"26" серпня 2011 р. справа № 2а-158/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Суховарова А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська
на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2011 року
у справі № 2а-158/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (далі - Управління) задоволено частково, визнано протиправними дії Управління щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.07.2010 року по 01.02.2011 року; зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 04.07.2010 року по 01.02.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням раніше проведених виплат у вказаний період; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон №2195-ІV) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с.16).
Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (із змінами, внесеними 19.12.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена п.12 статті 71 і ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо призупинення дії положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним нормативним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу у 2008 році.
Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплати у розмірах, передбачених Законом.
Відповідач повинен був здійснювати виплату доплати до пенсії позивачу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року та з 01.01.2010 року оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2009 та 2010 роках не була призупинена.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач звернувся з позовом до суду 04.01.2011 року (а.с.1) та не довів, що пропустив строк звернення з адміністративним позовом до суду з поважних причин, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку, тобто з 04.07.2010 року.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги за період з 04.07.2010 року по 01.02.2011 року.
Встановлено, що Управління за період з 04.07.2010 року по 01.02.2011 року відповідне підвищення пенсії позивачу як «дитині війни»не здійснило.
Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку зазначеного підвищення пенсії та відповідного фінансування не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок по нарахуванню та виплати пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачу за 2010 рік та не оспорював виплачені ним позивачу за цей період суми, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду -без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська -залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2011 року у справі № 2а-158/11 -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає згідно ч.10 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: А.В. Суховаров