09 квітня 2013 року м. Київ К-10446/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Штульман І.В. (доповідач),
Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України у Франківському районі міста Львова про нарахування та виплату соціальної грошової допомоги дітям війни, за касаційною скаргою УПФ України у Франківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2010 року, -
ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до УПФ України у Франківському районі міста Львова про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивував тим, що він відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна допомога йому не виплачувалась, просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених його прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007р. по 30.09.2008р. і зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2007-2008 роки в розмірі 2313,50грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2008р. позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України у Франківському районі міста Львова провести нарахування та виплату позивачеві недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за періоди з 09 липня по грудень 2007 року та з 22 травня по вересень 2008 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у сумі 1101,70грн. В решті позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2008р. залишено без змін, уточнивши резолютивну частину постанови, а саме виклавши її в такій редакції: «Зобов'язати УПФ України у Франківському районі міста Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 30.09.2008р., з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, виключивши посилання на конкретний розмір суми, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачеві».
У касаційній скарзі УПФ України у Франківському районі міста Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, а тому відповідач з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. і з 22.05.2008р. повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції безпідставно обрав такий спосіб захисту порушених прав позивача, як стягнення з УПФ України у Франківському районі міста Львова доплати до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої доплати.
Суд апеляційної інстанції в резолютивній частині ухвали від 14.01.2010р. вірно вказав на те, що зазначене підвищення до пенсії повинно нараховуватися та виплачуватися відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і виплачених сум, зазначивши про виключення суми доплати до пенсії, яку суд першої інстанції зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві.
Однак встановивши, що рішення суду першої інстанції постановлено із порушенням норм права, апеляційний суд не застосував наслідки розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, які передбачені ст.201 КАС України, а постановив ухвалу про залишення без змін постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2008р., уточнивши її резолютивну частину.
Суд першої інстанції, як і апеляційний суд, не врахували те, що з огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України у Франківському районі міста Львова.
Крім того, необхідно звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, не беруться до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсію за віком.
Згідно п.4 ч.1 ст.223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст.41, 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова - задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2010 року - скасувати.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року - змінити. Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції: «Позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: Штульман І.В.
Заїка М.М.
Стародуб О.П.