01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.02.2009 № 2/400
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2009
у справі № 2/400
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк"
до ЗАТ "Догмат Україна"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 32915,38 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2009р. у справі № 2/400 в задоволенні позовних вимог ТОВ фірми «ПРАНК» до ЗАТ «Догмат Україна» про стягнення 32 915,38 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу XII Господарського процесуального кодексу України, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, 22.06.2007р. між сторонами укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивач передав в тимчасове платне користування відповідачу не житлові приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 41, загальною площею 3 кв. м, а відповідач отримав зазначене приміщення в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 22.06.2007р., та зобов'язався своєчасно вносити плату за користування орендованим приміщенням.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 4.1 Договору встановлено розмір щомісячної орендної плати за орендовані не житлові приміщення, що складає 505,00 грн. за 1 кв. м в місяць з урахуванням НДС - на загальну суму 1 515,00 грн.
01.11.2007р. позивач листом вих. № 490/07-юр повідомив відповідача про підвищення орендної плати до 1 515, 00 грн. за 1 кв. м в місяць з урахуванням НДС, починаючи з 01.12.2007р. Разом з тим позивачем була направлена на адресу відповідача додаткова угода від 01.11.2007р.
Однак, відповідач відповіді на лист не надав, додаткову угоду не підписав, орендну плату в розмірі, встановленому додатковою угодою 1 515,00 грн. за 1 кв. м в місяць з урахуванням НДС, всього - 4 545,00 грн. не сплачував.
Відмовляючи у задоволені позову, господарський суд виходив з того, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, оскільки відповідачем не надана згода на збільшення розміру орендних платежів, й продовження використовування відповідачем приміщенням не є фактичним погодженням на зміну розміру оплати, додаткова угода не підписана, тому стягнення заборгованості згідно нових тарифів та штрафних санкцій необґрунтоване.
Заперечуючи проти рішення, позивач наполягає на тому, що відповідач повинен був надати відповідь на лист з пропозицією про збільшення орендних платежів, його мовчання згідно зробленої пропозиції фактично підтверджує його погодження з нової ціною, оскільки продовжував використовувати приміщення, таким чином рішення про відмову у задоволенні позову безпідставне.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до п.2.1.5 договору оренди, позивач має право на зміну орендної плати з відповідним повідомленням орендаря у строк не пізніше ніж за 20 днів до припустимої зміни орендної плати.
Місцевим судом не враховано що даний пункт зобов'язує відповідача на обов'язкове повідомлення позивача про згоду або ні у підвищенні орендних платежів, а відмова у сплаті є підставою для дострокового розірвання договору.
Про виконання зобов'язань, згідно укладеного договору, позивач повідомив у листі про підвищення орендної плати та нагадав, що відмова є підставою для дострокового розірвання укладеного договору.
Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін.
Частина 2 ст. 642 ЦК України встановлює, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір ( у даному випадку додаткову угоду), у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції або не встановлено законом. Зі змісту вказаної статті вбачається, що волевиявлення щодо прийняття оферти (акцепт) може бути здійснене у різних формах: усній, письмовій, шляхом вчинення певних дій і, навіть, у випадках, передбаченим законом чи договором, - у формі мовчання(ст..205 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що листом про зміну орендних платежів зроблено оферту щодо укладання додаткової угоди, і оскільки відповідач у встановлений строк письмово не відповів, приміщення не звільнив, а навпаки продовжував його використовувати, вважається що він акцептував пропозицію про збільшення розміру орендних платежів. Таким чином, висновки господарського суду, що дії відповідача стосовно продовження користування спірним приміщенням без якої-небудь згоди чи незгоди зі зміною оренди , не є акцептом, так як за новими цінами оренду не сплачував, є помилковими.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд фактично обмежує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, що не припустимо, а тому позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.
Згідно ст. 549 ч.1 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідальність відповідача щодо неналежного виконання зобов'язань, передбачена п.5.2 договору оренди.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач у повному обсязі не виконав зобов'язань за договором позовні вимоги стосовно стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат та річних також підлягають задоволенню. Однак, колегія суддів, вважає що, при розрахунку річних позивачем зроблено помилку, таким чином з урахуванням того, що строк, коли орендна плата повинна бути збільшена починається з 01.12.2007 року, то кількість днів прострочення платежу становить 156 днів, що складає 5827,56 грн.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «фірма Пранк» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва № 2/400 від 15.01.2009 р. - скасувати
2. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна»(01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26; ЄДРПОУ 32110268; р/р 26008002589001 в Шевченківської філії КБ «Надра», МФО 320973), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “фірма Пранк»(61124, м. Харків пр-т Гагаріна 167/1; р/р 26002000119106 у відділенні № 2 ВАТ «Укрексімбанк» м. Харків, МФО 351618, ЄДРПОУ 23468734) суму заборгованості у розмірі 15834,20грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири грн..20 коп.) штраф у сумі 3166,84 грн.( три тисячі сто шістдесят шість грн..84 коп.), пеню -893,96грн. (вісімсот дев'яносто три грн.. 96 коп.), індекс інфляції -1389,23 грн.( тисяча триста вісімдесят шість грн. 23 коп.), річні у розмірі 5827,56 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять сім грн.. 56 коп.), - 493,73 грн. держмита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді
26.02.09 (відправлено)