22 січня 2013 року м. Київ К-24970/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Димитровської міської ради Донецької області про стягнення матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 27 січня 2010 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року,
У червні 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що в період з 12 червня 1996 по 14 червня 2002 роки працювала на посаді директора Димитровського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, 23 серпня 2006 року була звільнена у зв'язку із ліквідацією центру.
6 березня 2007 року вона звернулася до відповідача та просила надати довідку про заробітну плату за відповідний період для подання до центру зайнятості.
Відповідач безпідставно довідку не надав, що позбавило її з 1 січня 2007 року отримати допомогу по безробіттю, тому такою бездіяльністю заподіяна матеріальна шкода в розмірі неотриманої допомоги по безробіттю, а також моральна шкода.
Посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просила про стягнення шкоди.
Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 27 січня 2010 року, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року закрито провадження в адміністративній справі.
У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Закриваючи провадження в адміністративній справі суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що спір не підлягає розгляду за правилами цього судочинства.
Суди до спірних правовідносин правильно застосували положення статей 2, 4, 3, 6, 17, 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення понять, відповідно до приписів частини першої пунктів 1, 6, 7 якої:
справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Виходячи зі змісту наведених норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції у випадку, якщо він виник із публічно-правових відносин, за участю суб'єкта владних повноважень, який у цих відносинах здійснює надані йому владні управлінські функції.
Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини торкаються питання відшкодування шкоди.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Суди дійшли правильного висновку, що спір у даній справі не відноситься до публічно-правового і такий не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Рішення судів першої і апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 Відхилити, а ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 27 січня 2010 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.