13 березня 2013 року м. Київ К-24333/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про перерахунок пенсії,
У січні 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому зазначала, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просила зобов'язати провести перерахунок вказаної доплати до пенсії, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 440 грн. з 09 липня 2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року, позов задоволено частково: зобов'язано провести перерахунок доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
У касаційній скарзі відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на неправильне застосування судами статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та на те, що не враховані положення постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року №836.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області як непрацюючий пенсіонер.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» місто Біла Церква Київської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Частково задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача щодо розміру доплати до пенсії порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на одну мінімальну заробітну плату.
Відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії виступав розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при визначенні розміру доплати до пенсії позивачу застосуванню підлягають норми Закону України, а не постанова Кабінету Міністрів України.
Відповідач повинен провести нарахування та виплату доплати до пенсії позивачу, виходячи з її розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 та пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що з дня прийняття рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, розмір доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, встановленої частиною другою статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідав розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, встановлений статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Вихідним критерієм підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, визначено мінімальну заробітну плату, розмір якої на 2000 - 2003 роки визначався законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2004- 2007 роки законами України про державний бюджет на відповідні роки.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо доплат за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі мінімальної заробітної плати 440 грн. щомісячно, не врахував, що відповідно до положень статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати протягом 2007 року змінювався, зокрема, з 1 жовтня 2007 року цей розмір становив 460 грн.
Визначаючи розмір зазначеної доплати у сумі 440 грн., суд таким чином позбавив позивача права на підвищення цієї доплати у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати.
Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року скасувати.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2008 року змінити: абзац 2 резолютивної частини постанови після слів «мінімальної заробітної плати» доповнити словами «визначеної Законом України про Державний бюджет України на відповідний період». Слова та цифри «з розрахунку 440 грн.» виключити.
У решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 213 березня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін М.Г.Кобилянський В.В. Юрченко