09 квітня 2013 року м. Київ К-6979/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Штульман І.В. (доповідач),
Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Деснянському районі міста Чернігова про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, за касаційною скаргою УПФ України в Деснянському районі міста Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, -
встановив:
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до УПФ України в Деснянському районі міста Чернігова про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивував тим, що він відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна допомога йому не виплачувалась, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2007 роки.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України в Деснянському районі міста Чернігова провести позивачеві перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 17.11.2007р. по 31.12.2007р. та забезпечити її виплату. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010р. абзац другий постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. змінено, викладено такий в наступній редакції: «Зобов'язати УПФ України в Деснянському районі міста Чернігова провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 17.11.2007р. по 28.12.2007р. та забезпечити її виплату». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі УПФ України в Деснянському районі міста Чернігова, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.1 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей Закон набрав чинності з 01.01.2006р.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України №3367-IV від 19.01.2006р. до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесені зміни, відповідно до яких п.17 ст.77 виключено, а ст.110 викладена в такій редакції: «установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006р., а ст.6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
Оскільки до 19.01.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням 09.07.2007р. Конституційним Судом України рішення №6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню, а тому відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007р., і до 31.12.2007р., оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» діяв до указаної дати.
Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
За приписами ч.2 ст.99 КАС України (у редакції чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., але враховуючи те, що він звернувся до суду за захистом порушених його прав 17.11.2008р. та не довів поважності причин пропуску ним строку для звернення до суду, то відповідно до приписів ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, на застосуванні яких наполягав відповідач, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачеві у вимогах про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 16.11.2007р. включно.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку, що Чернігівський окружний адміністративний суд помилково встановив, що перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачеві слід здійснювати по 31.12.2007р., та обмежив кінцевий строк перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачеві 28.12.2007р., тобто, допустив помилку в застосуванні норм права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати ОСОБА_4 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 рік.
Суд апеляційної інстанції обмежуючи кінцевий строк перерахунку та виплати позивачеві пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходив з того, що зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було внесено саме 28.12.2007р., але не врахував, що бюджетний рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня. Тобто, в будь-якому випадку пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» починав діяти з початку бюджетного року, тобто з 01.01.2008р.
При цьому апеляційний суд не звернув уваги, що вирішуючи спір суд першої інстанції не врахував те, що з огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, поза увагою судів попередніх інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в Деснянському районі міста Чернігова.
Крім того, необхідно звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, не беруться до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Згідно п.4 ч.1 ст.223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст.41, 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова - задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року - скасувати.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року - змінити. Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції: «Позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 17 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати за період з 17 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: Штульман І.В.
Заїка М.М.
Стародуб О.П.