"20" лютого 2013 р. м. Київ К-26026/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою адміністративно-господарське управління Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до адміністративно-господарського управління Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно та продовольче забезпечення,
У серпні 2007 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що у липні 2007 року його звільнено з військової служби, проте не було сплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно та продовольче забезпечення.
Просив стягнути грошову компенсацію замість речового та продовольчого забезпечення з березня 2000 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто грошову компенсацію за речове майно в сумі 2 865,16 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністра оборони України від 21 червня 2007 року № 576 ОСОБА_4 звільнений зі служби за підпунктом «в»пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу й відповідно до довідки отримання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, від 05 липня 2007 року № 870 позивачу нарахована компенсація за неотримане речове майно в сумі 2 865,16 грн.
Листом начальника адміністративно-господарського управління Генерального штабу Збройних Сил України від 04 липня 2007 року ОСОБА_4 повідомлено, що відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» виплата грошової компенсації за неотримане речове майно та продовольче забезпечення з 11 березня 2000 року не проводиться.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що при звільненні з військової служби позивач має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно та продовольче забезпечення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсація замість речового майна встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято:
- постанову від 12 березня 1996 року №316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ»;
- постанову від 22 липня 1998 року №1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час».
Дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
Тобто грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (пункт 1). Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 2).
Закон набув чинності з 01 січня 2007 року.
Проте пунктом 59 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилалися на положення пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, відповідно до якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи.
Проте таке посилання є помилковим, оскільки цією постановою визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено їх право на отримання грошової компенсації за неодержане речове майно.
На час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами не було передбачено грошову компенсацію за речове майно військовослужбовцям Збройних Сил та інших військових формувань.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог щодо стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.
Керуючись статтями 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу адміністративно-господарське управління Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позові.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/