"21" березня 2013 р. справа № 2а-5339/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.
за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації
на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 25 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, -
встановив:
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, в якому просив суд стягнути з відповідачів солідарно не доплачену суму щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік.
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 25 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 за 2011 рік щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у частині задоволених вимог, Головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що головним розпорядником коштів за програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Міністерство праці та соціальної політики України, Управління в свою чергу не розраховує розміри щорічної разової грошової допомоги та щорічної допомоги на оздоровлення, а лише здійснює відповідні виплати, відповідно до бюджетних програм. Просили розглядати справу за їх відсутності.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не подавав, постанову суду першої інстанції не оскаржував.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення (а.с.4) та відповідно до ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Відповідачем щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня позивачу, як учаснику бойових дій у квітні 2011 року було виплачено у розмірі 460,00 грн. (а.с.5).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому обов'язок по нарахуванню та виплаті вказаної допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", покладено на відповідний орган праці та соціального захисту населення.
Право позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки таке право декларовано державою, то, відповідно, держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).
Оскільки у 2011 році виплата була проведена позивачу в меншому розмірі, ніж встановлено законом, а змін до ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не вносилось, обмежень для застосування цієї статті законодавчо не встановлено, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на отримання недоплаченої суми щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком згідно ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", з урахуванням раніше виплаченої суми.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок та зводяться до намагань обґрунтувати порушення прав позивача відсутністю належних коштів для виконання вимог Закону України, що не може бути прийнято до уваги, оскільки правові висновки та обґрунтування недопустимості порушень з боку уряду чи парламенту держави при розробці та затверджені щорічного бюджету в частині соціальних гарантій та виплат мають преюдиціальне значення як для судів, так і службовців, установ, підприємств та державних органів.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198 ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 25 листопада 2011 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: В.В. Мельник