"06" березня 2013 р. м. Київ К-9878/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. -головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
секретар судового засідання Кухар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа управління Служби безпеки України в Київській області про перерахунок пенсії,
У серпні 2007 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом та зазначав, що у грудні 2006 року йому призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У зв'язку з порушенням права на належне пенсійне забезпечення, просив зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до положень частини 3 статті 43 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців».
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року, позов задоволено: зобов'язано провести перерахунок призначеної пенсії з 27 грудня 2006 року відповідно до вимог чинного законодавства України та положень статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, позивач просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звільнено з військової служби у грудні 2006 року й призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вимог статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до якої до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що при вирішенні даного спору слід керуватися положеннями статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки при призначенні пенсії військовослужбовцям повинні враховуються всі види їх грошового забезпечення, що є основним принципом реалізації права даної категорії громадян та пенсійне забезпечення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 30 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»зупинено на 2006 рік, а частинами першою та другою статті 40 цього Закону установлено інший порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям.
Отже, на початку 2006 року існувало дві законодавчі норми щодо обчислення розміру пенсій при їх призначенні колу осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Одна з цих норм містилася у спеціальному законі, а інша -в законі про Державний бюджет України.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.
Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка набрала чинності 29 квітня 2006 року, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначених осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»не містять застережень щодо зупинення дії статті 1-1 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами, зокрема і частини дванадцятої статті 43, законодавець відтермінував.
Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності з 29 квітня 2006 року Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»втратили чинність.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення та необхідність при призначенні пенсії керуватися положеннями статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»є правильним.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/