"08" квітня 2013 р. м. Київ К-28592/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
при секретарі - Струсевич Д.С.,
за участю представників:
позивача - Чернова Ю.П.,
відповідача - Звичайна Г.М.,
прокуратури - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"
на постанову Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009
у справі № 5/9/08-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,
за участю прокуратури Запорізької області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.05.2007 №0000450802/0 та від 04.10.2007 №0000460802/2.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009, залишивши в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Також, позивачем були надані доповнення до касаційної скарги, з яких вбачається, що на підставі рішення загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", було змінено тип підприємства на публічне акціонерне товариство.
Згідно зі ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну Відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор".
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету узгоджених сум податку на додану вартість за період з 01.11.2006 по 31.01.2007, складено акт № 178/08-02/00213428 від 04.05.2007, в якому зафіксовано порушення позивачем абзацу 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставно включено до складу податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за листопад 2006 року суму ПДВ за податковими векселями в розмірі 1 375 222,46 грн. та за грудень 2006 року суму ПДВ за податковими векселями в розмірі 2 233 868,92 грн., у зв'язку з тим, що на дату поставки вказаних податкових векселів органу митного контролю у позивача відсутня сума бюджетного відшкодування ПДВ, підтверджена податковим органом.
Також, позивачем до складу податкового кредиту (рядок 12.2) податкової декларації за грудень 2006 року включено суму ПДВ за податковими векселями на загальну суму 1 374 363,00 грн. та податкової декларації за січень 2007 року - 2 233 869,00 грн., які погашені в порушення абзацу 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, включені до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за листопад та грудень 2006 року, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2006 року на загальну суму 1 374 363,00 грн. та за січень 2007 року на 2 233 869,00 грн.
Наведене порушення, як зазначено в акті перевірки, призвело до:
- заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (від'ємне значення суми рядків 18 і 19) за листопад 2006 року на 1 375 222,00 грн.;
- завищення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27), з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 - рядок 23, позитивне значення) за грудень 2006 року на 2 096 454,00 грн.;
- заниження суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25) за грудень 2006 року на суму 138 274,00 грн.;
- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27), з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 - рядок 23, позитивне значення) за січень 2007 року на 2159696,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка обліковувалась в особовому рахунку позивача на дату поставки податкового векселя органу митного контролю. Сам лише факт обліку в особовому рахунку суми переплати з податку не може бути доказом того, що це є підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування, оскільки податковий орган зобов'язаний вносити до особового рахунку суми податкових зобов'язань та кредиту, заявлених платником податку у податкових деклараціях без здійснення їх перевірки під час прийняття податкових декларацій.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.
Відповідно до абз. 1 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку при імпорті товарів на митну територію Украї ни, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати ор ганам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки ор гану митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного ко нтролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу держав ної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.
Абзацом 7 пункту 11.5 статті 11 вказаного Закону передбачено, що якщо платник податку на дату поставки податкового векселя митним органам має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому векселю, такий платник податку має право вклю чити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка митному органу. При цьому, податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податко вому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Отже, аналізуючи наведені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за наявності підтвердженої належної платнику суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому векселю, сума ПДВ по векселю вклю чається платником податків до складу податкового зобов'язання того звітного пе ріоду, в якому векселі поставлені органу митного контролю і вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (подат ковому) періоді.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем в період з 13 листопада по 22 грудня 2006 року, на підставі п.11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», при імпорті товарів на митну територію України були надані органам митного контролю податкові векселі на загальну суму 3 609 091,38 грн., в тому числі за листопад на суму 1 375 222,46 грн. та за грудень на суму 2 233 868,92 грн.
Згідно довідок № 216/08-02/00213428 від 11.12.2006 та № 247/08-02/00213428 від 29.12.2006, складених працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, до моменту подачі податкових декларацій позивач мав підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 375 233,00 грн. за вересень 2006 року (тобто на 01.10.2006) та 2 459 920 грн. за жовтень 2006 року (тобто на 01.11.2006).
Таким чином, на дату поставки податкових векселів в сумі 1 375 222,46 грн. у листопаді 2006 року та в сумі 2 233 868,92 грн. у грудні 2006 року, позивач мав підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка більша, ніж сума зобов'язань по зазначеним векселям. Крім того, згідно акта звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.10.2006, сума переплати позивача з податку на додану вартість складала 1 875 894,00 грн., а станом на 30.11.2006 - 4 520 906,00 грн., що також підтверджує необхідну суму бюджетного відшкодування на дату поставки податкових векселів.
Оскільки довідки складені до завершення встановленого законом строку подачі податкової звітності за відповідні податкові періоди та з урахуванням вище викла дених вимог чинного законодавства України, усі перелічені вище векселі вважа ються погашеними сумами належного позивачу бюджетного відшкодування ПДВ.
Доводи податкового органу про те, що погашені грошовими коштами в лютому та березні 2007 року, підприємством вдруге включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2007 р. у сумі 318 476,30 грн. та декларації за березень 2007 р. у сумі 3 290 615,08 грн., судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки ці обста вини не були предметом дослідження при перевірці 04.05.2007, в акті перевірки досліджувались питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бю джету узгоджених сум податку на додану вартість за період з 01.11.2006 по 31.01.2007.
Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008.
Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Здійснити заміну Відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор".
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 скасувати, а постанову Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль