Справа № 2-5898/11
іменем України
04 грудня 2012 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді -Тішко Д.А., при секретарі -Стрельцові М.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири, -
встановив:
В листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири, в якому просила стягнути з відповідачки на її користь матеріальну шкоду в сумі 14863 грн., завдану залиттям квартири, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що їй належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. З вини відповідача, яка проживає поверхом вище в квартирі НОМЕР_1, 18 жовтня 2011 року відбулось залиття квартири позивача, внаслідок якого було зіпсовано стелю.
У судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог.
Відповідач та її представник позов не визнали у повному обсязі, підтвердила, що залиття дійсно було, однак її вини в цьому немає, оскільки залиття сталося через недбале відношення до своїх обов'язків працівників ЖЕК «Забота», які проводили налагодження роботи системи опалення. (а.с. 46,47)
Вислухавши пояснення позивачки, відповідачки та показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, позивачка є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування квартири від 03 липня 2003 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01 вересня 2003 року (а.с. 21,22)
З акту про залиття №М-44 від 19 жовтня 2011 року, що був складений комісією ТОВ ЖЕК «Забота» слідує, що відбулось залиття квартири позивачки, а саме кухні-столової. В якості причини залиття зазначено халатне відношення мешканців квартири НОМЕР_1 ОСОБА_4 при травленні повітря з системи опалення. (а.с. 20).
На підставі вказаного акту ліцензованою організацією Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області було здійснений розрахунок та складено кошторис відновлювального ремонту квартири НОМЕР_2 після заливу, вартість якого визначена в сумі 14 063 грн. (а.с. 8-19).
ОСОБА_3 оплатила вартість робіт зі складання кошторису в сумі 800 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 6а).
Згідно з ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 23, 321, 322, 1166, 1167, 1192 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, право якої порушено, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відшкодування пошкодженої речі. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статями 177, 179 ЖК України передбачений обов'язок громадян дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 (з наступними змінами).
Пунктом 7 даних Правил передбачено, що власник квартири серед іншого зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян.
Згідно положень ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди.
Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Судом встановлено, що факт залиття квартири, яка належить позивача, мав місце 18 жовтня 2011 року. Зазначений факт не оспорюється сторонами, як і те, що залив стався саме з квартири відповідача.
19 жовтня 2011 року трьома працівниками ТОВ ЖЕК «Забота» за участю слюсаря - сантехніка ОСОБА_9 дільниці був складений акт про залиття квартири позивачки, де причиною залиття вказані дії відповідача.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили факт залиття квартири позивача, при цьому не змогли пояснити суду обгрунтовані причини його виникнення. (а.с. 43-45)
Пояснення відповідача про те що, у заливі вона не винувата жодними належними та допустимими засобами перед судом не доведені та не можуть беззаперечно свідчити, що це залиття відбулось не з її вини та не внаслідок її недбалого ставлення до системи опалення. Вина працівників ТОВ ЖЕК «Забота»у створенні аварійної ситуації жодним доказом не підтверджена. З відповідною заявою -претензією відповідач до ТОВ ЖЕК «Забота» звернулася лише 12 червня 2012 року після того, як їй стало відомо про наявність позову ОСОБА_3 (а.с. 48,49) Проте, з відповідними позовними вимогами до ТОВ ЖЕК «Забота» відповідач до суду не зверталася.
Згідно ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілим, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14063 грн., що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3
Також підлягають стягнення на користь позивачки з відповідачки витрати щодо складення РТПП Миколаївської області кошторису відновлювального ремонту квартири у сумі 800 грн., оскільки його складення було необхідно для визначення реальної вартості ремонтно-відновлювальних робіт.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 1167 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок залиття квартири ОСОБА_3 з вини ОСОБА_4 їй заподіяна моральна шкода. Позивачка перенесла моральні страждання, що позбавило її нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.
Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи ст.1 Протоколу Конвенції про захист прав людини та і основоположних свобод, яка захищає право власності та роз'яснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких позивачка зазнала у зв'язку з порушенням її права власності з боку відповідача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на її користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнуто з відповідача 500 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України у випадку задоволення позову частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 14 863 грн. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди, а також 223 грн. 10 коп. судових витрат.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.А. Тішко