем з метою дотримання вказаної вимоги законодавства щодо підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат витрати на доставку паливно-мастильних матеріалів власним автотранспортом було надано відповідні первинні документи, зокрема, акти списання паливно-мастильних матеріалів на власні потреби, накопичувальні відомості даних подорожніх листів, подорожні листи, що виключає підстави для визначення йому податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за даними операціями.
Не спростовують такого висновку і доводи відповідача про необхідність підтвердження понесених витрат ще й товарно-транспортними накладними, оскільки за умови надання платником податку інших документів, передбачених пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого Закону, товарно-транспортна накладна не є визначальною підставою для віднесення витрат пов'язаних з перевезенням товарно-матеріальних цінностей власним транспортом до складу валових.
Щодо завищення позивачем валових витрат за 2006 рік на суму 54997 грн. внаслідок віднесення до їх складу видатків, пов'язаних з ремонтом асфальтобетонного покриття, то судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що зазначене порушення знайшло своє підтвердження.
Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів згідно пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 цього Закону слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Амортизації підлягають витрати, зокрема, на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону).
З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції що, оскільки витрати на ремонт основних фондів, у разі підтвердження їх відповідними первинними документами, підлягають амортизації, позивачем помилково віднесено здійснені витрати до складу валових, у зв'язку з чим відповідачем правомірно донараховано податкове зобов'язання за спірним податковим повідомленням рішенням в цій частині.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук