"02" квітня 2013 р. м. Київ К-1926/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
при секретарі Сперкач Т.В.,
за участю представника відповідача Білого В.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області про поновлення на службі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області про поновлення на службі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової адміністрації в Тернопільській області щодо звільнення зі служби в органах податкової міліції ОСОБА_3 Стягнуто з Державної податкової адміністрації в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 липня 2007 року по 07 березня 2008 року у розмірі 15 314,88 грн та 2100 грн судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції на посаді старшого оперуповноваженого оперативного відділення відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області.
Згідно рапорту від 12 липня 2007 року, поданого на ім'я голови Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, ОСОБА_3 просив звільнити його з органів податкової міліції 12 липня 2007 року за власним бажанням.
Наказом Державної податкової адміністрації в Тернопільській області від 12 липня 2007 року №198-о позивача звільнено із займаної посади та органів податкової міліції в запас за пунктом 64 «ж» ( за висланим бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі- Положення).
Так, підпунктом «ж» пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно з пунктом 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Таким чином, до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.
У рапорті від 12 липня 2007 року вказано дату, з якої виявлено бажання звільнитися- 12 липня 2007 року.
Разом з цим позивач вказував, що при написанні рапорту про звільнення він не зазначав ні дати написання рапорту, ні дати звільнення. Наміру звільнятися у нього не було, а рапорт написано під тиском керівництва.
Як встановлено судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору, згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 18 січня 2008 року №3212 рукописні записи дати звільнення та дати складання рапорту, поданого від імені ОСОБА_3 на ім'я голови Державної податкової адміністрації в Тернопільській області, виконане не ОСОБА_3, а іншою особою.
Судам також встановлено, що після закінчення лікарняного, на якому позивач перебував з 12 липня 2007 року по 17 липня 2007 року, він 23 липня 2007 року подав на ім'я голови Державної податкової адміністрації в Тернопільській області рапорт з вимогою вважати поданий раніше рапорт про звільнення недійсним.
Крім цього, в рапорті від 12 липня 2007 року не зазначено причин звільнення, в той час як за змістом підпункту «ж» пункту 64 Положення звільнення за власним бажанням може бути при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідачем не було доведено правомірності оскаржуваних позивачем дій при його звільненні з органів податкової міліції.
За таких обставин, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивач фактично не мав наміру звільнятися з органів податкової міліції і звільнення за наказом від 12 липня 2007 року №198-о є незаконним.
Відповідно до пункту 24 Положення визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, як за один рік.
Поряд з цим судами встановлено, що наказом Державної податкової адміністрації в Тернопільській області від 07 березня 2008 року №78-о скасовано наказ від 12 липня 2007 року №198-о та поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого оперативного відділення відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області.
Відтак, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог і обґрунтовано визнано протиправними дії відповідача щодо звільнення позивача зі служби та стягнуто на користь останнього грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12 липня 2007 року по 07 березня 2008 року.
За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області про поновлення на службі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній